Історія євреїв Чернігова

Історія євреїв Чернігова — хронологічний розвиток соціально-економічного, культурно-релігійного та інших аспектів життя єврейської громади Чернігова.

Поява євреїв у м. Чернігові

Єврейське населення мешкало на території Чернігова з часів Київської Русі. Про євреїв Чернігова є дані, починаючи з XIII ст.Хонигсман Я.С., Найман А.Я., Евреи Украины (краткий очерк истории)., ч.1., К., 1993, 12.. У XIV – XV ст. єврейське населення міста було нечисельним. На початку XVII ст. в Чернігові існувала єврейська громада Хонигсман Я.С., Найман А.Я., Евреи Украины (краткий очерк истории)., ч.1., К., 1993, 39, 43.. У 1736 р. на всій території Чернігівського полку мешкало лише 49 євреїв, які переселилися з Польщі, у самому Чернігові їх не було. Але наприкінці XVIII ст. маємо дані, що на торгах за оренду винного продажу при поромній переправі брали участь два єврея, один з яких був чернігівським міщанином. В цьому ж 1796 р. у Чернігові жив та працював єврей «різчик печаток» Рахно О., Єврейська громада Чернігова у XIX ст. та її основні заняття // Євреї Лівобережної України. Історія та культура: Матеріали VIII Міжнародного наукового семінару, Чернігів, 2013, 14.. Хоча указом Катерини II від 1791 р. Чернігівська губернія входила до місцевостей, де євреям заборонено було записуватися до станів Морозова А.В. Єврейське населення Лівобережної України в другій половині XIX – на початку ХХ ст., К., 2009, 46..

Участь євреїв у житті міста у XIX – на початку ХХ ст.

У 1803 р. четверо осіб єврейської національності подавали в міську думу скаргу на те, що їм не дають можливості торгувати горілкою. Дума відмовила. У 1809 р. у місті існував кагал та єврейський цвинтар. Євреї займалися продажем продуктів харчування Рахно О. Єврейська громада…, 14-15.. В Російській імперії формувалася смуга осілості євреїв. За «Положенням про євреїв» 1835 р. до неї увійшла і Чернігівська губернія Морозова А.В. Єврейське населення Лівобережної України…, 47.. Після цього єврейська громада міста почала швидко зростати. За звітом міської поліції на 1850 р. з 6394 мешканців Чернігова, 2741 особа складала єврейську громаду, що становило 42,9%. В документі зазначалося, що євреї, крім ремісників, служать за наймом, торгують. Реформа 1861 р. та введення до Чернігова на постійне дислокування військового полку призвело до суттєвого зростання населення міста, що у 1865 р. сягало вже майже 17 тис., з них частка євреїв скоротилася до 31%. Одноденний перепис у місті показав наявність 5207 юдеїв, 4 особи єврейського «духовенства і церковників» 47 «єврейських духовних наставників» Рахно О, Єврейська громада…, 15-16.. У 1882 р. у губерніях були створені комісії з єврейського питання, мета яких була визначена як «ознайомлення з видами шкідливої діяльності євреїв і вжиття заходів до припинення цієї діяльності». Отже, «погані якості» євреїв були визначені наперед. Чернігівська комісія з чиновників дійшла висновків, що торгівля у містах перейшла в руки євреїв, але для споживачів це не вигідно. Хоча комісія визнавала, що євреї продають товар дешевше руських торговців, але причиною цього визнавали міри та ваги, що «слугують інтересам торговця-єврея». Також комісія виявляла незадоволення тим, що цілі види ремесел цілком знаходилися в руках у євреїв: шапкарі, ювеліри, годинникарі, сажотруси, мідники, склярі; у багатьох великих ремеслах євреї переважали (кравці, чоботарі, столярі, м’ясники), нарівні з християнами працювали мулярі, ковалі, слюсарі, і лише теслі, пічники та пекарі були виключно християни. Комісія висловилась за заборону євреям займатися торгівлею міцними напоями, заборонила придбати чи орендувати землю в сільській місцевості. Хоча була занотована і «особлива думка», яка полягала в тому, що обмеженнями стосунки між місцевим населенням та єврейською громадою поліпшити неможливо Рахно О. Єврейська громада…, 16-18, Морозова А.В. Єврейське населення Лівобережної України…, 51.. На момент першого перепису населення Російської імперії 1897 р. населення Чернігова зросло до 27716 мешканців, частка євреїв суттєво не змінилася і складала 31,8 % (8805 осіб). Представники єврейської громади найбільше були задіяні у ремісничому та промисловому виробництві – 40,5% працюючих. Але частка працюючих складала трохи більше третини – 36,8% Рахно О, Єврейська громада…, 18-19.. У родинах ремісників на одного самостійного члена припадало два несамостійні. Збільшення кількості задіяних у ремеслі жінок підтверджувало факт поганого матеріального становища євреїв-ремісників. Як відзначав очевидець, «ремеслами займалися переважно найбідніші євреї. Вони сильно поневірялися і ледве могли прогодувати свої родини. Їхні будівлі скупчено розташовувалися на П’ятницькій та сусідніх з нею вулицях м. Чернігова й утворювали свого роду «гетто» Морозова А.В. Єврейське населення Лівобережної України…, 108.. Торгівлею у Чернігові займалися 864 особи єврейського походження (26,7%), у тому числі 183 жінки. Головну роль відігравали багаті євреї: Зороховичу належав великий магазин залізних товарів, Халфін спритно торгував мануфактурою. У Ципіна та Уріна можна було купити меблі, килими та інші предмети розкоші. Великий вибір товарів у магазині Гозенпуда… Ювелірними виробами постачав покупців Шлепянов. На ступінь нижче знаходилися євреї-торговці, що мали бакалійні крамниці на ринках. Ще бідніші торгували бакалією, часто в кредит. Лахмітники-євреї, що займали крамнички-клітинки на базарах, скуповували та продавали старий одяг, взуття та «всілякий мотлох». Разом з тим, 296 осіб (9,1%), у тому числі 250 жінок, працювали прислугою та наймалися на поденну роботу. 119 чоловіків громади (5%) перебували на службі у війську, 92 особи (2,8%) займалися навчальною та виховною діяльністю, 18 (0,5 %) – лікарняною та санітарною. Землеробством – 6 осіб (причиною такої ситуації стали обмеження у законодавстві Російської імперії) Рахно О. Єврейська громада…, 20, Морозова А.В. Єврейське населення Лівобережної України…, 118.. Чернігівська дума зверталася до Сенату, оскільки губернатор заборонив євреям орендувати паром, що на буксирі за пароходом переправляв бажаючих на інший берег Десни. Для міста умови, запропоновані євреями, були значно вигіднішими. Через десять років зволікання, переправу все ж віддали у оренду І. Маркельсу, пізніше вона перейшла Марголіну Тридцатилътіе дъятельности Черниговскаго Городского общественнаго управления 1870 – 1901 г., съ очеркомъ исторіи г. Чернигова, Черниговъ, 1901, 190.. Серед найбільш відомих громадських діячів міста можна назвати Ісаака Маркельса. Його батько, єврей-лахмітник Калман Маркельс виграв за державною лотереєю 200 тис. руб. У заповіті розпорядився щомісячно перераховувати 150 руб. на утримання єврейської богадільні. Цю справу продовжував його син, провізор Ісаак-Максим Маркельс. Під час неврожаю 1891 р. І-М. Маркельс запропонував місту безпроцентну позику у 5 тис. руб. Позика була прийнята з вдячністю. У складні часи єврейська громада, використовуючи коробочний збір та організувавши єврейський комітет, швидко допомагала своїм біднякам. Іншим відомим благодійником у Чернігові був почесний громадянин міста Володимир Петрович Гутман, що пожертвував Чернігівській міській думі 35500 руб. на стипендії у декількох навчальних закладах Чернігова Кузнецова В., Благотворительность еврейского купечества в Чернигове начала ХХ в. // История и культура евреев Левобережний Украины и Литвы. Х – ХХ, Чернигов, 2000, 23-25, Тридцатилътіе дъятельности Черниговскаго Городского общественнаго управления 1870 – 1901 г., съ очеркомъ исторіи г. Чернигова, Черниговъ, 1901, 87-90..

Численна єврейська громада міста (на початку ХХ ст.. близько 44 % мешканців) за Міським положенням 1892 р. обмежувалася у праві голосу та пропорційному представництві у міській думі. Євреї-гласні не обиралися, а призначалися, у квоті всього 3-4 представника з 37-60 думців початку ХХ ст. Вважаючи це несправедливим, не впевнений у тому, що має довіру містян, від посади вперше відмовився у 1905 р. І.-М. Маркельс. Його приклад наслідували Веніамін Зорохович, Гірша Урін і Шлєма Шлєпянов Демченко Т. Протест гласних-євреїв // Евреи Левобережной Украины. История и культура: Материалы III-го Международного научного семинара, Чернигов, 2005, 64-66; Шара Л., Представники єврейської громади у складі Чернігівської міської думи початку ХХ ст. // Євреї Лівобережної України. Історія та культура: Матеріали VIII Міжнародного наукового семінару, Чернігів, 2013, 24-26.. Освітні реформи Російської імперії спрямовувалися на те, щоб викорінити традиційну єврейську освіту, виховати нове покоління «у дусі російської державності та християнської церкви». Однак традиційні єврейські початкові заклади – хедери, де навчали закону віри та єврейській грамотності, вистояли в цій боротьбі, в тому числі у Чернігові. У місті існувала Талмуд-тора – громадський безкоштовний хедер, що утримувався за рахунок громади, хоча її приміщення не відповідало умовам для навчання дітей. Питання з приміщення було вирішено у 1906 р. за кошти меценаток А.П. Гутман та К.І. Красильщикової. У 1910-1911 рр. у закладі виховувалися 165 хлопчиків. Влада створила казенне єврейське училища, де викладалися загальні предмети, і працювали талановиті викладачі Рашкінд та Шикін. Ці ж учителі відкрили в Чернігові жіноче єврейське училище. На 1910 р. у Чернігові було три чоловічі приватні єврейські училища та три жіночих. У 1913 р. в Чернігові було відкрите чотирикласне єврейське ремісниче училище на 160 місць, в якому навчалися слюсарно-механічного ремесла, оскільки таких фахівців не вистачало. Середню освіту у Чернігівській гімназії або реальному училищі здобути євреям було вкрай складно, бо існували 10-15 % квоти на вступ. Якщо їх не встановлювала держава, то створювали директори закладів. Виключенням у Чернігові стала трикласна торговельна школа, де єврейські учні на початку ХХ ст. становили більшу частину Морозова А.В. Єврейське населення Лівобережної України…, 149-199.. У Чернігові діяла синагога та шість молитовних шкіл. Впродовж 30 р. у XIX ст. на посаді чернігівського громадського рабина служив Єфрем Фрейдін. Наприкінці XIX – на початку ХХ ст. цю посаду обіймав Езевоїль-Олександр Турін, що мав освіту юридичного факультету Київського університету. У Чернігові обирали ще й духовних рабинів – релігійних наставників громади. Серед них відзначилися Йосип Тумаркін та Перець Хейн Морозова А.В. Єврейське населення Лівобережної України…, 209, 293, 300..

Погром 1905 р. у Чернігові

Опора царизму «чорна сотня» активізувалася у відповідь на маніфест царя від 17 жовтня 1905 р. з обіцянками демократичних реформ. Чернігівський погром стався 23 жовтня 1905 р. Зранку біля будинку губернатора зібрався натовп. Процесія рушила до собору в центрі міста. Колону очолювали двоє громил, відомих своєю жорстокістю, які несли ікону та портрет царя. За ними йшли губернатор Хвостов і жандармський полковник, потім – солдати з рушницями, а далі – натовп чисельністю до 150 осіб. Після молебню одні розійшлися, а інші кинулися на ринок громити єврейські лавки. Присутні при цьому поліцейські лише спостерігали за тим, що відбувалось, охороняючи лише крамниці багатих євреїв. Погром продовжувався увесь день. Єврейське населення просило губернатора дозволити їм озброїтись для самозахисту. Але їм у цьому було відмовлено. Постраждало 29 осіб єврейської громади. Один єврей та один українець були вбиті. Чернігівська міська дума засудила погромників і направила до Петербурга протест проти губернатора, який відкрито брав участь у цій акції. Сам губернатор оцінив події у протоколі особливої наради: «незважаючи на всі прийняті заходи, під час ходу в будинках окремих євреїв було вибито селянами скло, але при цьому не зроблено жодних інших дій»Леп’явко С., Чернігів. Історія міста, К., 2012, с. 269; Морозова А.В. Єврейське населення Лівобережної України…, 63, 232...

Євреї Чернігова під час революційних подій 1917 – 1921 рр.