Голокост у Львові — масове систематичне винищення єврейського населення Львова у роки німецької окупації міста (1941—1944).
Євреї Львова напередодні Другої світової війни. Суперечності радянського досвіду у 1939—1941 рр
За другим загальним переписом населення II Речі Посполитої 1931 р. у Галичині проживало 563 238 євреївМакарчук С. Втрати населення Галичини в роки Другої світової війни (1939—1945) // Вісник Львівського університету. Сер. історична. — 2000. — Вип. 35–36. — С. 321.. У Львові згідно з переписом 1931 р. мешкало 99 595 євреїв, які становили 31 % від загальної чисельності населення містаКачараба С. Ставлення єврейської громадськості Львова до проблеми еміграції в Палестину (1919—1939) // Львів: місто, суспільство, культура. — Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2007. — Т. 6. — С. 523.. За цими показниками Львів посідав третє місце у країні та поступався тільки Варшаві та Лодзі. Напередодні Другої світової війни у Львові проживало 104 700 євреївBonusiak W. Mieszkancy Lwowa podczas II wojny swiatowej // Львів: місто, суспільство, культура. — Т. 6. — S. 536., а станом на вересень 1941 р., завдяки притоку численних біженців, їх стало близько 140 тис.Круглов А., Уманский А., Щупак И. Холокост в Украине: зона немецкой военной администрации, румынская зона оккупации, дистрикт «Галичина», Закарпатье в составе Венгрии (1939—1944). — Днипро: Украинский институт изучения Холокоста «Ткума»; Лира, 2017. — С. 185..
В результаті окупації Польщі 1939 р. нацисти вперше зустрілися з настільки суттєвою часткою єврейського населення. В самій Німеччині у міжвоєнний період мешкало близько 500 тис. євреїв при населенні, що напередодні війни становило 69 млн осіб. До того, як 6 жовтня 1941 р. було остаточно заборонено еміграцію з Третього рейху, країну встигло покинути близько 280 тис. німецьких євреївPolska — Niemcy: wojna i pamiec / pod red. J. Kochanowskiego i B. Kosmala. — Warszawa; Poczdam: Polsko-Niemiecka Wspolpraca Mlodziezy, 2013. — S. 32..
У вересні 1939 р. землі Західної України було окуповано Радянським Союзом. З перших днів війни із західних та центральних земель Польщі на схід вирушили колони єврейських біженців. За переписом населення 1940 р. їхня чисельність у Львові становила 26 068 осібBonusiak W. Mieszkancy Lwowa pod czas II Wojny Swiatowej / W. Bonusiak // Львів: місто, суспільство, культура: збірник наукових праць. — Львів, 2007. — Т. 6. — S. 536.. Радянська влада не була зацікавлена у їхньому компактному проживанні на щойно приєднаній території, тому у 1940 — перші місяці 1941 р. з Галичини було депортовано 64 583 біженціХонігсман Я. Катастрофа львівського єврейства (1941—1944) / Я. Хонігсман // Незалежний культурологічний журнал «Ї». — Львів, 2009. — № 58. — С. 162.. Щодо народів, які зазнавали дискримінації у ІІ Речі Посполитій, радянська влада проводила суперечливу політику. З одного боку, для євреїв відкрилися освітні можливості, з іншого — представників єврейської інтелігенції та заможних верств переслідували, арештовували та висилали до внутрішніх районів Радянського СоюзуТам само. — С. 161—162..
Новий режим
Перші контакти та побачене в окупованій Польщі підштовхнули нацистів до потреби вироблення стратегії щодо єврейського населення. Між осінню 1939 р. та весною 1941 р. нацисти робили спроби вирішити «єврейське питання» через виселенняSchenk D. Noc mordercow: kazn polskich profesorow we Lwowie i holokaust w Galicji Wschodniej / D. Schenk. — Krakow: Wysoki zamek, 2012. — S. 86.. 21 вересня 1939 р. начальник Головного управління імперської безпеки Райнгард Гейдріх запропонував концентрувати євреїв у великих містахIbid. — S. 56.. 28 жовтня 1939 р. було утворено перше гетто в Європі у місті Пйотркуві-Трибунальському. Між осінню 1940 р. і весною 1941 р. цей проект було реалізовано у Генерал–губернаторствіIbid. — S. 86.. Про наслідки такої політики свідчить той факт, що у 1941 р. Варшавське гетто досягло найбільшої своєї чисельності євреїв, що проживали у ньому — 460 тис. осібIbid. — S. 88..
Місцева єврейська громада у Львові з перших днів окупації стала залежною від політики, яка втілювалася у Генерал–губернаторстві.
Липневий погром 1941 р. став вступом до майбутньої трагедії львівського гетто. У місті діяли зондеркоманди 4а та 4bХонігсман Я. Катастрофа львівського єврейства. — С. 163.. Разом зі своїми пособниками вони організували 2 липня 1941 р. єврейський погром. Вдруге погром стався 12 липня. В результаті липневих подій загинуло від 3 до 6 тис. євреївХонігсман Я. Катастрофа львівського єврейства. — С. 163. Див. також: Круглов А., Уманский А., Щупак И. Холокост в Украине: зона немецкой военной администрации, румынская зона оккупации, дистрикт «Галичина», Закарпатье в составе Венгрии. — С. 196.. 14–15 липня було видано розпорядження, які копіювали документи про особливості організації життя євреїв у містах Генерал–губернаторства, хоча місто на той час ще офіційно не входило до його складуХонігсман Я. Катастрофа львівського єврейства. — С. 164.. 22 липня було створено юденрат (раду старійшин єврейської громади), який став виконавчим органом, що втілював у життя постанови нацистів. 25–28 липня відбувся наступний погромХонігсман Я. Катастрофа львівського єврейства. — С. 165.. На єврейську громаду міста було накладено контрибуцію в розмірі 20 млн карбованців, для прискорення сплати якої окупанти взяли в заручники до тисячі єврейських громадських і культурних діячів, підприємців та представників вільних професійФрідман Ф. Винищення львівських євреїв // Незалежний культурологічний часопис «Ї». — 2009. — № 58. — С. 129.. Незважаючи на виплату контрибуції, нацисти все рівно розстріляли заручниківФрідман Ф. Винищення львівських євреїв. — С. 130..
Створення львівського гетто
Восени 1941 р. нацисти взялися за проект створення львівського гетто. Було складено план переселити до району, де раніше мешкало 25 тис. людей, 136 тисяч євреївХонігсман Я. Катастрофа львівського єврейства. — С. 168.. На 1 особу в гетто припадало 2 кв. м. житлаКовба Ж., Корогодський Ю. Євреї України під час Другої світової війни: Голокост та Опір // Нариси з історії та культури євреїв України / за ред. Л. Фінберга та В. Любченка. — Київ: Дух і літера, 2005. — С. 192.. 6 листопада 1941 р. було видано наказ про створення гетто у північній частині Львова, а вже 24 листопада розпочалося переселення. Перед цим Український крайовий комітет у Львові надіслав владі меморандум, у якому виступав проти створення у місті геттоГрицак Я. Українці в антиєврейських акціях у роки Другої світової війни // Незалежний культурологічний часопис «Ї». — 1996. — № 8. — С. 64.. Проте влада не взяла це звернення до уваги.
Життя у гетто з перших днів його функціонування було важким. Про це свідчать особливості побуту на зламі 1941—1942 рр. Єврейський робітник німецького підприємства одержував щотижня за продовольчою карткою 1400 г хліба і 200—400 г борошнаХонігсман Я. Катастрофа львівського єврейства. — С. 170.. Становище людей, які не працювали на німецьких підприємствах, було ще гіршим. Унаслідок цих умов, наприкінці 1941 р. у гетто розпочався голод. До цього додалося ще те, що взимку 1941—1942 рр. відбувся примусовий збір теплих речей для німецькій армії, що лише погіршило матеріальне становища людейФрідман Ф. Винищення львівських євреїв. — С. 134.. Апогеєм цих подій стало 28 лютого 1942 р., коли євреям під страхом смерті було заборонено покидати гетто. Львівські євреї опинилися в ізоляції.
Янівський концтабір
У 1941 р. в окупованій нацистами Центральній та Східній Європі з'явився новий вид концтабору — «фабрика смерті». У березні–квітні 1942 р. під час двох хвиль депортацій зі Львова до табору смерті в Белжеці було вивезено близько 15 тис. євреївSchenk D. Noc mordercow: kazn polskich profesorow we Lwowie i holokaust w Galicji Wschodniej / D. Schenk. — Krakow: Wysoki zamek, 2012. — S. 244..
На території України було створено два табори смерті: Янівський у Львові та Сирецький у Києві. Янівський табір почав діяти у вересні 1941 р. як табір примусової праці, а із середини 1943 р. перетворився на табір знищення. Площа табору становила 3 тис. кв. м. Периметр було оточено колючим дротом зі сторожовими вежами через кожні 50 м. Янівський концтабір поділявся на 3 частини. Газових камер та крематорію в ньому не було. У «Долині смерті» неподалік табору, де відбувалися масові розстріли, земля була просякнута кров'ю на 1,5 м у глибину. Найвідомішими символами концтабору стали так звана «добровільна шибениця» для тих, хто вважав за краще покінчити із собою, ніж надалі терпіти знущання табірної адміністрації, та оркестр із 40 музикантів, які виконували «танго смерті» (його мелодія втрачена).
Влітку 1943 р. нацисти почали приховувати злочини, скоєні в Янівському концтаборі та навколо нього, спалюючи тіла (зафіксовано 59 місць спалення); у таборі також використовувалася кісткодробилка. В листопаді 1943 р. було знищено свідків спалень. 19 листопада 1943 р. «бригада смертників» (осіб, які прибирали трупи) спробувала втекти з табору. Ними було вбито декілька охоронців, але втекти вдалося лише кільком ув'язненимКовба Ж., Корогодський Ю. Євреї України під час Другої світової війни: Голокост та Опір // Нариси з історії та культури євреїв України. — Київ, Дух і Літера, 2005. — С.199. Див. також: Круглов А., Уманский А., Щупак И. Холокост в Украине: зона немецкой военной администрации, румынская зона оккупации, дистрикт «Галичина», Закарпатье в составе Венгрии (1939—1944): монография. — Днипро: Украинский институт изучения Холокоста «Ткума»; ЧП «Лира ЛТД», 2017. — С. 368—369.. У 1944 р. 34 в'язні погнали на захід у так званий «марш смерті». У складі цієї групи був майбутній «мисливець за нацистами» Симон Візенталь.
«Акції» у львівському гетто
У червні–липні 1942 р. було проведено дві так звані «малі акції» знищення євреїв у львівському гетто і нацисти розпочали підготовку до «великої акції»Фрідман Ф. Винищення львівських євреїв / Ф. Фрідман // Незалежний культурологічний журнал «Ї». — Львів, 2009. — № 58. — С. 138.. Результатом цієї «великої акції», яка відбувалася у період із 10 до 22 серпня 1942 р., у Львові загинуло близько 40 тис. осібSchenk D. Noc mordercow: kazn polskich profesorow we Lwowie i holokaust w Galicji Wschodniej / D. Schenk. — Krakow: Wysoki zamek, 2012. — S. 245.. 1 вересня 1942 р. нацисти вбили членів юденрату на чолі з доктором Генріхом ЛандесбергомФрідман Ф. Винищення львівських євреїв / Ф. Фрідман // Незалежний культурологічний журнал «Ї». — Львів, 2009. — № 58. — С. 140.. Перед тим вийшов наказ про «звуження» гетто. У ньому тепер проживало 36 тис. осібХонігсман Я. Катастрофа львівського єврейства (1941—1944) / Я. Хонігсман // Незалежний культурологічний журнал «Ї». — Львів, 2009. — № 58. — С. 182..
Наприкінці листопада — на початку грудня 1942 р. було проведено чергову «акцію»Schenk D. Noc mordercow: kazn polskich profesorow we Lwowie i holokaust w Galicji Wschodniej / D. Schenk. — Krakow: Wysoki zamek, 2012. — S. 249.. Після неї в місті залишилося 24 тис. євреїв. Вже у січні 1943 р. події повторилися. Після цього гетто було поділене на Юлаг-А і Юлаг-В. У першому жили євреї-робітники, а у другому — жінки і дітиХонігсман Я. Катастрофа львівського єврейства (1941—1944) / Я. Хонігсман // Незалежний культурологічний журнал «Ї». — Львів, 2009. — № 58. — С. 183..
Рух опору у львівському гетто