Синдром Елерса-Данлоса (СЕД, ) — група генетичних розладів сполучної тканини. Симптоми можуть включати надмірну гнучкість кінцівок, еластичність шкіри, біль у суглобах, аномальне утворення рубців. Це може бути помічено при народженні або в ранньому дитинстві. Ускладнення можуть включати розшарування аорти, вивихи суглобів, сколіоз, хронічний біль або ранній остеоартрит.
Синдром пов'язаний з мутацією одного або декількох з більш ніж десятка різних генівEhlers–Danlos syndrome". Genetics Home Reference. Archived from the original on 8 May 2016. Retrieved 8 May 2016. Специфічний вплив гена визначає тип синдрому. Деякі випадки є результатом нової мутації, яка відбувається під час раннього розвитку, в той час як інші успадковуються аутосомно-домінантним або рецесивним механізмом. Це призводить до дефектів у структурі або синтезі колагену. Діагностика часто ґрунтується на симптомах і підтверджується генетичним тестуванням або біопсією шкіри. Пацієнтам часто помилково встановлюють інші діагнози — іпохондрію, депресію або синдром хронічної втоми.
Ліки поки що невідомі, лікування має симптоматичний характер. Фізична терапія та фіксація можуть сприяти зміцненню м'язів і суглобів. Ті види синдрому, які уражають кровоносні судини, зазвичай призводять до зменшення тривалості життя хворого.
Синдроми уражають принаймні одного з 5000 осіб у всьому світі. Прогноз залежить від конкретного виду синдрому. Надмірну рухливість вперше описав Гіппократ у 400 р. до н.е.Beighton, Peter H.; Grahame, Rodney; Bird, Howard A. (2011). Hypermobility of Joints. Springer. p. 1. ISBN 9781848820852. Archived from the original on 2017-11-05. Синдроми названі на честь двох лікарів Едварда Елерса з Данії та Анрі-Александра Данлоса з Франції, які описали їх на рубежі XX-го століттяByers PH, Murray ML (2012). «Heritable collagen disorders: the paradigm of Ehlers–Danlos syndrome». Journal of Investigative Dermatology. 132 (E1): E6–11. doi:10.1038/skinbio.2012.3. PMID 23154631..
Клінічні прояви Ознаки залежать від конкретного виду синдрому, який має людина. Ця група генетичних розладів впливає на сполучні тканини, частіше за все в суглобах, шкірі та кровоносних судинах. Вираженість проявів варіюється від послаблених суглобів до ускладнень, що загрожують життю. Основні ознаки та симптоми наведені нижче.
Кістково-м'язові Симптоми ураження опорно-рухового апарату включають гіпергнучкі суглоби, які є нестабільними і схильними до розтягування, дислокації, вивихів і гіперекстензії.Byers PH, Murray ML (2012). «Heritable collagen disorders: the paradigm of Ehlers–Danlos syndrome». Journal of Investigative Dermatology. 132 (E1): E6–11.. Можуть спостерігатися ранній початок остеоартриту, хронічне дегенеративне захворювання суглобів, деформованість у вигляді лебединої шиї на пальцях, і деформація фаланг пальців. Може виникнути розрив сухожиль або м'язів . Також можуть бути деформації хребта: сколіоз (викривлення хребта), кіфоз (грудний горб), гіпермобільність атлантоокципітального з'єднання, що загрожує ураженнями спинного мозку.. Зустрічаються також міалгії (м'язові болі) і артралгії (болі в суглобах), які можуть бути важкими та призводити до інвалідності. Часто спостерігається ознака Тренделенбурга: при стоянні на одній нозі таз з протилежного боку опускається, що свідчить про слабкість м'язів та нестабільність кульшових суглобів. У деяких пацієнтів може розвиватися хвороба Осгуда-Шлаттера (болісна припухлість під колінною чашечкою) внаслідок перевантаження колінного суглоба. Нерідко діти з цією генетичною аномалією пізно починають ходити (пізніше 18 місяців), у деяких випадках "випадає" етап повзання (замість повзання діти переміщаються перекочуванням, а потім починають ходити).
Шкірні Слабка сполучна тканина є причиною вразливості шкіри, яка легко розривається, атрофічних рубців типу «сигаретного паперу», а також схильності до легкого утворення синців. Виникають надлишкові шкірні складки, особливо на повіках. Утворюються підшкірні вузлики (псевдопухлинний молюск), особливо в ділянках підвищеного тиску (коліна, лікті, стопи) . Рідше зустрічаються петехії (дрібні точкові крововиливи), підшкірні сфероїди (невеликі округлі утворення під шкірою), сітчасте ліведо (livedo reticularis сіточкоподібний малюнок на синюшній шкірі), і п'єзогенні папули (болючі жирові гулі на п'ятах). Тонка, напівпрозора, надзвичайно тендітна шкіра, яка легко розривається, зустрічається при судинному типі захворювання.
Серцево-судинні Синдром торакального виходу (здавлення нервів та/або судин на виході з грудної клітини у ділянці між шиєю та плечем, що призводить до больового синдрому, оніміння та слабкості рук) Артеріальний розрив Захворювання клапанів серця, такі як пролапс мітрального клапана, створюють підвищений ризик інфекційного ендокардиту під час операції. Патологія може розвинутися в небезпечну для життя ступінь. Аномалії провідності серця були виявлені у осіб з гіпермобільною формою СЕД. Дилатація та / або розрив (аневризма) висхідної аорти Постуральний синдром ортостатичної тахікардії Синдром Рейно Варикозне розширення вен Шуми в серці
Інші прояви
Грижа Хіатала Гастроезофагеальний рефлюкс Порушення моторики шлунково-кишкового тракту Дизаутономія (порушення функцій вегетативної (автономної) нервової системи, що призводить до розладів регуляції серцево-судинної, терморегуляторної та інших автоматичних функцій організму) Знак Горліна (дотик язиком до носа) Анальний пролапс Спонтанний пневмоторакс Нервові розлади (синдром зап'ястного каналу, акропарестезія, нейропатія, у тому числі нейропатія малого волокна) Нечутливість до місцевих анестетиків. Аномалія Арнольда — К'ярі Неспроможність агрегації тромбоцитів (тромбоцити не злипаються належним чином) Ускладнення вагітності: посилення болю, легка та помірна перипартулярная кровотеча, цервікальна недостатність, розривання матки або передчасний розрив мембран. Черепно-хребцева нестабільність: спричинена травмою ділянок голови і шиї, таких як струс мозку. Зв'язки в шиї нездатні заживати належним чином, тому структура шиї не має здатності підтримувати череп, який потім може потрапити в стовбур мозку, блокуючи нормальний потік спинномозкової рідини, що призводить до проблем, пов'язаних з відмовою вегетативної нервової системи правильно працювати.. Целіакія може бути пов'язана з СЕД. Крім того, вона може бути неправильно діагностується як EDS через загальні симптоми, включаючи втому, біль, шлунково-кишкові скарги, або серцево-судинну вегетативну дисфункцію.
Оскільки СЕД часто не діагностується або неправильно діагностується в дитинстві, деякі випадки були неправильно описані як жорстоке поводження з дітьми . Біль, пов'язаний з розладами, може бути важким.
Генетика
Тільки деякі випадки СЕД можуть бути позитивно ідентифіковані як прив'язані до конкретної генетичної варіації.
Мутації в цих генах можуть викликати СЕД:
Волокнисті білки: COL1A1, COL1A2, COL3A1, COL5A1, COL5A2, TNXB Ферменти: ADAMTS2, PLOD1, B4GALT7, DSE, D4ST1 / CHST14
Мутації в цих генах зазвичай змінюють структуру, створення або обробку колагену або білків, які взаємодіють з колагеном. Колаген забезпечує структуру і міцність сполучної тканини. Дефект колагену може послабити сполучну тканину в шкірі, кістках, кровоносних судинах і органах, що призводить до особливостей розладу. Схеми спадкування залежать від специфічного синдрому. Більшість форм СЕД успадковуються за аутосомно-домінантною схемою, що означає, що тільки одна з двох копій даного гена повинна бути змінена, щоб викликати розлад. Деякі з них успадковані в аутосомно-рецесивному порядку, що означає, що обидві копії гена повинні бути змінені для того, щоб людина була вражена порушенням. Вона також може бути індивідуальною (de novo або «спорадичною») мутацією.
Діагностика Діагноз може бути підтверджений шляхом оцінки історії хвороби та клінічного спостереження. Критерії Beighton широко використовуються для оцінки ступеня гіпермобільності суглобів. ДНК і біохімічні дослідження можуть допомогти визначити уражених СЕД осіб. Діагностичні тести включають тестування колагенових генних мутацій, типування колагену через біопсію шкіри, ехокардіографію та виявлення активності лізилгидроксилази або оксидази. Однак ці тести не можуть підтвердити всі випадки, особливо у випадках немаптурованої мутації, тому клінічна оцінка генетиком залишається досить важливою. Якщо від СЕД страждають кілька осіб у сім'ї, то можливе проведення пренатальної діагностики за допомогою методу ДНК, відомого як дослідження зв'язків. Знання про СЕД серед практикуючих лікарів є досить скудними. Наразі проводяться дослідження з виявлення генетичних маркерів для всіх типів.
Класифікація Станом на 2017 рік було описано 13 типів є СЕД, які мають суттєві спільні риси .
Гіпермобільний СЕД (hEDS), раніше класифікований як тип 3, характеризується, в першу чергу, гіпермобільністю суглобів, яка проявляється як у великих, так і малих суглобах, що може призвести до рецидивуючих вивихів суглобів та підвивихів (часткова дислокація суглобів). Загалом, люди з цим типом можуть мати м'яку, гладку і оксамитову шкіру з легкими синцями і хронічним болем у м'язах і/або кістках. Мутація, яка спричинює цей тип СЕД, невідома. При цьому типі спостерігається менше ураження шкіри, ніж при інших типах. Генетичного тесту для цього типу немає.
Класичний СЕД (cEDS), раніше класифікований як тип 1, асоціюється з надзвичайно еластичною, гладкою та крихкою шкірою, яка легко травмується; рубці після шрамів широкі та атрофічні; також наявна і гіпермобільність суглобів. Також часто зустрічаються псевдопухлинки моллюсоїдів (кальциновані гематоми над точками тиску, такими як лікті) і сфероїди (кісти, які містять жир на передпліччях і гомілках). Може виникнути м'язова гіпотонія і уповільнений руховий розвиток. Мутація, яка спричинює цей тип СЕД, знаходиться в генах COL5A1, COL5A2 (що кодують колаген V) і COL1A1 (кодує колаген I). Вона уражає шкіру більше, ніж hEDS. Дефе
Судинний СЕД (vEDS), раніше класифікований як тип 4, характеризується тонкою, напівпрозорою шкірою, яка надзвичайно тендітна і легко отримує синці. Артерії і деякі органи, такі як кишка і матка, теж слабкі й схильні до розриву. Люди з цим типом зазвичай мають невеликий зріст і тонке волосся на голові. Вони також мають характерні риси обличчя, включаючи великі очі, низькоросле підборіддя, впалі щоки, тонкий ніс і губи, і вуха без мочок. Є гіпермобільність суглобів, але зазвичай вона обмежена дрібними суглобами (пальцями рук та ніг). Інші загальні риси включають клишоногість, розрив сухожиль та/або м'язів, акрогерію (передчасне старіння шкіри рук і ніг), ранній початок варикозного розширення вен, пневмоторакс (колапс легені), атрофію ясен і зменшення кількості жиру під шкірою. Цей тип може бути спричинений мутаціями гена COL3A1, який кодує колаген типу III.
Кифосколіозний СЕД (kEDS), раніше класифікований як тип 6, пов'язаний з тяжкою м'язовою гіпотонією при народженні, затримкою розвитку моторних функцій, прогресуючим сколіозом (присутній від народження) і склеральною крихкістю. Люди з цим типом можуть також легко отримувати синці, можуть мати крихкі артерії, які схильні до розриву, незвично малу рогівку і остеопенію (низька щільність кісток). До інших поширених ознак можна віднести «марфаноїдний габітус», який характеризується довгими, стрункими пальцями (арахнодактилія), незвичайно довгими кінцівками і впалою грудною кліткою (pectus excavatum) або виступаючою грудною кліткою (pectus carinatum). Цей тип може бути спричинений мутаціями в гені PLOD1.