Дезурбанізація або руралізація — це соціальний і демографічний процес протилежний до урбанізації, який полягає в скороченні чисельності населення великих міст та їх відносного виробничого потенціалу. Відбувається головним чином в постіндустріальних країнах і обумовлений об'єктивними недоліками природного і соціального середовища життя у великих містах.
Існує також альтернативне визначення цього терміна, яке стверджує що це — процес розповсюдження на міський культурний простір, моделей поведінки та цінностей, які притаманні вихідцям з сільської місцевості внаслідок різкого притоку сільського населення. Внаслідок цього культурний рівень міст значно знижується і відбувається процес люмпенізації/рагулізації широких верств населення.
Передумови Серед передумов дезурбанізації можна виділити наступні: Погіршення якості життя в містах (зростання щільності населення, погіршення якості повітря і води, відносно високий рівень злочинності, тощо) Здорожчання життя в місті (висока щільність населення, обумовлює вищу вартість житла, додаткові витрати побутові товари і продукти харчування) Розвиток транспортної інфраструктури (розвинена транспортна інфраструктура дозволяє частині людей, віддалити своє місце проживання від густонаселених центрів) Розміщення виробничих потужностей за містом (в пошуках дешевшої робочої сили частина виробничих потужностей виноситься за межі великих міст, як наслідок зменшується кількість робочих місць у містах, що в свою чергу провокує відтік населення) Дауншифтинг (пошук більш екологічно чистого, спокійного та здорового способу життя)
В Україні Історичний розвиток міст в різних країнах відбувався по різному. Наприклад північно-західній Європі пощастило більше, в цьому регіоні соціально-економічний розвиток відбувався відносно плавно, завдяки чому перетікання сільського населення в міста відбувалось повільно, що дозволяло зберігати і розвивати міську культуру. На теренах України навпаки процес перетоку сільського населення в міста відбувався стрибкоподібно. Можна відзначити декілька важливих історичних дат, коли відбулися події, що призвели до масово переміщення сільського населення в міста: Скасування кріпацтва в Російській імперії — по всій імперії і в тому числі на значній частині території сучасної України, десятки мільйонів осіб позбулися статусу кріпосного, але землі залишилися в поміщиків, таким чином виник величезний прошарок безземельних селян, які стрімко переміщалися в міста і перетворювалися на міську робочу силу. Індустріалізація СРСР — впродовж 20-30-х років XX століття відбувалося комплекс заходів з прискореного розвитку промисловості, що також супроводжувався масовим перетоком сілького населення в міста, для будівництва і подальшої експлуатації нових промислових потужностей країни. Паспортизація сільського населення в СРСР — впродовж 50-70-х років XX століття в результаті видачі паспортів сільському населення, відбувся черговий стрибкоподібний перетік сільського населення в міста. Таким чином процеси стрімкого зростання міського населення за рахунок екстенсивного розвитку промисловості зумовили виникнення концентрації великих мас людей на обмежених площах. Подальший розвиток таких міст був в значній мірі зумовлений люмпен-чинником, що проявлялося в зростанні злочинності, п'янства, наркоманії, суїцидів, тощо. Також висока щільність населення викликала інфраструктурні проблеми: перевантаження інженерних систем, труднощі з вивезенням побутових відходів, транспортні проблеми, тощо.
Все це заклало передумови розвитку процесу дезурбанізації великих міст України. За період між переписами 1989 і 2001 рр. чисельність міського населення України скоротилася на 2,01 млн осіб, до 32,57 млн, а рівень урбанізації у 2001 р. порівняно з 1989 р. зріс всього на 0,3 відсоткові пункти, до 67,2 %. За даними держкомстату станом на 1 січня 2014 р. у міських поселеннях України проживали 31,34 млн осіб (69,0 %), що на 3,8 % менше ніж за результатами останнього перепису.
Див. також Урбанізація Рурбанізація Субурбанізація
Примітки
Джерела