«Ленінградці, діти мої…» — радянський художній фільм 1980 року, знятий на кіностудії «Узбекфільм».
Сюжет Дія фільму відбувається у 1942 році, у важкі часи Німецько-радянської війни. З блокадного Ленінграда та інших прифронтових міст евакуюються в Середню Азію десятки тисяч осиротілих радянських дітей. Їм дають притулок в узбецьких сім'ях і дитячих будинках. Одна з тих, хто прийняв сиріт і дав їм тепло і турботу, — комсомолка Хадича Батирова. Вона не розлучилася зі своїми підопічними та після закінчення війни, ставши директором дитячого будинку і другою матір'ю для своїх вихованців. Історія про цей душевний подвиг, про непрості взаємини Хадичі з її вихованцями й стала стрижнем даної кінооповіді.
В ролях Тамара Шакірова — Хадича Батирова Юлія Черевкова — Оля Лілія Мельникова — Маша Сергій Хаустов — Льоша Ігор Подмарєв — Гриша Тимур Юсупов — Анвар Андрій Томсков — Саша Лев Лемке — Наум Маркович, робітник дитячого евакуаційного пункту Олена Астаф'єва — Аня Любов Віролайнен — мати Олі Хамза Умаров — начальник станції Жанна Сухопольська — начальник евакуаційного пункту Сагді Табібуллаєв — Карім-ака Ергаш Карімов — Закіров Данута Столярська — журналістка
Знімальна група Режисер — Дамір Салімов Сценарист — Дамір Салімов Оператор — Тимур Каюмов Композитор — Руміль Вільданов Художник — Євген Пушин
Посилання