Бердичівський державний педагогічний інститут — вищий навчальний заклад, що діяв у Бердичеві Житомирської області у 1933—1972 роках.
Історія
У 1930 році був створений Інститут соціального виховання, який розмістився в будинку по вулиці Карла Лібкнехта 53/1 (нині – вул. Європейська), перед цим це приміщення займав педагогічний технікум. У 1933 році на базі Інститут соціального виховання був створений педагогічний інститут. В 1936 році він був реорганізований в учительський інститут, а у 1954 знову реорганізований в педагогічний інститут.
В 1971 році Бердичівський інститут було розформовано, а його факультети переведені до Житомира та Умані. У 1973 році в приміщення, яке займав Інститут, повернулось педагогічне училище, яке в 2004 році було реорганізоване в Бердичівський педагогічний коледж.
Факультети та відділення фізико-математичний; природничий; підготовки вчителів молодших класів; відділення іноземних мов заочний відділ.
Освітня діяльність
Інститут мав добре обладнану навчально-матеріальну базу: лабораторії, майстерні, кабінети, агробіостанцію, гуртожитки, спортивні споруди та ін. Навчально-виробничу практику студенти проходили на підприємствах і в школах міста. Напередодні німецько-радянської війни в інституті навчалося 500 студентів на стаціонарному та 2700 – на заочному відділеннях. У 1958 році на всіх факультетах навчалось близько 1 000 студентів, у тому числі 464 заочників. За час свого існування ін-т підготував понад 8650 учителів для шкіл УРСР, в тому числі 5102 закінчили інститут заочно.
В різні часи в інституті працювали такі відомі науковці та педагоги: П. С. Горностай (на посаді ректора); Є. С. Регушевський (декан факультету педагогіки і методики початкової освіти); О. Д. Томчук (завідувач кафедри); Ю. Д. Крих (завідувач кафедри музики); С. Л. Самарський (завідувач кафедри природознавства); Г. Г. Богун (керівник краєзнавчого гуртка).
Відомі випускники Борисюк Микола Кіндратович (1919—2014) — радянський військовик, учасник Другої світової війни, почесний громадянин Бердичева, відмінник народної освіти України. Коваленко Веніамін Дмитрович (1923—2014) — радянський військовик, учасник Другої світової війни, почесний громадянин Бердичева. Милашевська Зоя Матвіївна (1929—1994) — українська письменниця, прозаїк, член Спілки письменників СРСР. Трохимчук Степан Максимович (1921—2003) — радянський офіцер, голова колгоспу, політик, депутат Верховної Ради УРСР 8—9-го скликань.
Література
Громенко І. Є., Павлов О. О. Бердичів // Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К.: Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973, с. 164—181.
Примітки