«Жінки» () — роман-документальна проза Чарлза Буковскі, виданий року. Третій роман письменника, який розповідає про численні чудернацькі пригоди та інтриги Генрі Чінаскі, головного героя усіх романів Буковскі (окрім останнього роману «Макулатура»).
«Жінки» — автобіографічна книга в рамках циклу з п'ятиПоштамт (1971), Фактотум (1975), Жінки (1978), Хліб з шинкою (1982), Голлівуд (1989) художніх творів Чарлза Буковскі, також званих «одіссеєю Чінаскі» (San Francisco Chronicle). З бібліографічною точки зору «Жінки» є центральним романом циклу і слідують за Фактотумом (, 1975, укр. переклад 2018) — книгою, що розповідає про численні роботи, на яких довелося працювати її автору, вона йде «перед» романом Хліб з шинкою (, 1982, укр. переклад 2018), яка присвячена ранньому дитинству письменника.
Історія написання Британський журналіст Говард Соунс, автор посмертної біографії письменника під назвою «Locked in the Arms of a Crazy Life», говорить, що в червні 1973 року, Ч. Буковскі вперше почав збирати матеріал для майбутнього роману. Підштовхнуло Буковскі до написання книги прочитання «Декамерона» Джованні Боккаччо; Буковскі казав, що одна з провідних думок твору — «секс настільки сміхотворний, що з ним ніхто не впорається» — особливо сильно вплинула на його роман «Жінки». Чорнова назва рукопису була позначена як «Любовна історія гієни» ().
Робота над романом йшла паралельно наповненню збірки поезії «Кохання — пекельна шавка» (, 1977) — тому, помічає журналіст «Журнального залу» К. Медвєдєв, дві книги мають масу перегуків по суміжній темі — стосунках між чоловіками та жінками, а також стосуються одного періоду життя письменника, чим частково дублюють сюжети один одного. У ході інтерв'ю з журналістом «Northwest Review», за три роки до випуску книги до друку, письменник наступним чином описував майбутній роман:
У розмові зі своїм другом, письменником і поетом А. Д. Вайнансом, Буковскі називав майбутній роман «чимось на кшталт низької (вульгарної) комедії» і вибачався за те, як обійшовся з деякими своїми друзями та знайомими — коментуючи це так, ніби він дивиться на речі гірше за інших. Книга була повністю написана і готова до випуску в 1977 році, але вийшла до друку тільки через рік — що дуже засмутило Буковскі, що вважав роман найкращим своїм творінням. Коли роман було завершено, випусковий редактор Джон Мартін був на вершині дебатів з критиками про те, чи можна назвати ряд робіт Буковскі «романами» в традиційному сенсі слова — на фоні того, що сам письменник залишався індиферентним до таких суперечок, Мартіну довелося власноруч переробляти текст рукопису. Факт коректурної правки не влаштовував письменника і він просив відновлення оригіналу — таким чином, дві версії роману, випущені видавництвом Black Sparrow Books в 1978 році, дещо відрізнялись.
Сюжет Оповідання роману «Жінки» будується навколо описів численних сексуальних партнерок, з якими головний герой, Генрі Чінаскі, будує стосунки — здебільшого швидкоплинні інтрижки, рідше — тривалі романи. Книгу відкривають подяки, висловлені Буковскі редакторам, антології Вогні великого міста № 4" (), а також журналам «Інтенсив першої особи» (), «Hustler» і «Рогнерз Мегезин» () — в яких спочатку друкувалися деякі глави роману. Безпосереднє представлення передає цитата Чінаскі: «Скільки хороших мужиків опинилося під мостом через бабу», і авторська примітка про художню природу «Жінок», а також про невідповідність персонажів книги реально існуючим особам. Насправді ж більша частина описаних в книзі жінок і стосунків з ними мають реальну основу.
Книга складається зі 104 глав, названих за порядковим номером, і не має поділу на частини. Починається роман з історичного екскурсу в життя Генрі Чінаскі; він описує останні п'ятнадцять років свого життя — чотири роки без сексу, часті заняття мастурбацієюІ перше, і друге — справжні факти біографії Буковскі., невдале одруженняМається на увазі Барбара Фрай (), друга (1955—1958) дружина Буковскі., єдину любов свого життяМається на увазі Джейн Куні Бейкер (), перша (1947—1955) дружина Буковскі. і шестилітню позашлюбну донькуМарина-Луїза Буковскі (), народ. 1964, від Францес Сміт (), співмешканки (1963—1965) письменника..
Тут же, у главі № 1, з'являється перша персонажка — Лідія Венс. Точного часу герой згадати не може, але стверджує, що вони познайомилися близько шести років тому, коли він кинув роботу на поштіДаний період його життя описаний у романі «Поштамт» (, 1971, рус. перевод 2007'').. Знайомство з Лідією Венс відбулося на перших поетичних читаннях в одній книгарні Лос-Анджелесу, а стосунки зав'язалися кількома днями пізніше, коли письменник заїхав з візитом додому до Венс. Опис роману Генрі і Лідії — бурхливого, повного сексу, скандалів, численних розставань і зустрічей — займає мало не третину книги (від початку до тридцять другого розділу включно). В ході розвитку їх стосунків, втім, сексуальна активність головного героя не обмежується Венс — він спить ще з шістьма жінками.
У сюжетній хронології це Ліліан, одна зі слухачок поетичних читань, Ейпріл — випадкова знайома з чергової квартирної пиятики, Ді Ді Бронсон, давня подруга Генрі, Ніколь і Мінді, що писали герою любовні листи, а також Лора Стенлі, з якою герой зустрічається на вечірці після виступу зі своїм літературним матеріалом в Х'юстоні. Повернення з читань назад до Лос-Анджелесу для Чінаскі ознаменує остаточний розрив з Венс — численні скандали призводять до бажання Лідії поїхати в Фінікс до сестри; тривалі стосунки завершуються.
У ході розповіді, крім оповідача тільки двоє людей (не рахуючи швидко мінливих сексуальних партнерок головного героя) постають сюжетно значущими: це Боббі, працівник порнографічної книгарні, і його дружина, Велері — друзі і сусіди Чінаскі.
Головний герой не залишається на тривалий час один — як тільки завершуються стосунки з Лідією, в сюжетну лінію потрапляє нова пасія Чінаскі — «Висока статна напівміліонерка» Джоанна Дувр; нетривалий роман швидко закінчується, і Генрі знову опиняється наодинці зі своєю самотністю і пияцтвом. В оповідання потрапляє Теммі, двадцятитрирічна наркозалежна, а за нею ще кілька жінок: Мерседес з одного з поетичних читань, Лайза Вестон — викладачка танців, Гертруда і Гільда (дві раптові гості), а також Дебра і Кессі — з якими герой знайомиться в барі.
Наступною персонажкою роману стає «Сара» — з нею герой вперше знайомиться в одному закладіУ біографії автора це відповідає 1976-ому року., проте віддає перевагу компанії її подруг, Дебри і Кессі. Розвиток стосунків з Сарою, власницею закусочної під егідою здорової їжі, ускладнюють її релігійні погляди — захоплення вченням індійського містика Мехера Баби, у рамках якого секс можливий тільки після шлюбу. Незадоволення штовхає Чінаскі на пошуки інших об'єктів жадання, і він, продовжуючи підтримувати стосунки з Сарою, зраджує їй з «наполовину індіанкою» Айріс Дуарте з читань у Ванкувері та Валенсієй, шанувальницею творчості. Це відбувалося на тлі ускладнень стосунків з Сарою, однак в новорічну ніч у них відбувається статевий акт.
Наступною героїнею книги стає Таня, «двадцятидвохрічна гарненька сучка», як пише вона сама в листі Генрі, з якого починається їх знайомство. Розмірковуючи про характер своїх стосунків з Сарою («Але ж ми не одружені. У чоловіка є право. Я — письменник. Я — брудний стариган»), він, зацікавлений Таніним "сексуальним голосом в стилі «Бетті Буп», погоджується в телефонній розмові зустріти її в аеропорті — з чого починається їх роман, останнє тривале захоплення Чінаскі на сторінках «Жінок». Після Тані фінальною сексуальною партнеркою Чінаскі стає молода мексиканська повія.
Роман завершується дзвінком Генрі до Сари — та, примирившись із його зрадами, погоджується приїхати ввечері. Чінаскі вимовляє фразу, що підсумовує його хаотичні любовні походеньки: «Мужикові потрібно багато баб, тільки якщо вони всі нікуди не годяться. <…> Сара заслуговує набагато більшого, ніж я їй даю. Тепер усе залежить від мене».
Дійові особи
Генрі Чинаскі. Головна дійова особа і оповідач, антигерой усіх романів Ч. Буковскі (за винятком останнього, роману «Макулатура»). Є літературним alter ego письменника. Боббі. Справжнє ім'я — Джордж Ді Капріо, батько актора Леонардо Ді Капріо. Велері. Справжнє ім'я — Ірмелін Ді Капріо (), мати Леонардо Ді Капріо. Лідія Венс. Прототипом Лідії і історії її стомунків з Чінаскі виступає американська поетеса і скульпторка Лінда Кінг. Згадку Кінг під прізвищем «Венс» в тексті роману підтверджує сам письменник. Примітний, за словами самого Буковскі, факт його біографії — невміння робити кунілінгус — виявляється саме в період роману Генрі і Лідії на сторінках «Жінок». Лідія, здивована недосвідченістю Генрі, «вчить старого пса новим трюкам», що займає значну частину п'ятого розділу книги. Письменник наступним чином розповідав цю історію журналісту Rolling Stone:
Книга заподіяла сильний біль Кінг, як стверджує вона сама, однак також змусила посміятися і згадати всі радощі часу, коли вона була з Буковскі. «Він був дуже злий на мене, коли писав, тому написав найгірше», — цитував жінку журналіст San Francisco Chronicle. У 2009 році Лінда Кінг продала 60 любовних листів Буковскі на аукціоні в Сан-Франциско за $69 000; про свій роман з Буковскі Кінг також написала книгу «Loving and Hating Bukowski». Ді Ді Бронсон. Справжнє ім'я — Ліза Вільямс (). З Вільямс Буковскі познайомився з нею в 1960-х, і вони мали нетривалі стосунки. Теммі. Справжнє ім'я — Памела Мілер Вуд (), офіціантка в одному з голлівудських барів, шанувальниця творчості Буковскі, його подруга і коханка. У 2010 році Вуд випустила книгу спогадів про Буковскі під назвою «Charles Bukowski's Scarlet». Мерседес. Справжнє ім'я — Джоана Булл (), коханка Буковскі, поетеса-любителька, шанувальниця творчості письменника, колишня дівчина музиканта Левона Хелма. Сара. Справжнє ім'я — Лінда Лі Буковскі, при народженні Лінда Лі Беглі (), остання дружина і вдова письменника. Згадана в романі закусочна — «Таверна „Росинка“» (), розташовувалася до 1978 року в лос-анджелеському районі Саут-Бей, у Редондо-Біч. З Ліндою Лі Буковскі одружився 18 серпня 1985 года, через дев'ять років після часу, коли закінчується розповідь книги. Таня. Справжнє ім'я — Амбер О'Ніл (), подруга письменника, з якою вони провели один вікенд у лютому 1977 року. О'Ніл, як стверджує Г. Соунс, була сильно ображена і зачеплена тим, як Буковскі зобразив її на сторінках роману — зробивши наголос здебільшого на оральному сексі, яким, судячи зі слів Буковскі, вони єдино і займалися весь час, поки були разом. Через рік після смерті Буковскі О'Ніл видала свою версію розвитку їх стосунків і написала коротку книгу під назвою «Відсмоктуючи у мого героя» () — проте вона так і не вийшла в друк через порушення авторського права, пов'язаних з включенням кількох листів Буковскі до Амбер у текст твору.
Примітки
Література та джерела
Посилання Роман «Жінки» Чарлза Буковскі в українському перекладі Бориса Превір