Велика Ногайська Орда (Великі Ногаї) — держава ногайців (ногаїв), що виділилася у 2-й половині XVI сторіччя з Ногайської Орди. У 1634 році ногаї Великої Орди переселилися на правобережжя Волги, де кочували з Казиєвою Ордою (Малими ногаями).
Історія В 1557 році бей Ногайської Орди визнав себе васалом московського царя Івана Грізного. Через це Ногайська Орда розділилася на:
Велику Ногайський Орду (Великі Ногаї), що залишилася у Степовому Заволжі, Казиєву Орду (Мала Ногайська Орда, Малі Ногаї, Казиїв улус, Кубанська Орда), що не побажала визнати московський сюзеренітет й відкочувала на чолі Кази-мірзи на захід у Надозів'яЗаволжье и его обитатели пять веков назад // Мокеев А., Иванов Р. Всё о Самаре : Виртуальная экскурсия, представленная на одноимённый международный виртуальный конкурс детского творчества , проводимый Академией информатизации образования, Воронежской секцией Академии педагогических и социальных наук и Воронежскии государственным педагогическим университетом в 1998−2001. — Сайт Воронежского государственного педагогического университета (www.vspu.ac.ru) й на Кубань.
Однак, дипломат Священної Римської імперії мунд фон Герберштейн на своїй карті Московії, опублікованій ще в 1549 році, поміщає ногайських татар (Nagayske Tartare) в пониззі Волги по обох берегах (див. правий нижній край карти).
У 1577 році столиця Орди, Сарайчик, був узятий московським військом князя Срібного-Оболенського. Кінець Орді як самостійному утворенню поклали нескінченні внутрішні сутички. Основними угрупуваннями ногайської аристократії в цей період стали Урусови, Тинбаєви, Шихмамаєви, Урмаметєви. Тинбаївці підпорядковують собі юртівських татар, урусівці – єдисанців, що кочували при Волзі. У цей час втрачається вплив ногайординських дигнитаріїв, котрі уособлювали ногайську державність. Вадим Трепавлов виділяє три Смути й агонію Орди. Природно, що початком слабкості держави скористалися суперники Ногайської Орди. Наприкінці 1630-х років уже не було жодного, хто мав титул бія, нурадина; титул кековата певний час утримував Янмамет-мурза, котрий володів лише 1200 улусними людьми. Відбувається руйнація ногайської державної традиції. Криваві усобиці та хаотичні пошуки нових територій ускладнилася натиском калмиків, котрі, скориставшись усобицею ногайців, насувалися на їхні кочовища.
На початку XVII століття ногайські кочовища по обох берегах Яїка до Волги заселили калмики, підпорядкувавши джембуйлуковців (алтаульців). У 1628-1630 роках калмики на чолі з Хо-Урлюком напали на Велику Ногайську Орду й зайняли межиріччя Волги та Яїка[ Илишкин М. Г. Участие ойрат-калмыков в политической истории Тибета // Сайт «Буддизм в Калмыкии»].
У 1634 році калмики знову напали на Велику Ногайський Орду й розгромили її, винищивши частину ногаїв; решта була змушена перебратися на правобережжя Волги й кочувати з Казиєвою ордою.
В кінцевому підсумку, ногайці перекочували у Передкавказзя.
Примітки