Урбен Жан Жозеф Левер'є (; 11 березня 1811, Сен-Ло, Нормандія — 23 вересня 1877) — французький астроном, автор праць про змінну довжину ексцентриситету (видовження) орбіти Землі в часі. (опубліковані в 1843 році), член Паризької академії наук (1846).

Відомим Левер'є став після відкриття планети Нептун «на кінчику пера» у 1845 році.

Життєпис Народився в Сен-Ло (Нормандія). У 1833 році закінчив Політехнічну школу в Парижі (X1831). Потім займався дослідженнями в галузі хімії під керівництвом Жозефа Луї Гей-Люссака. У 1837—1846 роках викладав астрономію в Політехнічній школі, у 1846-му очолив створену спеціально для нього в Паризькому університеті кафедру небесної механіки, у 1849-му — кафедру астрономії. На запрошення Франсуа Араго прийшов у Паризьку обсерваторію; у 1854—1870 та 1872—1877 роках був директором цієї обсерваторії.

Наукові праці належать до галузі небесної механіки. Досліджував неправильності в русі Урана і незалежно від Джона Кауча Адамса обчислив масу й орбіту невідомої планети, що впливає на Уран і дещо змінює його орбіту. 23 вересня 1846 року Йоганн Готфрід Галле, користуючись розрахунками Левер'є відкрив у Берлінській обсерваторії нову планету поблизу передбаченого місця.

У 1839 році опублікував результати розрахунків взаємних збурень планет і довів стійкість Сонячної системи. У 1849 році взявся за перероблення теорії руху всіх великих планет Сонячної системи, проводячи обчислення з більшою точністю, ніж це робив П'єр-Сімон Лаплас, і порівнюючи результати з даними точних спостережень. Таблиці Левер'є досі використовуються при складанні щорічників поряд з пізнішими таблицями С. Ньюкомен.

У 1859 році в результаті тривалих досліджень руху Меркурія показав, що у швидкості зміщення перигелію планети є складова (38" на століття), яку не можна пояснити впливом відомих тіл Сонячної системи. Постулював існування ще однієї планети, яка своєю гравітацією могла б викликати таке збурення і орбіта якої розташована всередині орбіти Меркурія (Вулкан). Згодом цю складову в прецесії перигелію Меркурія легко пояснила загальна теорія відносності, розроблена Альбертом Ейнштейном. Низка інших робіт присвячені вивченню орбіт періодичних комет і метеорних потоків, дослідженню можливості утворення астероїдів у результаті розпаду планети під дією припливних сил Юпітера. Є засновником Міжнародної метеорологічної служби.

Член Лондонського королівського товариства (1847), іноземний член-кореспондент Петербурзької академії наук (1848).

Медаль Коплі Лондонського королівського товариства (1846), дві Золоті медалі Лондонського королівського астрономічного товариства (1868, 1876).

Див. також Історія відкриття планети Нептун

Примітки

Джерела Колчинский И. Г., Корсунь А. А., Родригес М. Р. Леверье Урбен Жан Жозеф (Le Verrier, Urbain Jean Joseph) // Астрономы. Биографический справочник / отв. редактор Богородский А. Ф. — К.: Наукова думка, 1977. — 2-е видання. — 416 с.