Вардан Аревелці ( — Вардан Великий; близько 1198, Гандзак, Кілікія — 1271, Хор Вірап) — вірменський історик, географ, філософ, мовознавець, перекладач, педагог і церковно-громадський діяч.
Біографія
Народився в Кілікії. Початкову освіту отримав на батьківщині і в монастирі Нор Тик, де був учнем Мхітара Гоша. Після цього продовжив навчання в монастирі Хоранашат в Тавуші у Ванакана Вардапета, де удосконалювався в граматиці, богослов'ї і книжковій справі. Крім рідної мови також володів грецькою, сирійською, перською мовами, а також івритом та латиною. Після отримання ступеня вардапета (архімандрита), а з 1235 року також рабунапета розвивав бурхливу науково-дослідну діяльність. Заснував школу монастиря св. Андрія в Каєнаберді, де займався викладацькою діяльністю протягом 1235—1239 і 1252—1255 років. У 1239 році вирушив у Єрусалим. Після повернення на запрошення царя Хетума I відвідав Кілікію. Тут він був наближеним до двору і католикосату. Брав участь у національно-церковному соборі Сіса 1243 року, канони якого далі привіз в різні регіони власне Вірменії. У 1248 році знову відвідав Кілікію, брав участь у суспільно-політичному житті кілікійської вірменської держави, боротьбі проти експансіоністської політики Візантії і Ватикану. За дорученням католикоса написав послання до народу Східної Вірменії. Брав участь у церковному соборі Сіса 1251 року. У тому ж році повернувся до Вірменії, відновив викладацьку діяльність, організував синоди в Ахпаті і Дзагавані. У 1255 році заснував школу в Хор Вірапі, де ввів навчання античної філософії, логіки, граматики тощо. Тут його учнями були великі середньовічні культурні діячі Геворг Скевраці, Ованес Ерзнкаці, , Єсаї Нчеці, Григор Балуєці, Григор Бджнеці та інші. В 1264 році вирушив у Тебриз, де вів переговори з монгольським володарем Хулагу, отримавши від останнього особливі доручення про збори податків у Вірменії. Помер у Хор Вірапі, де і похований.
Праці Вардан Аревелці залишив багату наукову та літературну спадщину — близько 120 творів. Його «Тлумачення псалтиря», «Тлумачення двадцяти пророків», «Тлумачення пісня пісень Григора Нарекаці», «Тлумачення Даниїла» та інші розглядають різні шари світогляду часу, містять багаті відомості про середньовічну історію вірменського народу, соціально-економічні відносини, побут і культурне життя.
У 1248 році переклав «Хроніку» .
«Загальна історія»
Головною працею Вардана Аревелці є його «Загальна історія», яка стала новою спробою у вірменській історіографії написати загальну історію Вірменії. Вона складається з «Передмови» і 100 глав. Написана в Хор Вірапі. Зміст починається від опису легендарного будівництва Вавилонської вежі, битви між Гайком та Белом і сягає до 1267 року, часу смерті вірменського католикоса Костандина I Бардзрабердци. В «Історії» політичні, економічні, релігійні та культурні події в житті вірменського народу подані паралельно з історією сусідніх країн. В якості першоджерел Вардан Аревелці використовував твори Євсевія Кесарійського, , Мовсеса Хоренаци, , Кіракоса Гандзакеці, Ованеса Тавушеці та інших, а також написи, документи тощо. Особливо важливі відомості відносяться до XIII століття — часу життя автора, хоча починаючи з XI століття виклад збагачується численними новими повідомленнями не висвітленими в інших джерелах. «Історія» є вкрай важливим джерелом про татаро-монгольські походи в Закавказзя, їх податкову політику, Хулагуїдську державу, вірмено-монгольські взаємовідносини.
Вперше була видана М. Еміном в 1861 році. У тому ж році Еміном був зроблений російський переклад «Історії». Фрагменти були перекладені французькою (Е. Дюлоріє — 1860, В. Мюллер — 1927) і турецькою (Р. Андреасян — 1937) мовами.
Джерела Вардана Аревелци Основні джерела «Загальної Історій» — вірменські історики попередніх епох:
Агатангелос, Зеноб Глак, Фавстос Бузанд, , Мовсес Хоренаці, Єгіше, Лазар Парпеці, Іоан Маміконян, , , Мовсес Каганкатваці, , , , , , , Самуел Анеці, , Кіракос Гандзакеці.
Інші вірменські джерела, в даний час не збереглися або не були виявлені:
(«Історія Вірменії»), Ованес Імастасер («Історія початку і походження турків»), («Історія походження татар»).
Далі йдуть іноземні джерела:
Йосип Флавій, Євсевій Кесарійський, Сократ.
«Жхланк»
В історії середньовічної вірменської словесності особливе місце займає його «Жхланк» — енциклопедичний збірник, написаний на літературною мовою, який розглядає різноманітні теми і питання про природу, походження та рух небесних тіл, походження рослинного та тваринного світу, людини, її душевної і свідомої діяльності, мовою, а також про вірменську абетку, історію її створення, про музику тощо. Праця написана за дорученням царя Хетума I. «Жхланк» був одним з найвідоміших творів у середньовічній Вірменії. Були видані окремі його частини, деякі були перекладені французькою мовою Е. Прюдомом і В. Ланглуа.
«Ашхарацуйц» Написав коротку «Географію», що становить велику наукову цінність. Праця зберігся в уривках і складається з чотирьох частин — «Світобудова і небо», «Земля», «Вірменія, Іберія і Албанія», «Інші світи» (країни). «Ашхарацуйц» містить особливо цінні відомості про географію Вірменії, її адміністративно-географічний поділ, області (гавари), міста і села, церкви, описуються подробиці про науково-культурні традиції, побут тощо. Вперше була надрукована Єремією Мегреці в 1728 році. В 1819 році було зроблено французький переклад.
«Тлумачення граматики» та «Про частини мови» Вардан Аревелці:«З першої грубої мови виникли найм'якіша еллінська і найпотужніша римська, грізна гунська і благальна сирійська, розкішна перська і красива аланська, глузлива готська, глибинноголоса єгипетська, і криклива індійська, і всекрасна, і всесмачна вірменська мова. І як різноманітні кольори і віки, так і різноманітні мови надають одна одній краси» Аревелці є автором двох граматичних праць — «Тлумачення граматики» та «Про частини мови». Обидві створені розмовною середньовірменською мовою, захисником якої виступав Вардан. Праця «Тлумачення граматики» була написана в Кілікії за дорученням Хетума I в 1244—1246 роках і є тлумаченням вірменського перекладу «Граматики» Діонісія Фракійського. У праці «Про частини мови» () Вардан Аревелці описує принципи синтаксису вірменської мови. Він розглядає граматику окремо від філософії та інших наук, виділяє 8 частин слова вірменської мови, дає їх опис, види застосування тощо. Слідом за Давидом Граматиком у питанні первинності власних і загальних назв також підтримує точку зору Арістотеля. В теорію запозичень Вардан Аревелці вносить нову деталь. Вчений вказує, що одне і те ж запозичене слово іноді має декілька звукових різновидів.
Примітки
Див. також Монастир Хоранашат
Посилання
Географія Вардапета Вардана / Критич. вид. А. Перперяна. — Париж, 1960.
Література П. П. Айнтапян. Вардан Аревелці: життя і діяльність, 1987