Дома́шин — село в Україні, у Закарпатській області, Ужгородському районі. Входить до складу Костринської сільської громади. Населення становить 550 осіб.

Назва Існує така легенда про походження назви села: Колись давно на місці села жила жінка, у неї був один-єдиний син, якого вона дуже любила. Сталося так, що його забрали на війну, з якої він, на жаль, не повернувся. З горя жінка збожеволіла і ходила по селу і питала «чи дома син?». Пройшло багато років, жінка постаріла, у неї випав зуб і питання про сина звучало так: « чи дома шин?», після цього село й назвали Домашин. Ймовірно, назву село отримало від прізвища Шолтиса або від назви урочища.

Географія Село розташоване у долині потічка Домашин, що впадає в річку Уж.

Історія Село заснував шолтис з переселенцями у 1550-х роках.

До 2020 року орган місцевого самоврядування — Солянська сільська рада, якій були підпорядковані села Сіль та Домашин.

Населення Протягом 1567—1751 років чисельність населення коливалася в межах 19 родин. У 1599 році спостерігалося вимирання населення через невідому й донині хворобу. За переписом населення 1851 року населення Домашина складало: 192 греко-католики та 16 юдеїв.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 576 осіб, з яких 268 чоловіків та 308 жінок.

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 507 осіб.

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська54799.46%російська20.36%білоруська10.18%Усього550100%

Церква святого архістратига Михаїла Попередниця сучасної церкви святого архістратига Михаїла була споруджена в селі у 1751 році. Вона була з трьома дзвонами та прикрашена старими мальованими образами. У 1830 році в церкві було вже три дзвони, відлиті у м. Ґеївцях майстром Немешем Ласло Шандором. 1907 року відбулася реконструкція церкви і можливо тоді, зі старої взято найменший з трьох дзвонів та встановлено на вежу-дзвінницю нової. Стіни були обшиті вертикально дошками та декоровані ромбами з дощечок. Вежа каркасної конструкції з вікнами-голосницями вкрита чотирисхилим наметом з невеликим бароковим завершенням. Вівтарна частина — п'ятистінна з круглим віконцем на кожній стіні. Всередині бабинець та нава складають один об'єм. Іконостас — з початку XX століття. Поверх старих ікон прикріплено нові на полотні. На образі святого Миколи є дата — «AΩЛГ (1833) місяця марта».Сирохман М. Домашин… Церква св. арх. Михайла… — С. 94.

До 1946 року храм належав українській греко-католицькій церкві. З приходом радянської влади, греко-католицький храм відібрали та передали у користування московського патріархату, який утворився на теренах Закарпаття після закінчення другої світової війни.

У 2007 році місцевою релігійною громадою було прийнято рішення збудувати в селі нову церкву, але не на новому місці, а на старому, де раніше стояла попередниця. Кам'яна мурована церква була збудована над дерев'яною церквою, «поглинувши» її. У 2011 році вона була освячена на честь святого Архістратига Михаїла. Коли будівництво було завершено, дерев'яну церкву всередині кам'яного храму розібрали і винесли на сміття. Дерев'яна церква перестала існувати.Разрушенная церковь в селе Домашин Сучасна дерев'яна церква належить до малих церков, що нагадує форму мурованих базилічних церков. Вежа в неї каркасної форми з вікнами-голосниками, вкрита чотирисхилим наметом з невеликим бароковим зміщенням.

Новозбудований храм належить місцевій православній релігійній громаді святого Михайла Великоберезнянського благочиння Мукачівської єпархії УПЦ (МП). Парохом церкви є протоієрей Олександр Пилип.

Туристичні місця - потік Домашин

- водоспад

- хребет Стінка

Примітки

Джерела