Ме́діаП. 30 ч. 1 ст. 1 Закон України «Про медіа»: Медіа - засіб поширення масової інформації у будь-якій формі, який періодично чи регулярно виходить у світ під редакційним контролем та постійною назвою як індивідуалізуючою ознакою;, також мас-ме́діа (до 2023 – За́соби ма́сової інформа́ції, ЗМІ) — засіб поширення масової інформації у будь-якій формі, який періодично чи регулярно виходить у світ під редакційним контролем та постійною назвою як індивідуалізуючою ознакою. Форми медіа охоплюють широку аудиторію за допомогою масової комунікації. До них належать телерадіомовлення, цифрові медіа, друковані медіа, соціальні медіа, потокове передавання інформації, реклама та події.Riesman et al. (1950) ch.
Мас-медіа охоплюють новини, адвокацію, розваги та соціальну рекламу, а також перетинаються з вивченням маркетингу, пропаганди, зв'язків з громадськістю, політичної комунікації, журналістики, мистецтва, драматургії, обчислювальної техніки та технологій. на окремих осіб та групи також аналізувався з точки зору антропології, економіки, історії, права, філософії, психології та соціології. Усім цим засобам властиві спільні якості — звернення до масової аудиторії, доступність багатьом людям, корпоративний зміст виробництва і розповсюдження інформації. Термін медіа застосовується також до організацій, які забезпечують ці технології, наприклад, телевізійних каналів або видавництв«Mass media», Oxford English Dictionary, online version November 2010. Мас-медіа є основним засобом пропаганди.
Мас-медіа часто контролюються медіаконгломератами, які можуть включати організації, компанії та мережі медіа, і можуть бути вразливими до .
Визначення Наприкінці XX століття мас-медіа можна було класифікувати на вісім галузей масової інформації: книги, Інтернет, журнали, фільми, газети, радіо, записи та телебачення. Вибух цифрових комунікаційних технологій наприкінці XX та на початку XIX століть поставив під сумнів цю класифікацію. На початку 2000-х років почала використовуватися класифікація під назвою «сім мас-медіа», яка включає:Sashwat Yogi "Role Of Media In Social Awareness (A Review Study)."
Друк (книги, брошури, газети, журнали, плакати тощо) – кінець XV століття Записи (грамофонні платівки, магнітні стрічки, касети, картриджі, компакт-диски та DVD-диски) – кінець XIX століття Кінотеатр – бл. 1900 р. Радіо – бл. 1910 р. Телебачення – приблизно 1950 р. Інтернет – приблизно 1990 р. Мобільні телефони – приблизно 2000 р.
Шостий і сьомий медіа, Інтернет і мобільні телефони, часто називають цифровими медіа, а четвертий і п'ятий, радіо та телебачення, – телерадіомовними медіа.Riesman et al. (1950) ch. Дехто стверджує, що відеоігри перетворилися на окрему масову форму медіа.
Мейнстримні медіа У повсякденному вжитку термін «масовий» означає не те, що певну кількість осіб отримує цей продукт, а те, що цей продукт доступний для широкого кола споживачів. Термін «мас-медіа» іноді використовується як синонім терміна «мейнстримні медіа». Однак до мас-медіа можуть належати альтернативні медіа, які використовують технології масової комунікації, навіть якщо їхня аудиторія менша, ніж у мейнстрімних медіа. Натомість мейнстрімні медіа відрізняються від альтернативних медіа своїм змістом та точкою зору.
Засоби масової інформації (ЗМІ) Термін «засоби масової інформації» (ЗМІ) набув широкого вжитку в радянському діловодстві, публіцистиці та енциклопедичних виданнях у 1970-х роках. У радянській парадигмі преса, радіо та телебачення розглядалися як утилітарні інструменти (подібно до «засобів»), що використовувалися державним і партійним керівництвом для досягнення конкретних ідеологічних цілей: масової агітації, пропаганди та формування «правильної» суспільної свідомості.Фирсов Б. М. Пути развития средств массовой коммуникации: (Социологические наблюдения). — Ленинград: Наука, 1977. — С. 22-23.Большая советская энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : Советская энциклопедия, 1969—1978. — Т. 1-30. На відміну від західного концепту «медіа» (від лат. medium — посередник), який концептуально визначає незалежний майданчик для плюралізму та забезпечення свободи слова, тоталітарна система ставилася до ЗМІ як до обслуговчого механізму, що мав забезпечувати єдиновірне трактування подій.
Після відновлення незалежності в Україні термін «засоби масової інформації» продовжував використовуватися за інерцією як у повсякденному мовленні, так і в нормативно-правових актах понад тридцять років. Відмова від нього на законодавчому рівні відбулася із набуттям чинності Законом України «Про медіа» 31 березня 2023 року, який імплементовує Директиву 2010/13/ЄС про аудіовізуальні медіапослуги.
Характеристики
Соціолог з Кембриджського університету виділив п'ять характеристик масової комунікації:
«Охоплює як Технічні, так і інституційні методи виробництва та розподілу»; Передбачає « символічних форм»; «Розділення контекстів між виробництвом та сприйняттям інформації»; Її «досягнення тих, хто «далеко віддалений» у часі та просторі, порівняно з виробниками»; «Розповсюдження інформації» – форма комунікації «один до багатьох», за якої продукти масово виробляються та поширюються серед широкої аудиторії.
Мас-медіа виникли як наслідок стандартизації та механізованого масового виробництва, зокрема винаходу й удосконаленню книгодрукування. мас-медіа в сучасному розумінні засобів комунікації, пов'язаних із електрифікацією та електронікою виникли в першій половині XX століття, а саме радіо й телебачення. мас-медіа, забезпечувані електронними пристроями, переважно є мультимедійними, тобто, поєднують різні види представлення інформації: текстову, статичні й рухомі зображення, звук. Прикладами мультимедійних медіа слугують журналістські матеріали на телебаченні, вебсайтах, а також їх носії та виробники.
У 1980-і роки виникають «нові медіа», пов'язані з використанням комп'ютерної техніки та мереж, зокрема інтернет. Сучасні мас-медіа глибоко інтегровані з комп'ютерними мережами технології Web 2.0, де існує багато рівнозначних центрів з численними зв'язками. Їм притаманна велика фрагментованість, пропонуючи споживачам вибір — яку інформацію та коли споживати. Ця фрагментованість започаткувалася ще регіональними газетами, а в «нових медіа» впроваджується як численні телеканали на вибір, або вебсайти та вебсторінки. Вміст «нових медіа» значною мірою створюють самі користувачі дописами в соцмережах, блогах, публікаціями у відеохостингах, створенням інді-ігор. Такий тип створення вмісту має назву «користувацький контент» і передбачає порівняно високий рівень комп'ютерної грамотності та володіння відповідним програмним забезпеченням. У середовищі «нових медіа» зникає різниця між аматорами й професіоналами.
Мережі «нових медіа» стійкіші порівняно з «традиційними медіа», бо блокування навіть значної кількості центрів і зв'язків, не припиняє діяльності мережі загалом, тоді як «традиційні медіа» мають чіткий центр, з якого керуються. В «нових медіа» працює саморегуляція, а регуляція ззовні ускладнена. Разом з тим преса, а саме газети й журнали, зазвичай мають вищий авторитет, оскільки інформація подається на паперових носіях, на відміну від електронних носіїв, де інформація може згодом редагуватися.
Мас-медіа є одним з найважливіших інститутів громадянського суспільства, що забезпечує інформаційні потреби суспільства та підтримує політичну комунікацію. Дедалі більше вони виступають не лише необхідною ланкою передавання інформації у системі механізмів політики, а й зчаста її творцем. Завдяки здатності впливати на повідомлення на шляху їх створення та трансляції, мас-медіа слугують засобом пропаганди. Головні методи пропаганди: встановлення порядку денного наполегливим висвітленням певних проблем або обмеженням висвітлення інших; формування фіксованих установок (праймінг), коли активація за допомогою медіа однієї думки у споживача інформації, може викликати пов'язані з нею думки; обрамлення, за якого певні докладності зумисне залучаються до повідомлення або замовчуються.
Історія
Перша датована друкована книга, відома як «Діамантова сутра», була надрукована в Китаї в 868 році, хоча очевидно, що книги друкували раніше. Рухомі глиняні літери були винайдені в 1041 році в Китаї. Однак, через повільне поширення грамотності в Китаї та відносно високу вартість паперу там, найдавнішим друкованим медіа, ймовірно, були європейські народні друкарні приблизно 1400 року. Хоча вони були випущені у величезних кількостях, збереглося дуже мало ранніх зразків, і навіть більшість відомих як надруковані до приблизно 1600 року не збереглися. Термін «мас-медіа» виник разом зі створенням друкованих медіа, які є першим прикладом мас-медіа в тому вигляді, в якому ми використовуємо цей термін сьогодні. Цей вид медіа виник у Європі в Середньовіччі.
Винахід Йоганном Гутенбергом друкарського верстата дозволив масовому виробництву книг охопити всю країну. Він надрукував латинську Біблію на друкарському верстаті з у 1453 році. Винахід друкарського верстата породив одні з перших форм масової комунікації, дозволивши видавати книги та газети в масштабах, набагато більших, ніж це було можливо раніше. Цей винахід також змінив спосіб отримання друкованих матеріалів світом, хоча книги залишалися занадто дорогими, щоб називатися засобом масової інформації, принаймні протягом століття після цього. Газети розвивалися приблизно з 1612 року, а перший англійський екземпляр з'явився в 1620 році хоча їм знадобилося лише 19 століття, щоб досягти масової аудиторії. Перші газети з великим тиражем виникли в Лондоні на початку 1800-х років, такі як The Times, і стали можливими завдяки винаходу високошвидкісного ротаційного парового друкарського верстата та залізниць, які дозволили масштабне розповсюдження на широких географічних територіях. Однак збільшення тиражу призвело до зниження зворотного зв'язку та інтерактивності з читачами, що зробило газети одностороннім засобом комунікації.Corey Ross, Mass Communications, Society, and Politics from the Empire to the Third Reich (Oxford University Press 2010) on Germany
Фраза «медіа» почала використовуватися в 1920-х роках. Поняття «мас-медіа» загалом обмежувалося друкованими медіа аж до після Другої світової війни, коли були запроваджені радіо, телебачення та відео. Аудіовізуальні засоби стали дуже популярними, оскільки вони надавали як інформацію, так і розваги, оскільки колір і звук залучали глядачів/слухачів, і оскільки широкій публіці було легше пасивно дивитися телевізор або слухати радіо, ніж активно читати.
Протягом ХХ століття розвиток мас-медіа був зумовлений технологіями, зокрема тими, що дозволяли значне дублювання матеріалів. Технології фізичного дублювання, такі як друк, друк платівок та дублювання фільмів, дозволили дублювати книги, газети та фільми за низькими цінами для величезної аудиторії. Радіо та телебачення вперше дозволили електронне дублювання інформації. Мас-медіа мали економіку лінійного дублювання: один твір міг приносити гроші. Пропорційно кількості проданих копій, і зі збільшенням обсягів, собівартість одиниці продукції знижувалася, що ще більше збільшувало норму прибутку. У мас-медіа були зароблені величезні статки. У демократичному суспільстві мас-медіа можуть служити виборцям з питань, що стосуються уряду та корпоративних структур. Деякі вважають загрозою для демократії.
Останнім часом Інтернет став найновішим і найпопулярнішим мас-медіа. Інформація стала легкодоступною через вебсайти та пошукові системи. Сучасні мас-медіа включають інтернет, мобільні телефони, блоги, подкасти та RSS-канали.
Види мас-медіа
Масова преса (газети, журнали, книги, бюлетені, листівки з текстом). Це друковані видання, що виходять зазвичай під постійною назвою, визначеним наперед накладом і з певною періодичністю, надаючи здебільшого текстову інформацію; Масові статичні зображення (рекламні щити й листівки). Зазвичай рекламні зображення з невеликим текстом чи взагалі без нього, що демонструються чи розповсюджуються в людних місцях;