Ця стаття про заповідник «Кам'яна Могила» у Запорізькій області, поблизу Мелітополя. Існує також заповідник «Кам'яні Могили» у Донецькій області поблизу села Назарівка.
Кам'яна́ Моги́ла — світова пам'ятка давньої культури в Україні поблизу Мелітополя (смт Мирне) у Запорізькій області над річкою Молочною, з 2008 р. — Національний історико-археологічний заповідник. Пагорб, що тисячоліттями слугував людям вівтарем для відправлення язичницьких обрядів, містить декілька тисяч унікальних стародавніх наскельних зображень — петрогліфів. Хронологія петрогліфів охоплює величезний період від епохи пізнього палеоліту до середньовіччя (XXIV—XXII тис. до н. е. до X—XIII ст.), що робить пам'ятку унікальною.
Кам'яна Могила є природним утворенням, висота якого сягає 12 метрів. Вона займає площу розміром 1,6 га, на території якої розміщені близько 3 тисяч плит. Плити розташувалися не у випадковий спосіб: це правильно розвалений кам'яний панцир, а його печери і гроти стали зручними для культових цілей. На плитах залишали малюнки, які предки наносили не фарбою, а протирали шматком каменю. Ці протертості іноді вкривали мінеральними чорними і червоними фарбами.
Зважаючи на особливу цінність Кам'яної Могили як природного утворення, останець разом із прилеглою територією в 1963 році оголошено геологічною пам'яткою природи загальнодержавного значення «Кам'яна могила над р. Молочна» (Постанова Ради Міністрів УРСР від 07.08.1963 р. № 1180)Інформаційний екологічний атлас Запорізької області. — Запоріжжя, 2012. — 56 с. (с. 32—33).
Пам'ятка природи належить до переліку природно-заповідних територій, особливо важливих для збереження ландшафтного та біологічного різноманіття Запорізької області.Рідкісні рослини, тварини, гриби і лишайники Запорізької області : навч. посібник / В. І. Петроченко, В. І. Шелегеда, О. В. Жаков [та ін.]; за ред. В. І. Петроченка. — Запоріжжя : Поліграф, 2005. — 224 с. (с. 212—213). — ISBN 966-375-018-9Петроченко В. І. Охорона ландшафтів (На прикладі Запорізької області): Навч. посібник. — Запоріжжя, 2015. — 60 с. (с. 20—21, 26—27)
З 2006 року заповідник є претендентом на включення до списку об'єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Геологічний нарис У геологічному відношенні пам'ятка природи Кам'яна Могила, розташована на 16 км північніше міста Мелітополя, являє собою останець пісковику Сарматського моря (третинного періоду), з тріщинами й розломами, що привели до нагромадження плит і утворення великого числа гротів. Близько 12 млн років тому тут була піщана мілина, механізм намиття якої визначив особливості речовинного складу і неоднорідність (шаруватість) піску.
Потім тут виникло Понтійське море й утворилися вапнякові відклади (правий берег річки Молочної, с. Терпіння). З плином часу море змінила пустеля, відклалися червоно-бурі залізо-марганцеві глини. Надалі на цій місцевості утворилася западина річки пра-Молочної, води якої проникали углиб землі. Ймовірно, що саме в цей час інфільтровані підземні води відклали кременистий матеріал у міжзерновому просторі піску. Пісковик утворився монолітним кварцитоподібним, що важко піддається розпилюванню (за відомостями працівників музею). Надалі, за сформованими у пісковику тріщинами, відклалися зростки оксидів заліза і марганцю. Таким чином, сформувався локальний піщаний моноліт.
У період танення льодовика, що зупинився на широті міста Дніпра, стікаючі на південь води утворили долини річок і вимивини на правому березі річки пра-Молочної. Внаслідок природного поглиблення її русла великий острів кварцитоподібного пісковика виявився на поверхні долини, підносячись над навколишнім ерозійним ландшафтом. Саме процеси локального окременіння піску зумовили різко відмінні фізико-механічні властивості цього пісковика в порівнянні з прилеглими породами, схильними до процесів ерозії.
Внаслідок фізичного вивітрювання монолітний масив пісковика розколовся на плити певної потужності (звичайно близько 0,5 м), пов'язаної з товщиною шарів піску, відкладеного на початковій стадії формування об'єкта. Межі шарів фіксувалися тонкими нальотами глинистого матеріалу, що характеризують різку зміну режиму осадонакопичення. Гравітаційні процеси спричинили сповзання плит крихкого кварцитового пісковику, а неоднорідний розмив порід основи останця викликав додаткову концентрацію напружень в його масиві, що привело до численних розломів, просідань, химерного нагромадження плит і утворення гротів.
Потрібно відзначити властивість місцевого пісковика окиснюватися (оксиди заліза) і перетворювати поверхню на тверду кірку, яка в атмосферному середовищі не втрачає своїх міцнісних властивостей, що сприяло збереженню петрогліфів на плитах печер.
Історія досліджень Перша письмова згадка про унікальну пам'ятку історії і природи датується 1739 роком і належить учаснику російсько-турецької війни 1735—1739 рр., фельд-медику армії генерал-фельдмаршала Петра Лассі, доктору медицини, члену Німецької академії природодослідників Йоганну Якобу Лерхе, який написав у «Історії життя і подорожей Йоганна Якоба Лерхе» наступне:
«Похід у Крим. 1739 рік
18 червня [підійшли] до витоку Молочної Води, у якому вода прісна; тут водяться риба і великі раки, завдовжки в п'ядь. Ловили також диких овець і кіз. 21 червня [підійшли] до річки Такмак, де вона впадає в Молочну Воду. 22 червня трапилася тривога й повтікали усі один від одного; проте татари не були помічені: повітряний вихор налякав коней. 24 червня [просувалися] уздовж Молочної Води; 25 червня [дійшли] до великої скелястої гори, що по той бік річки [Молочної], яку здалеку [можна було] прийняти за велике селище»…
У 1778 році біля Кам'яної Могили встановили поштову станцію. У 1793 році на мапі Мелітопольського повіту Таврійської губернії це місце позначалося «Камінь-Ююн-Таш», у перекладі з тюркського «камінь збору» (місце збору татарських орд для експансії на землі України та Польщі).
У 1837 році Петро Кеппен писав про пам'ятку:
Наприкінці XIX століття археолог Микола Веселовський, відомий своїми розкопками скіфських курганів, зайнявся дослідженнями кам'яного «кургану». Зазначимо, що аналогічно з горбами-курганами (давніми похованнями, могилами) дістала свою назву і Кам'яна Могила, хоча власне могилою вона не є. У «Звіті археологічної комісії» за 1890 рік М. І. Веселовський описує роботи по проникненню в печери, аналізує відкриті гроти і малюнки, прорізані на плитах стелі. У 1934—1938 рр. дослідження Валентина Даниленка і Отто Бадера дозволили виявити гроти з унікальними печерними зображеннями, що дало можливість краще зрозуміти побут і культуру народів, які у давнину населяли український степ. Сім польових сезонів (1951—1957 рр.) віддав вивченню пам'ятки Михайло Рудинський. За результатами досліджень він підготував монографію «Кам'яна Могила», яка привернула до пам'ятки увагу світової наукової громадськості. У 1961—1963 рр. роботу з вивчення Кам'яної Могили вів В. М. Гладилін, у результаті чого були відкриті нові гроти. Знову був вивчений грот Бика, де на глибині двох метрів на стелі нижньої плити були знайдені малюнки биків, людей, лінійно-геометричні креслення тощо.
Впродовж 1983—2006 років дослідження пам'ятки проводив Борис Михайлов. Результатом польових робіт стало відкриття 17 нових гротів та печер. Особливо серед них виділяються печери № 36-б (печера Бізона) та № 60 (печера Кози) з пізньопалеолітичними зображеннями мамонта, птиці, бізона, коней. Вперше на Кам'яній Могилі знайдені мезолітичні мальовничі зображення оленя, олениці, лучника та жінки, а в одному з гротів знайдена унікальна скульптура епохи бронзи — голова ведичного дракона Врітру. Примітним фактом стала знахідка пісковикових плит з зображенням стародавніх «письмен», які датуються VI — початком V тис. до н. е.
Дослідження вчених привели до відкриття 65 гротів та печер, на стелях яких виявлено декілька тисяч рідкісних наскельних зображень. Глибоко реалістичні малюнки дають уявлення про господарчу діяльність первісних людей Південної України, їх духовній культурі.
Гроти Кам'яної Могили Кам'яна Могила займає площу близько 3-х гектарів, висота останця сягає 12 м, кількість плит пісковику перевищує 3 тисячі. Великий кам'яний пагорб в степу приваблював давніх людей як явище надзвичайне, фантастичне; його виникнення залишалося для них таємницею. Очевидно, що саме з цих причин первісні люди обожнювали пагорб і перетворили його на місце поклоніння своїм богам, здійснення культових обрядів, зображення сакральних малюнків. Потрібно зазначити, що у давніх народів існував релігійний культ гори, яка ототожнювалася з житлом богів. Пізніше цей культ перейшов до цивілізованих народів (Олімп у Греції, «священна гора» японців Фудзі тощо).
Багаторічні дослідження Кам'яної Могили привели до відкриття 65 гротів і печер, на стелях яких виявлено кілька тисяч найрідкісніших наскельних зображень різних історичних епох (від пізнього палеоліту і мезоліту до середньовіччя). Гроти являють собою в основному невеликі (до 5—8 м), невисокі (1,2—1,5 м) скельні розколини з плоскими (або близькими до них) стельовими плитами. У наш час значна частина гротів заповнена піском (законсервована) для забезпечення збереження давніх петрогліфів.
Серед більшості малюнків, розташованих на тлі лінійно-геометричних композицій, добре простежуються зображення людини, диких і домашніх тварин, сцени полювання, танцю, злягання, чаклунства, солярні знаки тощо. Наскельне мистецтво Кам'яної Могили, по суті, є аналогом витворів первісних людей у печерах Західної Європи та інших країв, проте відрізняється переважанням мистецтва малих форм. Більшість малюнків наносилася на пісковик не фарбами (виняток — печера № 36), а протиралися шматком твердого каменю, утворюючи заглиблення у менш твердому пісковику, які лише іноді вкривалися мінеральними червоними і чорними фарбами. Поряд з наскельними малюнками в окремих гротах збереглися барельєфи і кам'яна скульптура (дракон, риби, лев, голова людини тощо).
Петрогліфи Особливу увагу й наукові дискусії викликають численні зображення, що на думку А. Г. Кифішина нагадують давні письмена, які датують дошумерським періодом. Зокрема, сучасний російський шумеролог А. Г. Кифішин стверджує, що він прочитав деякі написи з гротів Кам'яної Могили й датує їх VII—III тис. до Р. Х., а також знаходить паралелі з написами на глиняних табличках міста-держави Ур в Месопотамії (нині — Ірак) та шумерського міста Шуруппак на р. Євфрат. Крім того, науковець вважає, що виявив палеолітичну мапу річок України, на якій позначені Дніпро, Південний Буг, Дністер, Молочна. А. Г. Кифішин також вважає — Кам'яна Могила могла бути важливим святилищем протошумерських племен, збирачем важливої інформації для формування й розвитку багатьох етносів та культур.
На думку українського науковця І. М. Рассохи, більша частина надписів Кам'яної Могили має прямі паралелі зі стародавніми огамічними надписами Британських островів, германськими «гільчастими» рунами, давньослов'янськими «чертами і резами» тощо, тобто може бути пам'яткою найдавнішої сакральної писемності доби індоєвропейської єдності, а саме середньостогівської культури IV тис. до н. е.
Точне число гротів невідоме, розмальованих зон може бути більше, але попри те, що дослідження ведуться з тридцятих років XX століття, багато гротів і печери досі можуть залишатися засипаними піском. За нинішнього стану пам'ятки видалення піску може призвести до подальших обвалів брил пісковику.
Ні у самій Кам'яній Могилі, ні в безпосередній близькості від неї не виявлено людських поселень, які можна пов'язати з пам'яткою. На підставі цього дослідники роблять висновок, що Кам'яна Могила використовувалася виключно в культових цілях, як святилище. Окрім цього, практично всі зображення Кам'яної Могили нанесені на внутрішні поверхні кам'яних брил і їх можна спостерігати, лише проникаючи всередину гротів, лазів і печер, що також свідчить про їхню сакральність.