Отто Барт (; 18 червня 1891, Дрезден — 3 травня 1963, Ерланген) — німецький офіцер, генерал-майор вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.
Біографія 30 березня 1911 року вступив фанен-юнкером у 5-й саксонський королівський артилерійський полк № 64. Учасник Першої світової війни. 31 березня 1920 року демобілізований, працював у різноманітних комерційних компаніях. 1 лютого 1935 року призваний на випробувальну службу запасним офіцером, 1 травня прийнятий на дійсну службу.
З 11 грудня 1940 року — командир 117-го артилерійського полку. Учасник боїв на радянсько-німецькому фронті. 17 травня 1943 року переведений у резерв. З 17 вересня 1943 по 13 липня 1944 року — керівник курсу в 1-му артилерійському училищі, пройшов курс підготовки командира дивізії. 29 липня 1944 року приєднався до групи армій «Північ», з 15 серпня 1944 по 30 січня 1945 року — командир 30-ї піхотної дивізії.
З 16 лютого по 8 травня 1945 року — командир 21-ї польової дивізії люфтваффе. 9 травня 1945 року потрапив у радянський полон в Курляндії. Звільнений 9 жовтня 1955 року.
Звання
Фанен-юнкер (30 березня 1911) Фенрих (26 листопада 1911) Лейтенант (9 серпня 1912) Оберлейтенант (22 травня 1917) Гауптман (1 вересня 1936) Майор (1 березня 1937) Оберстлейтенант (1 серпня 1940) Оберст (1 лютого 1942) Генерал-майор (9 листопада 1944)
Нагороди
Перша світова війна
Залізний хрест 2-го і 1-го класу Нагрудний знак «За поранення» в чорному Лицарський хрест Військового ордена святого Генріха (7 травня 1918)
Міжвоєнний період
Почесний хрест ветерана війни з мечами Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го і 2-го класу (18 років)
Друга світова війна
Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» Сертифікат Пошани Головнокомандувача Сухопутних військ Вермахту (№ 1238; 5 жовтня 1942) Німецький хрест в золоті (9 жовтня 1942) Лицарський хрест Залізного хреста (8 травня 1943) Відзначений у Вермахтберіхт «В оборонних боях на південний схід від Лібау франконсько-баварська 4-та танкова дивізія під командуванням генерал-майора Бецеля і північно-німецька 30-та піхотна дивізія під командуванням оберста Барта зірвали можливий прорив ворога в умовах жорстокої оборони та енергійної контратаки у критичному місці.» (3 листопада 1944) Нарукавна стрічка «Курляндія»
Література
Dermot Bradley: Die Generale des Heeres 1921—1945. Band 1: Abberger-Bitthorn. Biblio Verlag, Osnabrück 1993, ISBN 3-7648-2423-9, S. 208—209. Der Königlich Sächsische Militär-St. Heinrichs-Orden 1736—1918, Ein Ehrenblatt der Sächsischen Armee, Wilhelm und Bertha von Baensch-Stiftung, Dresden 1937, S. 137 Veit Scherzer: Ritterkreuzträger 1939—1945. Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs. 2. Auflage. Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2, S. 203. Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939—1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9 Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941—1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002