Свято-Миколаївський собор в Очакові (також відомий як Свято-Миколаївська церква) — православний собор в Очакові, парафіяльний храм Очаківського благочиння Миколаївської єпархії; колишня османська мечеть.

Історія

Османський період В 1492 році на місці сучасного Очакова кримський хан Менґлі I Ґерай збудував фортецю Кара-Кермен. Наприкінці XV століття вона відійшла до Османської імперії. Турки значно розширили фортецю і назвали Ачи-Кале. Тоді ж було закладено на території фортеці і мечеть. Спочатку вона була оздоблена дерев'яними мінаретами, з часом їх змінили цегляні.

Взимку 1788 року російські війська під керівництвом Григорія Потьомкіна захопили Ачи-Кале (Очаків), а згодом фортеця була зруйнована вщент для пришвидшення підписання мирного договору.

Єдина будівля, що вціліла після штурму в 1788 році — це мечеть, розташована на території Гассан-пашинського бастіону.

Перебудова на православний храм Відразу після здобуття Очакова будівлю мечеті було первинно пристосовано під православний храм, добудувавши над нею дерев'яний купол.

В 1794 році православні віряни ґрунтовно перебудували мечеть у церкву, що мала форму хреста. Їй дали назву — собор святого Миколая або Свято-Миколаївська церква (на честь перемоги російських військ при штурмі Очакова, що відбувся 6 грудня 1788 року, у день святого Миколая за старим стилем).

Протягом XIX століття споруда зазнала суттєвих перебудов: мінарет було перетворено на дзвіницю, до будівлі прибудували вівтарне приміщення та притвор. У 1807 році відбулося урочисте освячення храму.

У 1839 році в будівлі провели капітальний ремонт і встановили новий дзвін. У 1842 році храму, який залишався військовою церквою, було надано статус собору. У 1854 році поруч була зведена нова дзвіниця.

З 1842 року і до своєї смерті на початку XX століття настоятелем собору був Гавриїл Судковський. За військово-пастирське служіння під час Кримської війни та бомбардування Очакова його було нагороджено золотим хрестом на Георгіївській стрічці.

З ініціативи настоятеля перед собором встановили дві старовинні гармати, у 1890 році при храмі відкрили школу грамоти для дітей із незаможних родин, а у 1901 році — церковно-парафіяльну школу. Отець Гавриїл також активізував клопотання щодо встановлення пам'ятника Олександру Суворову, який зрештою з'явився перед собором у 1907 році, вже після смерті священника.

Радянський період та закриття Собор залишався діючим під час революційних подій та Громадянської війни. Однак у 1922 році, під час кампанії з вилучення церковних цінностей, з храму було вилучено всі золоті та срібні предмети.

У 1930 році рішенням місцевої радянської влади храм закрили. Будівлю було переобладнано під Будинок піонерів, а у 1960 році в ній розмістили Очаківський військово-історичний музей імені О. В. Суворова.

Відродження У 2000 році будівлю собору було повернуто церковній громаді Української православної церкви, після чого відновлено регулярні богослужіння.

Навколишня територія Поблизу собору розташована могила відомого художника-мариніста Руфіна Судковського (сина настоятеля Гавриїла Судковського).

Див. також Список релігійних об'єктів України, які постраждали внаслідок російського вторгнення (з 2022)

Примітки