Осі́ївка — село в Україні, у Бершадській міській громаді Гайсинського району Вінницької області.
Село Осіївка - старовинна назва Осса. Розташоване на берегах невеликої річки Оси, яка є правою притокою річки Південний Буг. Зараз цю річку називають Осіївка.
Розташовуючись на кордоні осідлої і кочової цивілізацій упродовж віків, поселення Осса було ключовим пунктом для контролю і обслуговування бродів через річку Південний Буг. Населення що проживало на цій території, мало прямий стосунок до бродників, яких разом з берладниками вважають попередниками українського козацтва.
Географія Селом протікає річка Осіївка, права притока Південного Бугу.
Транспорт Через село проходить вузькоколійка (станція Осіївка).
Історія На території села Осіївка розташовувалося старовинне місто Осса. Населення міста і його околиць, на берегах однойменної річки Осса мало відношення до аланів (яси або оси) - групи племен ірано-сарматського походження, які асоціювались з роксоланами ще з 2 століття до нашої ери.
Клавдій Птолемей у своїй третій книзі “Географія” згадує плем’я під назвою Оси у переліку племен Сарматії.Войтович Л. Сармати на землях нинішньої України: проблеми локалізації племен // Записки НТШ. – Т.260. – Кн.2. – Львів, 2010. -С.13.
У 13 столітті втікаючи від монголо-татар яси переселялися на захід через територію Північного Причорномор’я аж до території сучасної Угорщини, що має назву - регіон Ясшаг.
Археологічні розкопки на острові при впадінні річки Осіївка у Південний Буг підтверджують давнє заселення цієї території антами та наявністю на острові металургічного виробництва.Трачук О. В. Виробництво заліза у соціально-економічному житті східних слов’ян на території України (друга половина V-X ст.). Переяслав-Хмельницький, 2016.- С.113. Також є повідомлення, що на цій території у місці впадіння річки Осіївка в Південний Буг біля сусіднього села Солгутів знаходилось місто Краснопіль.Труды подольского епархиального историко-статистического комитета. Вып. 9. под ред. Евфимия Съцинского. Кам. Под., 1901 . - С. 809.
На одній із перших карт України 1665 року, військового інженера- фортифікатора, картографа, архітектора французського походження Гійо́ма (Вільгельма) Левассе́ра де Бопла́на річка Осіївка помічена без назви, а біля місця її впадіння у Південний Буг позначене місто Дмитропіль.Дашкевич Я. Степові держави на Поділлі та в західному причорноморї як проблема історії України XIV ст. Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. Вип.10. 2006.- с. 117-118.
Дослідники вбачають зв’язок географічного характеру місцевості та аланських топонімів на бродах річки Південний Буг з формуванням попередників козацтва – бродниківГоловко О. Б. Осіле населення степів та лісостепів Правобережжя Дніпра в удільну добу. - Київ: ВД “Стилос”, 2006. – 575с., які контролювали місця перетину основних річок Північного Причорномор’я – Дону, Дніпра, Південного Бугу, Дністра і Пруту.О. Б. Бубенок. Ясы и бродники в степях Восточной Европы. Киев, 1997. – С.11
Є думка, що саме тут, де річка Осіївка впадає у Південний Буг було місто одного із трьох “отчичів і дідичів Подільської землі” князя Дмитра, а після поразки литовським військам у битві на Синіх водах 1362 року кордон з татарами перемістився до річки Савранки.Павло Дісяк. “Раннє українське козацтво. Бершадська фортеця”. – Вінниця: ТОВ «Меркьюрі-Поділля», 2024. С.20-24, 116-118.
Вважається, що село Осіївку засновано у XVI ст. Землі і ліси по обидві сторони нинішньої річки Оси були власністю князя Збаразького. По шляху з півночі на південь і назад йшли валки чумаків з хлібом, рибою, сіллю. Особливе значення мав шлях Умань – Кам’янець. Цим шляхом не раз ходили в походи запорізькі козаки проти польської шляхти.
Поселення поділялось на Слободу-Осіївку та Старо-Осіївку . Саме у Старо-Осіївці на місці старого цвинтаря, що являло собою давнє городище, розміщувався старовинне місто Осса.
Силами кріпаків на правому березі річки Оси, що впадає в Південний Буг, був побудований замок Осса, неприступний для турків, які нападали з півдня України. Трохи пізніше на місці зруйнованого замку розташувалось село, яке стало називатись Осіївка.Дьомін О.О. Маловідомі сторінки історії Бершадщини.- Вінниця: ТОВ «Меркьюрі-Поділля», 2025.-123-127 Головним заняттям населення було землеробство, гончарне і ткацьке ремесло.
Поселення Осіївка було одним з найбільших у південній частині Бершадщини. У розписі території Уманського козачого полку 1654 року вказано, що Осіївка – це місто.
В 1755 році в Осіївці побудований храм в ім’я святого Іоана Богослова. В 1839 році церква була перебудована, добудована дзвіниця на кошти прихожан і поміщика. Дерев’яне приміщення існує ще й до нині.Приходы и церкви Подольской Епархии / Под редакцией священника Евфимия Сецинского. — Біла Церква: Вид. Олександр Пшонківський, 2009. — 996 c. — (Бібліотека української краєзнавчої класики)
На землях Осіївки володарювали граф П’ясковський— історичний землевласник і дворянин, який володів землями села Осіївка (Бершадський район) в період до 1823 року. Згадки про нього як про місцевого пана зберігаються в краєзнавчих переказах. З 1823 року власником був граф Мощинський. Граф Петро Мошинський (1800–1897) — відомий громадський діяч, колекціонер і меценат, який у 1819 році одружився з Джоанною Мошинською та переніс свою головну резиденцію у м. Бершадь.
У 1852 році у Слободу-Осіївку переселились мешканці Старо-Осіївці через весняні паводки річки Оса (Осіївки).
Останнім володарем Осіївки був поміщик Юркевич. За часів його володіння, у 1862 році, в Осіївці було відкрито церковнопарафіяльну школу для хлопчиків, а 1899 року — школу грамоти для дівчаток. Також поміщик фінансово підтримував розбудову місцевого храму Святого Івана Богослова (збудованого 1755 року), який зберігся до наших днів.
7 (20) листопада 1917 року, відповідно до Третього Універсалу Української Центральної Ради, увійшло до складу Української Народної Республіки.
Під час другого голодомору у 1932–1933 роках, проведеного радянською владою, загинуло 475 осібГолод 1921—1923 і українська преса в Канаді. — К.: Видавництво імені Олени Теліги, — 2008 — 1000 с. 978-966-355-024-4.
12 червня 2020 року, відповідно розпорядження Кабінету Міністрів України № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», село увійшло до складу Бершадської міської громади.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Бершадського району, село увійшло до складу Гайсинського району.
Люди В селі народилися: Бойчук Віталій Миколайович (1974) - доктор педагогічних наук, професор Дабіжа Віталій Анастасійович (08.06.1980 — 10.07.2022) — український військовик, учасник російсько-української війни. Лихенко Варфоломій Микитович (?1889 — 1920) - перший голова радянського колгоспу та активіст щодо комунізації на селі, за що і був вбитий петлюрівцями. Сава Манзій —український вчений, доктор біологічних наук, професор Інституту зоології НАН України; Прик Василь Микитович (1927—2008) — Заслужений юрист України, Почесний працівник Прокуратури, у 1979—1991 рр.- Заступник Прокурора Української РСР Русначенко Анатолій Миколайович — історик, Академік АН ВШ України. Чорнобай Олег Григорович (16.03.1976 - 20.06.2022). Учасник російсько-української війни. З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну, добровільно пішов до війська. Старший сержант, стрілець 129 окремого батальйону територіальної оборони 112 окремої бригади ТРО ЗСУ. Позивний «Бай». Загинув 20.06.2022 року під час виконання бойового завдання в Луганській області. Місце загибелі: селище Тошківка Сіверськодонецького району Луганської області Україна. 30.04.2025 року за мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові, посмертно нагороджений Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних сил України - «Комбатантський Хрест». Родині вручено зазначений нагрудний знак та на знак поваги до сімʼї загиблого нагрудний знак Головнокомандувача - «Честь та памʼять». 24.08.2025 року на Алеї памʼяті та шани героям Оболонського району м. Києва, встановлено меморіальну дошку герою. похоронені:
Коцан Петро — український військовик, учасник російсько-української війни.
Глушков Сергій Юрійович (28.11.1983 — 02.05.2023) — український військовик, учасник російсько-української війни.
Примітки
Література Осі́ївка // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.165-166
Посилання