Костянтин Володимирович Дорошенко (29 жовтня 1972, Київ, УРСР) — український арткритик, публіцист, колумніст, куратор сучасного мистецтва, медіаменеджер, радіоведучий. Відомий за культурною та соціальною журналістикою, опублікованою у виданнях України, Австралії, Азербайджану, Італії та ін.; як радіоведучий Радіо Вісті, колумніст «Суспільне: Культура», організатор резонансних мистецьких проєктів, запрошений куратор Дослідницької платформи ПінчукАртЦентру (з 2019), автор книг «Кінець епохи пізнього заліза», «Арія Марії» та ін. Один з найбільш впливових українських арткураторів і арткритиків України за версією журналів Art Ukraine. та Фокус 50 самых влиятельных людей современного украинского искусства. Рейтинг Фокуса // Фокус : Журнал. — 27.02.2012. Дослідник історії сідниць у художньому мистецтві. Член Всесвітньої Ліги «Розум поза наркотиком» (Бішкек, Киргизстан).1 квітня 2017 року К. Дорошенка призначено Надзвичайним і Повноважним послом республіки Ужупіс серед арткритиків світу. Голова Всеукраїнської спілки журналістів та дієвців культури з вивчення кімірсенізму-кімченинізму «Сонце Чучхе», яка вивчає спадок вождів Північної Кореї.

Життєпис і робота в медіа

Народився 29 жовтня 1972 у Києві в сім’ї службовців, батько Дорошенко Володимир Кузьмович (1936-2010) - ветеран праці, мати Світлана Іванівна (1940-2000). Закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка (1989-1994), історичний факультет. Працюючи над дипломною роботою, відвідував приватні лекції українського історика мистецтва Платона Білецького. Перше місце роботи — Музей історії міста Києва (1994-1995), виконуючий обовязки завідувача відділу «Історія української діаспори».

З 1995 по 1998 роки працює у першому українському виданні про стиль життя LOOKS International. Редактор відділів "Суспільство" і "Люди". 1998 — редактор відділу "Клуб" в журналі "Парад". У 2000-2001 працює в команді, що виводила на український ринок газету "Коммерсантъ Украина", редактор відділу "Суспільство" і додатку Weekend. У 2001 році на запрошення власника холдингу KP Media Джеда Сандена в якості головного редактора запускає київський журнал "Афіша". Проєкт проіснував на ринку дев'ять років. Редакторську діяльність продовжує в журналі ПолітікHALL у 2002 році. Заступник головного редактора.

У 2005, коли газета "Коммерсантъ" знову з'явилася в Україні, Дорошенко стає керівником відділу PR і корпоративної реклами видання.

З 2005 — член Всесвітньої ліги «Розум поза наркотиком» (Бішкек, Киргизстан), заснованої наркологом Женішбеком Назаралієвим. В цій якості був членом журі Транснаціонального антинаркотичного конкурсу «Майя» (2010).листопада − прес-конференція антинаркотичного інтернет-конкурсу «Майя»

У 2006 році переходить в журнал "Профіль Україна" на посаду першого заступника редактора. З кінця 2006 до 2009 року працює у групі проєктів "Телекритика". Директор з розвитку проєкту.

З 2014 по 2017 роки є провідним ведучим української радіостанції Радіо Вісти — веде ряд ефірів, серед яких авторська програма "Культ Дорошенка", ефіри "Елементарно" з Дмитром Симоновим, "Війна світів" з Тетяною Гончаровою, "Поза контекстом" з Олексієм Зараховичем, "Циніки" з Дмитром Терешковим.

1 квітня 2017 року К. Дорошенка призначено Надзвичайним і Повноважним послом серед арткритиків світу «республіки» Ужупіс, гумористично-богемному районі литовської столиці Вільнюса.;

У травні 2019 року спільно з Андрієм Боборикіним запустив подкаст "Культура всього".

З 2019 року — колумніст «Суспільне: Культура», співробітник «Суспільне: Новини», працює запрошеним куратоом Дослідницької платформи ПінчукАртЦентру.

Автор публікацій про мистецтво і культуру в громадських і спеціалізованих виданнях України та за кордоном: «Вільна думка» (Австралія); «Птюч», «Артгід» (Росія), «Українська правда», «Факти та коментарі», «Фінансова Україна», «Публічні люди»; «Капітал», «Дзеркало тижня», «День», «Лівий берег» та ін.

З початком повномасштабної Російсько-української війни 2022 року гостре слово публіциста спрямоване на розвіяння фейкових теорій та засудження сучасного неонацизму - «Рашизму»"Русский мір" – єресь чи неонацизм? Розбирається Костянтин Дорошенко Suspilne.media 31.03.2022.

В книзі «За київським часом», опублікованій за підтримки Міністерства закордонних справ Франції у 2023 році, К. Дорошенко аналізує особливості української культури, національної ідентичності, що вражає готовністю вмирати за свободу й демократію у війні з російськими агресорами. Презентація книжки критика, куратора та публіциста Дорошенка Костянтина «За київським часом». Видавництво Анетти Антоненко. 6 листопада 2023

«Сонце Чучхе» Костянтин Дорошенко є головою Всеукраїнської спілки журналістів та дієвців культури з вивчення кімірсенізму-кімченинізму «Сонце Чучхе», був головою офіційної делегації спілки Україна-КНДР на святкуванні 70-річчя із заснування Північної Кореї у 2018 році. Був куратором проєкту із встановлення в Одесі пам'ятників Кім Чен Ину та Дональду Трампу. В інтерв'ю ЗМІ Дорошенко зауважував, що інформація, яка розповсюджується про КНДР за кордоном, не може вважатися достовірною. Зокрема, за його словами, мешканці Північної Кореї не мають можливості подорожувати іншими країнами через режим західних санкцій. Критикував українську дипломатію за те, що посол, який має захищати інтереси українців у КНДР, закріплений у столиці Південної Кореї Сеулі, що створює очевидну неможливість його роботи у Північній Кореї.

Нагороди Лауреат премії імені азербайджанського поета Мікаїла Мушфіґа 2015 року.Український арткритик отримав престижну літературну премію. Lb.ua. 8.06.2015 - за зближення української культури з культурою Азербайджану і тюркомовними культурами.

Лауреат премії Novomedia Awards 2015 року (спільно з Олексієм Зараховичем) - за висвітлення теми прощення на «Радіо Вісті».

Суспільне визнання На честь Костянтина Дорошенка власник київських ресторанів «Сейф» та «Рішельє» Микола Тищенко вніс у меню цих закладів спеціальну страву: «Салат від Костянтина Дорошенка» на знак визнання ролі арткритика у формуванні київських смаків. Салат готувався з пармезану, артишоків, перепелиних яєць, кав'яру та пармської шинки.

Основні кураторські проєкти

У 1992 виступив ініціатором виставки до 70-річчя Платона Білецького, Музей історії міста Києва.

1996 — «Рік останній — рік перший», куратор персональної виставки фотографа Валерія Милосердова, Київ. Чорно-білі фотографії, представлені Валерієм Мілосердовим на персональній виставці позбавлені кольору та «строку давності». Вони відбивають події путчу 1991 року.

2001 — «Розіп’ятий Будда», Київ у Музеї історії міста Києва. Перша музейна персональна виставка Олександра Ройдбурда, співкуратор — Наталія Смирнова. Вперше в Києві contemporary art демонструється на території державного музею. Виставка проходила під патронатом посольства США, оскільки Ройтбурд тоді проживав в Нью-Йорку. Наталія Смирнова. Психоделічне вторгнення Олександра Ройтбурда у тавтологічний галюціноз київського музейного життя. Дзеркало тижня, 26 жовтня, 2001

2004 — К. Дорошенко — співзасновник кураторської групи "Хазарія" спільно з Євгеном Мінком. За участі групи було видано перший український переклад Жана Бодріяра — "Символічний обмін і смерть" (видавництво "Кальварія"). На обкладинці книги була репродукована картина художника Олександра Ройтбурда "Розіп'ятий Будда".

2004 —"Хазарія" представила виставку «Пурифікація», що означає «очищення». Проєкт у київському Будинку художника відбувся між двома турами президентських виборів-2004, що додало його назві та образності додаткових конотацій. Учасники: Любко Дереш (текст), Kotra (звук), Майкл Мерфенко (живопис), Світлана Вольнова (фотографія).

2006 — Проєкт, присвячений п'ятиріччю візиту папи Іоана Павла ІІ в Україну з презентацєю книги «Папа і Україна», яка пройшла в Національній філармонії у Києві. Автор тексту — Олександр Красюк, художник - Юрій Нікітін. Проєкт благословив Верховний архієпископ УГКЦ кардинал Любомир Гузар. Валерія Радзієвська. Костянтин Дорошенко, арткритик: Почуватися хазяїном на своїй землі – це розуміти, що можеш впоратися з викликами, дати собі раду. Wordpress 21.03.2020

2007 — «Гілізм», Нью-Йорк, Український інститут. Персональна виставка українського художна британсько-австралійського походження Майкла Мерфенка.

У 2009 році Дорошенко разом з Оксаною Грищенко створює нове артоб'єднання: "Клініка Дорошенка Грищенко". Її місією проголошують оздоровлення суспільства через мистецтво. 2009 — «Інсектоїди та рептилоїди — пошук гармонії», Пекін, готель "Дружба". Проєкт створювався Дорошенком і Майклом Мерфенком у ході XXIV Всесвітнього конгресу філософії права і соціальної філософії в Пекіні, як рефлексія на дискусії, які там тривали. Протягом п'яти днів художник малював твори китайською тушшю на рисовому папері, а куратор писав есе-коментар до конгресу. Проєкт був представлений в останній день роботи форуму. У 2010 році проєкт було презентовано в Маямі, США, у рамках ярмарку Red Dot Miami Art Fair. Оскільки автором метафори "Інсектоїди та рептилоїди" є геолог з Киргизстану Ільяс Садибакасов, кульмінацією проєкту стало експонування проєкту на батьківщині вченого, у Бішкеку. Виставка у Національному художньому музеї ім. Г. Айтієва у 2011 році була доповнена фотопроєктом Світлани Вольнової "Азіз" і об'єктами Майкла Мерфенка.,

2009 — «Чингізиди України», Київ, галерея "Дукат". Виставка портретів кримскотатрскіх ханів, відтворених художником й іконописцем Юрієм Нікітіним у співпраці з істориком Олексою Гайворонським.

2010 — «Внутрішнє світло», Київ, Національний художній музей України. Спільна виставка тайванського художника Лі Санданя і Майкла Мерфенка. Співкуратор — Оксана Баршинова. Роком раніше Лі Санданя в рамках 53-й Венеційській бієнале представив куратор, теоретик і історик мистецтва Акілле Боніто Оліва.Ірина Навольньова. Виставка Лі Санданя у Національному художньому музеї. Фокус. 01.07. 2010

2011 — «Фатальні стратегії», Київ, 7-й павільйон ВДНГ. Проєкт українського дизайнера і художника Ольги Громової, присвячений одноіменному творуЖана Бодріяра, вихід українського перекладу якого став однією зі складових мультимедійної акції. Автор сценографії — Георгій Сенченко, один із засновників українського contemporary art. Створена Ольгою Громовою для проєкту колекцію одягу в стилі архітектурної біоніки в фіналі дефіле була спалена на очах у публіки — 280-ти київських і зарубіжних VIP. «Фатальні стратегії» отримали гран-прі Міжнародної премії Ukrainian Event Award і перші місця в номінаціях "Кращий культурний захід" і "Краща творча концепція заходу", про що повідомив журнал «Антиквар».

2012 — «Апокаліпсис і Відродження у Шоколадному будинку», філії Київської картинної галереї. Виставка в рамках Першої київської бієнале ARSENALE. Автор ідеї - Олег Кулик, співкуратор - Анастасія Шавлохова, організатор - Mironova Gallery. На виставці 43 художника з України та з Росії представили метафору сучасності, образ протестувальника, розгубленого світу в стані секундного спокою. Серед учасників проєкту Андрій Монастирський, Арсен Савадов, Анатолій Осмоловський, Дмитро Гутов, Ілля Трушевський, Жанна Кадирова, Ольга Громова, Валерій Чтак, Андрій Кузькін, Оксана Мась та інші. Пропрацювавши усього 15 днів, виставка зазнала цензури: частина робіт була пошкоджена, частина демонтована з ініціативи дирекції Шоколадного будинку. У відповідь куратори вирішили закрити виставку.

2013 — "Прошиваючи досвід", Київ, КНУ ім. Тараса Шевченка. Проєкт художника Володимира Кузнєцова.

2014  — «Четверте парадне», Національний музей Тараса Шевченка, виставка дніпропетровського художника Микити Шаленого. Проєкт присвячений дослідженню спіральності історії. Дорошенко звертається до теорії про довге середньовіччя Жака Ле Гоффа. Але якщо французький історик-медієвіст стверджував, що цей історичний період тривав до XIX століття, то "Четверте парадне" демонструє тривалість "темного часу" до сих пір. Галина Браіловська. Виставка Микити Шаленного "Четверте парадне" в Національному музеї Тараса Шевченка. In-Art. 14.10.2014