{ "type": "Feature", "geometry": { "type": "Point", "coordinates": [14.421100, 50.090286] }, "properties": { "title": "Єврейський музей у Празі", "marker-symbol": "museum", "marker-size": "small"

Єврейський музей у Празі () був заснований у 1906 році та управляє однією з найбільших у світі колекцій юдаїки, що містить близько 44 000 музейних предметів, 130 000 книг і багатий архів єврейських релігійних громад Чехії та Моравії. Він постійно належить до найбільш відвідуваних музеїв Чехії. Від 1994 року музей є недержавною неприбутковою організацією, заснованою Федерацією єврейських громад Чеської Республіки.

Музей управляє чотирма синагогами (Майселовою, Пінкасовою, Клаусовою та Іспанською) і Старим єврейським кладовищем з Обрядовою залою Поховального братства.

Нині музей пропонує екскурсійний маршрут, що охоплює Майселову синагогу з експозицією «Історія євреїв у чеських землях у X–XVIII століттях», Пінкасову синагогу з Меморіалом Шоа, Старе єврейське кладовище, Старонову синагогу, якою управляє Єврейська громада Праги, та Іспанську синагогу з експозицією «Історія, життя та культура євреїв у чеських землях у XIX–XX століттях».

Дирекція музею розташована на вулиці U Staré školy.

Історія

Заснування музею та його розвиток (1906–1939)

Єврейський музей був заснований у 1906 році. Біля його витоків стояли доктор Саломон Гуго Лібен (1881–1942) та доктор Август Штайн (1854–1937), пізніший голова Єврейської громади Праги. Метою музею було документування історії, традицій і звичаїв єврейського населення Чехії та збереження цінних мистецьких предметів із празьких синагог, що зникли під час санації колишнього єврейського гетто.

Музей під час окупації чеських земель

Після утворення Протекторату Богемії та Моравії у Празі в межах окупаційного апарату було створено Центральне управління з питань єврейської еміграції (Zentralstelle für jüdische Auswanderung), пізніше перейменоване на Центральне управління з упорядкування єврейського питання в Чехії та Моравії.

Установою, яка мала виконувати розпорядження Центрального управління, було визначено Єврейську релігійну громаду Праги, яка на той час також управляла музеєм. У 1942 році працівник празької громади доктор права Карел Штайн (1906–1961) запропонував зберігати в Празі під егідою музею рухоме майно єврейських громад на території Протекторату.

Предмети зі спустошених єврейських громад, членів яких було депортовано до Терезінського гетто, трактувалися як винятково мистецькі і тому придатні для збереження.

Нацисти погодилися з цією пропозицією. З їхнього погляду єврейські працівники музею мали полегшити їм роботу. Їм відповідала ідея зосередити в Празі все рухоме майно єврейських громад Чехії та Моравії, хоча не можна виключити, що вони мали й інші наміри. Часто повторюване припущення, що нацисти прагнули створити так званий «музей вимерлої раси», фактично не підтверджене.

Натомість відомо, що внаслідок воєнних подій кількість музейних предметів між 1941 і 1945 роками з кількох тисяч зросла у багато разів і що вся діяльність у цьому напрямі виходила з ініціативи Єврейської громади Праги. Музей працював на високому професійному рівні під фаховим керівництвом Тобіаса Якобовітса та Йозефа Полака.

Повоєнний період (1945–1994)

Після війни, жертвами якої стали близько 80 000 чеських і моравських євреїв, за незначними винятками вже не було кому повертати предмети, що зберігалися або були конфісковані й опинилися в музеї.

Музей, новою місією якого стало нагадування про трагедію війни, відновив свою діяльність уже 13 травня 1945 року під управлінням Ради єврейських релігійних громад і керівництвом Гани Волавкової. 26 червня 1946 року відбулася перша повоєнна виставка музею.

Крім предметів єврейської матеріальної культури, музей почав опікуватися також книгами, власники яких загинули або зникли під час війни. Ці книги згодом стали частиною музейної бібліотеки, офіційно заснованої у 1950 році.

4 квітня 1950 року комуністичний режим націоналізував музей і перейменував його на Державний єврейський музей.

У період комуністичної диктатури аж до її падіння в листопаді 1989 року саме існування музею з ідеологічних причин неодноразово ставилося під сумнів. Його діяльність перебувала під суворим контролем державних органів. Під приводом боротьби із сіонізмом обмежувалася або унеможливлювалася виставкова, дослідницька та видавнича діяльність музею, а також контакти із закордонними фахівцями.

Легше було реалізовувати лише окремі теми, що відповідали концепції боротьби за мир і проти фашизму. Саме таким обґрунтуванням музей, наприклад, захищав створення меморіалу чеським і моравським жертвам Шоа, рішення про який було ухвалене у 1954 році, а урочисте відкриття відбулося через шість років. Держава не дбала ані про колекції, ані про будівлі, у яких розміщувався музей.

Це, однак, не означало, що музей відмовився від усіх складніших для реалізації ініціатив. У 1960–1971 роках Йозеф Граський займався впорядкуванням колекцій дорогоцінних металів і олова. У 1965 році музей, серед іншого, почав видавати науковий журнал Judaica Bohemiae, який виходить і нині.

Після Оксамитової революції у 1991 році новою директоркою музею стала Людмила Кибалова. Завдяки також її зусиллям у 1994 році будівлі, у яких працював музей, а також Старе єврейське кладовище були повернуті Єврейській громаді Праги, а колекції реституйовано Федерації єврейських громад Чеської Республіки як правонаступниці зниклих єврейських громад.

У вересні 1994 року було засновано об'єднання юридичних осіб «Єврейський музей у Празі», членами якого стали Федерація єврейських громад Чеської Республіки та Міністерство культури Чехії. Єврейська громада Праги також представлена в адміністративній та наглядовій радах музею.

У 1994 році директором Єврейського музею у Празі на підставі рішення ради став Лео Павлат. Від 1 липня 2023 року його на посаді директорки змінила Павла Ніклова.

Сучасність

До Єврейського музею у Празі нині належать такі об'єкти:

Майселова синагога Пінкасова синагога Іспанська синагога Клаусова синагога Обрядова зала Празького поховального братства (нині триває реконструкція; експозицію планують відкрити протягом 2027 року) Старе єврейське кладовище галерея Artschul (нині триває реконструкція; експозицію планують відкрити восени 2026 року) архів, розташований у Сміховській синагозі

Єврейський музей у Празі є одним із найстаріших єврейських музеїв світу, що існують безперервно. Він управляє великою колекцією юдаїки та багатими бібліотечними й архівними фондами. Більшість експонатів походить із майна єврейських громад і родин, які були знищені під час Голокосту. Унікальність колекції пов'язана не лише з її трагічною воєнною долею, а й з тим, що вона походить з одного цілісного географічного регіону.

У сукупності колекція дає цілісне уявлення про життя та історію євреїв Чехії й Моравії та є носієм їхньої культурної й духовної пам'яті. Музей розташований у празьких синагогах та інших єврейських пам'ятках.

Від 1996 року в Празі діє окремий відділ, покликаний розвивати просвітницьку та освітню діяльність Єврейського музею у Празі.

У лютому 2014 року музей відкрив на вулиці Майселова Інформаційно-резерваційний центр із мультимедійним інформаційним простором і додатковими послугами.

Відвідуваність

З відвідуваністю від приблизно 500 000 до 700 000 осіб на рік Єврейський музей у Празі належить до найбільш відвідуваних музеїв Чехії.

Рік 2016 2017 2018 2019 2020 2021 2022 2023 2024 2025 Кількість відвідувачів 659 865 716 918 721 193 677 499 126 206 154 903 407 914 550 034 542 534 542 010

Примітки

Див. також

Євреї в Чехії Єврейські пам'ятки Праги

Посилання

Офіційний сайт Єврейського музею у Празі Онлайн-каталог колекцій Єврейського музею у Празі