Моріо́н () — європейський відкритий опуклий шолом XVI—XVII століть. Один із символів європейського модерну, Доби великих географічних відкриттів й колоніалізму. Виник внаслідок еволюції кабасета. Мав високий наголовник і місяцеподібні поля — опущені з боків, але підняті спереду і ззаду у вигляді вістря. Поділявся на два типи залежно від форми наголовника — загострений (мигдалевидний, з рогоподібним виступом на вершині) і гребенястий (з високим гребенем)Tavares 2012:4-6.. Використовувався у ранньомодерних арміях Європи, переважно у піхоті (пікінери і аркебузири). Носився також королями і вищими офіцерами як легкий відкритий шолом. Дешеві зразки виготовлялися з двох половин, які зварювалися; дорогі — з цільного шматка заліза. Декорувався залежно від статусу носія: солдатські моріони фарбувалися чорним і прикрашалися простим карбуванням; офіцерські декорувалися складним фігурним карбуванням, золотою або бронзовою насічкою з травленням, гравіюванням, плюмажем. У середині XVII ст. вийшов з ужитку. Поступово замінений капелюхом або каскоюМоріон // Шокарьов Ю. В. Зброя. Словник-довідник.. Зберігся як парадний убір гвардійців та офіцерів. У європейських колоніях в Африці, Америці, Азії використовувався до XVIII ст. в тому числі аборигенним населенням. В Іспанії XIX ст. «моріонами», за звичкою, називали ківери. Досі використовується як частина парадного обладунку Швейцарської гвардії.
Назва
Перші писемні згадки про шолом типу моріон датуються 1540-ми роками: у французьких тогочасних інвентарях його називають «муріон» (, 1540)Chantareau, Jacques. Miroir des armes militaries et instruction desgens de pied , 1540. Цитата за Gay 1887. V. I, S. V. «Cabasset».; в італійських — «моріоне» (, 1543)Mann 1945:49., а в англійських — «мурріон» () або «моріон» (morion, 1547)Starkey 1998:161.Tavares 2012:5.. У кастильських (іспанських) документах моріони не згадуються до появи інвентаря Карла V 1558 рокуCripps-Day 2004:37.. Цим словом у ньому називані шоломи-штурмаки, а шоломи типу моріон записані як «селати» (). У зв'язку з цим американський дослідник Джонатан Таварес припускає, що іспанці запозичили у сусідів термін «моріон» й пов'язали його із шоломами типу моріон досить пізно.
Тим не менш, у ранньомодерній Європі моріони асоціювалися саме з Іспанією. Зокрема, у саксонському інвентарі 1606 року цей шолом називають «іспанським стрілецьким шоломом» (), попри те, що він був в моді у німецькомовних країнах вже понад 60 роківHaenel 1923:62.. В англійських джерелах кінця XVI століття загострені моріони так само називаються «іспанськими»Blair 1958:138; Peterson 1956:113..
Етимологія слова «моріон» точно невідома. Іспанські словники виводять morrión від morra, «маківка голови»Morrión // Diccionario de la Lengua Española, 22nd ed., 2001., тобто «[шолом], що захищає голову». Проте зважаючи на неіспанське походження слова, найімовірніше воно означало прикметник «мурський» (, ), тобто «маврський», й помилково пов'язувалося іспанськими маврами, які нібито носили шоломи такої формиPlanché 1877:371.. Ця асоціація з маврами виникла через те, що «моріонами» також називали загострені іспанські кабасети, популярні кастильські шоломи часів Реконкісти, які з кінця XV поширилися в Європі.
Типи Загострений (Pointed Morion) Італія, Брешія, близько 1575 року (Музей мистецтва Метрополітен)
Гребенястий (Combed Morion) Італія, Піза, близько 1575 року (Музей мистецтва Метрополітен)
Історія
Моріон виник в Західній Європі внаслідок еволюції кабасета, наступника капеліни. Кабасет був іберійським відкритим шоломом, що використовувався іспанцями і португальцями як складова легкого озброєння під час Реконкісти та воєн із маврамиTavares 2012:4-5.Mann 1933.. Наприкінці XV — початку XVI століття цей шолом став популярними у більшості європейських країн. За межами Іспанії він хибно асоціювався з іспанськими маврами й називався «мурським» — муріон або моріон.
Перші гребенясті моріони з'явилися в Європі близько 1530—1540 років. Найстаріші зразки, що дійшли до нас, походять не з Іспанії, а Північної Італії та Південного Тіроля: вони мали невеликий гребінь і слабо вигнуті поляScalini, Eaves 1996:353Tavares 2012:6.. В образотворчому мистецтві гребенясті моріони фіксуються з кінця 1550-х років. В англійській документації XVI століття вони іменувалися «клейнодовими кабасетами» ()Cripps-Day 1938..
Одночасно з гребенястими моріонами використовувалися більш старі загострені типи, які тривалий час називали кабасетами.
Особливого поширення в Європі моріони набули після реформ Едуарда VI, який запровадив цей тим шоломів для своїх пікінерів.
У другій половині XVI століття португальці завезли моріони до Японії, де вони стали популярним серед самурайської магнатерії. Японці називали їх «шоломами південних варварів» (, намбан-кабуто) і використовували у парі з європейськими кірасами, переробленими на японський ладHarada 2009:68–71.; Коваленко 2013:615.Tavares 2012:3..
2018 року Швейцарська гвардія замінила залізні моріони на пластикові.
Виробництво
Виробництво моріонів було звичайною справою для ковалів-зброярів XVI століття, складовою загального процесу виготовлення військової амуніціїTavares 2012:6-7.. Одними із найбільших центрів виробництва були Мілан, Піза, Кельн.
Як свідчить контракт від 27 лютого 1551 року між міланськими купцями зброї і зброярами про виготовлення і закупівлю 200 моріонів за 10 місяцівPyhrr, Godoy, Leydi 1998:70. (Archivio di Stato, Milan, Notarile 9178)., середній темп виробництва становив 20 моріонів у місяць; 1 моріон коштував 9 лір і 10 солідів. Для порівняння, середній річний дохід вмілого міланського ремісника середини XVI століття становив 250—280 лірPyhrr, Godoy, Leydi 1998:63..
У XVI столітті на виробництво одного моріона йшло близько 3 кг заліза. Втім середня вага шолома становила до 1,3 — 1,8 кг. Велика частина металу втрачалася в ході підрізання, вирівнювання, витягування наголовка та полірування.
Існували також особливі надважкі моріони, які використовувалися при облогах, у шанцях. Один з таких шоломів 1623 року виробництва вагою 15,3 кг зберігається у Королівській скарбниці ШвеціїTavares 2012:17..
Замовлення на масове виробництво моріонів розподілялося між майстернями, при цьому зразком для оцінювання інших шоломів визначалися вироби головного зброяра, що підписував контракт.
До другої половини XVI століття моріони виготовлялися з двох залізних половинок наголовка, які скріплювалися нютами або стисканням кінців обох частин. Такий спосіб економив час та виробничі ресурси. Згодом моріони стали виробляти з цілого шматка заліза. Такі шоломи були міцнішими, але коштували дорожче.
Ціна моріона могла зростати залежно від якості полірування та декоруванняTavares 2012:7.. У XVI ст. з'являються полірувальні мануфактури і професійні полірувальники, які доводили поверхню шоломів та обладунків до дзеркального блискуPfaffenbichler 1992:34, 65..
Внутрішню частину наголовника моріона укріплювали товстою полотняною підкладкою, яку набивали шерстю, кінським волосом або клоччям. Разом із залізним гребенем і полями, вона мала частково поглинати енергію удару й захищати голову носія.
Використання
Моріон був легким і практичним, завдяки чому став першим міжнародним і надстановим шоломомTavares 2012:2.. Його носили і європейські королі, і вояки, і купці, і колоністи-простолюдини. Ареал використання охоплював практично всі континенти.
Легкий і відкритий моріон був прийнятий на озброєння різними родами військ ранньомодерної доби. Це відбулося на тлі зростання ролі вогнепальної зброї у бою, що супроводжувалося поступовим витіснення закритих, важких обладунків, зокрема шоломів-селадів, які обмежували огляд вояка і слабо захищали лице від кульTavares 2012:7-8..
Моріони були запроваджені у легкій кавалерії, озброєній аркебузами. У книзі Йоганна Якобі Валльгаузенського «Мистецтво війни на коні» 1616 року зображені кінні аркебузири, голови яких захищені кабасетами-моріонами, а тіла — кірасамиWallhausen 1616.. Оснащений таким чином кіннотник був мобільним, мав широкий огляд і міг цілитися та стріляти від щоки, чого не дозволяли закриті шоломиTavares 2012:8..
У піхоті відкриті шоломи завжди користувалися популярністю, тому з появою зручного й ефективного моріона на нього перейшли аркебузири, алебардники, мечники і пікінериTavares 2012:9.. Обтічна форма наголовника і гребінь цього шолома добре захищали голову солдата від куль, або ударів холодної зброї кавалеристаHewitt 1860:599.. У бою вигнуті широкі поля моріона також оберігали шию та плечі воякаTavares 2012:9-12..
Незважаючи на високі бойові якості, моріон мав суттєвий недолік — незахищеність обличчяTavares 2012:12.. У піхоті проблему намагалися вирішити, використовуючи круглий щит, що закривав тіло й лице солдата чи офіцера. Через це моріони, як правило, виготовляли в парі зі щитами.
Моріони також використовували гвардійці монархів чи магнатів XVI—XVII століть. Їхні шоломи прикрашалися багатими візерунками, кольорами й гравіюваннями, що мусило свідчити про заможність і авторитет господаря. Більшість моріонів, що збереглися й виставляються у музеях, належать саме до декорованих гвардійських шоломів. Одними із найвідоміших й найкрасивіших зразків — шоломи лейб-гвардії саксонських курфюстів. Зазвичай вони мають чорний колір, оздоблені золотими смугами і рунделями, всередині яких зображені герої-символи самопожертви й відваги — Марк Курцій та Муцій СцеволаTavares 2012:13.Nickel, Pyhrr, Tarassuk 1982:63-66..
У культурі
У американській масовій культурі гребенястий моріон став ототожнюватися з іспанськими першовідкривачами і конкістадорами Ернана Кортеса після голівудського фільму «Капітан із Кастилії» (1947). Проте ні першовідкривачі Колумба, ні завойовники Латинської Америки, таких шоломів не носили, оскільки цей тип моріонів поширився пізніше, у другій половині—кінці XVI століття. Перші конкістадори захищали голову кабасетами і капелінами.
Галерея
Примітки
Джерела Blair, Claude. European Armour, circa 1066 to circa 1700 . London: B. T. Batsford LTD, 1958. Borggrefe, Heiner, et al. Hans Vredeman de Vries unddie Renaissance im Norden. Munich: Hirmer, 2002. Breen, Adam van. De Nassausche Wapen-Handelinge… S-Grauenhage, 1618. Breiding, Dirk. Harnisch und Waffen des Hoch- undSpätmittelalters // Ritter, Burgen und Intrigen Aufruhr 1225! Das Mittelalter an Rhein ind Ruhr. Mainz: Verlag Philipp von Zabern, 2010. Cripps-Day, Francis Henry. Fragmenta Armamentaria, Volume II, Miscellanea, Part II A Sale Of Armour By Lottery in 1586. printed by Butler & Tanner Ltd. For the Editor Cripps-Day, unpublished, 1938. Cripps-Day, Francis Henry. Fragmenta Armamentaria, Volume II: Miscellanea Part V: An Inventory of The Armourof Charles V. reprint, Cambridge: Ken Trotman Ltd., 2004. Crusoe, John. Militarie Instructions for the Cavalrie. Cambridge: Universitie of Cambridge, 1632. Dean, Bashford. Helmets and body armor in modern warfare. New Haven: Yale University Press, 1920. Dufty, Arthur Richard and William Reid. European Armour in the Tower of London. London: Her Majesty's Stationary Office, 1968. Gay, Victor. Glossaire archéologique du moyen age et la renaissance. Paris: Librairie De La Société Bibliographique, 1887. Haenel, Erich. Kostbare aus der Dresdner Rüstkammer. Leipzig: Verlag Karl W. Hiersemann, 1923. Harada, K. Art of the Samurai: Japanese Arms and Armor, 1156—1868. New York: Metropolatian Museum of Art, 2009. p. 68–71. Hewitt, John. Ancient armour and weapons in Europe. London: JohnHenry and James Parker, 1855—1860. Laking, Guy Frances. A record of European armour and arms. Vol. IV, London: Bell and Sons. Ltd, 1921. Mann, James G. Notes on the armour worn in Spain from the tenth to the fifteenth century. Oxford: Society of Antiquaries of London, 1933. Mann, James G. The lost armoury of the Gonzagas. Part II. The Libro Aquila // Archaeological Journal. Vol. 100. London, 1943. p. 16-127.