«Приго́ди капіта́на Вру́нгеля» () — гумористична повість радянського письменника Андрія Некрасова. Книжка була вперше видана у журналі «Пионер» 1937 року, у скороченому виді, повноцінний книжковий наклад вийшов у 1939 році. У повісті пародіюються як популярні у 1930-тих роках розповіді про моряків, так і стереотипи про іноземців і окремі держави. Головний герой книги — капітан Врунгель, чиє ім'я стало прозивним — морський аналог барона Мюнхгаузена, який розповідав небилиці про свої пригоди у плаванні.

Історія створення Андрій Некрасов доти, як стати письменником, змінив багато професій, сам був моряком і мандрівником, побував у багатьох куточках Землі. Він записував розповіді і байки, котрі розказували його товариші. Письменник Борис Житков у 1934 році порадив написати Некрасову книгу.

Прообразом Врунгеля був знайомий Некрасова — Андрій Васильович Вронський, любитель розказувати морські небилиці про самого себе. Його викривлене прізвище так підходило для головного героя, що первісно книжка і мала називатися «Пригоди капітана Вронського», однак, з побоювання образити друга, автор був вимушений шукати друге прізвище.

Прототипом одного з головних героїв повісті, старшого помічника Лому, був друг Вронського — капітан Іван МанЦибин В.. Пароход на Волге. — Саратов: Изд. і книготорговый дом «Пароход», 1996. — С. 328.. Прізвище його німецькою означає «чоловік» (Mann), а французькою — «l'homme» (звучить як українське «Лом»). У 1924 році Вронський і Ман, будучи студентами Морського технікуму, відремонтували стару яхту, мріючи здійснити на ній навколосвітню подорож, яка не сталасяЛ. И. Ман. Иван Александрович Ман (1903—1982) // Природа, № 12, 2003.

Прототипом матроса Фукса став товариш по службі Некрасова, який «вічно потрапляв в найкомічніші ситуації і служив постійною мішенню для жартів товаришів».Некрасов А. Рождение и жизнь капитана Врунгеля // Книги—детям. М., 1967. — С. 67.

До середини 1936 року повість була написана і прийнята журналом «Піонер», де друкувалася впродовж 1937 року, за винятком № 11, де повинна була з'явитися глава про Японію, яку не пропустила цензура. У книжковому накладі 1939 року ця глава була відновлена, а текст повісті значно розширений.

Після війни книга кілька раз редагувалась автором: у кінцевому варіанті вказує, що італійці встигли повісити Муссоліні, Норвегія пережила німецьку окупацію, а у Італії і Норвегії знаходяться американські війська; ескадра, що напала на «Біду» «на порозі Середземного моря», позначена як «пірати невідомої національності», тоді як в більш ранніх редакціях згадувалося про її приналежність до франкістської Іспанії (вказівка ​​на це збереглася в імені командувача ескадрою — адмірал дон Канальйо).

Сюжет

Книга починається з прологу, де автор розповідає, як, бувши курсантом морехідного училища, познайомився з викладачем навігації Христофором Боніфатійович Врунгелем. Це був невиразний викладач і одного разу він застудився, а автору потрібно було забрати в нього зошити з перевіреною контрольною. Тоді Врунгель розкрив автору, що він бувалий моряк і колись здійснив навколосвітню подорож на яхті «Біда». Подальші події — це спогади Врунгеля.

Старий моряк Врунгель вирішує здійснити перше навколосвітнє плавання на двомісній яхті, для чого шукає собі ще одну людину команду. На посаду старпома від знаходить високого й надзвичайного дужого Лома. Їхня яхта називається «Победа» (Перемога, в українському перекладі «Побіда»), але через аварію на старті (дошки пустили коріння в берег) втрачає дві літери назви і далі називається «Беда» (Біда). Згідно з моряцьким забобоном, це відображається на його долі. Відпливши з СРСР, Врунгель відвідує норвезькі фіорди, де рятує білок з палаючого лісу, а прийнявши на хворий зуб сигнал SOS — траулер норвежців, що тоне. В Англії «Біда» виграє регату завдяки пострілам корків від пляшок шампанського, які штовхають яхту. Врунгель береться конвоювати морем косяк оселедців і бере на допомогу шахраюватого Фукса. Довівши оселедець до Єгипту, «Біда» пливе крізь Суецький канал у Червоне море. По дорозі виявляється, що яйця в трюмі були крокодилячими і з них вилуплюються крокодили. У Сомалі екіпаж заарештовують італійські фашисти, але Фуксу вдається надурити їх і «Біда» пливе далі.

Перетинаючи екватор, Врунгель намагається провести Свято Нептуна, але Фукс і Лом не розуміють сенсу його дій. Після перетину Індійського океану, Врунгель лікує застудженого кашалота величезною дозою аспірину. Невдовзі після цього яхту захоплюють войовничі зоозахисники під проводом японського адмірала Кусакі. Вони вважають, що якщо вбити всіх китів, то не потрібно буде їх захищати і за порятунок кашалота висаджують моряків на безлюдний острів. Ті виживають, ловлячи пінгвінів і влаштовуючи лазню у вулканічних джерелах, що призводить до вибуху острова.

Загубивши Лома, Врунгель і Фукс пливуть на дошках Тихим океаном. Їм вдається дістатися на пляж Вайкікі, де всі сприймають їх за гавайських аборигенів. Встигнувши на останній літак, де лишилося одне місце, Врунгель і Фукс маскуються під одну високу людину. Під час польоту капітан Врунгель починає курити люльку і капітан, подумавши, що на літаку пожежа, скидає пасажирів над Амазонією. Герої перемагають там удава за допомогою вогнегасника та потрапляють у Ріо-де-Женейро. Там уже перебувають Лом і «Біда». Місцевий губернатор за намовою Кусакі намагається потопити «Біду», завантаживши піском, але герої підміняють пісок цукром, який розчиняється у воді в яхта невдовзі спливає.

Наступною зупинкою стає Австралія, де Врунгель грає в гольф з начальником порту і виявляє, що замаскований Кусакі переслідує команду. Продовжуючи плавання, «Біда» втрачає щоглу під час урагану. Лом намагається замінити вітрило повітряним змієм і вітер відносить його. Врунгель і Фукс замінюють щоглу пальмою в горщику, яка до того ж стає джерелом плодів. В Японії їх атакує міноносець Кусакі, і «Біда» тоне.

Врунгель і Фукс змушені найнятися кочегарами на пароплав, де зустрічають Лома. Допливши до Канади, ці троє купують сани, їздову собаку та оленя. Позаяк їх ошукали, олень виявляється замаскованою коровою, а собака — вовком. Але запрягши їх у правильному порядку, герої досягають, що корова тікає від вовка і сани їдуть. Подолавши замерзлу Берингову протоку, вони дістаються до Петропавловська, де вже перебуває фальшива «Біда» з двійниками екіпажу. Це виявляються Кусакі та його люди. Викривши самозванців, Врунгель, Лом і Фукс завершують кругосвітнє плавання в 140 тис. миль на їхні яхті.

Після плавання Врунгель покинув морську справу, а Лома лишив командувати «Бідою». Фукс виправився і став актором, який грає у кіно лиходіїв. Закінчується книга «Тлумачно-морським словником для нетямущих сухопутних читачів».

Головні герої

Христофор Боніфатійович Врунгель — головний герой і оповідач, від імені якого ведеться розповідь. Повний, невисокий чоловік. Досвідчений моряк, солідний, розважливий, не позбавлений винахідливості. Викладає навігацію в мореплавному училищі. Виходячи з опису маршруту і діалогів, можна зробити висновок, що Врунгель знає англійську, німецьку, французьку, італійську, норвезьку, голландську і португальську мову. Лом — величезного зросту і сили молодий моряк. Простодушний, наївний, добрий виконавець, але всі накази розуміє буквально. Має тонкий нюх на спиртне. Чудовий кулінар. Фукс — професійний картярський шулер, найнятий Врунгелем в Кале (Франція) як матрос. Для Фукса служба на «Біді» — спосіб втекти від колишніх друзів («змінити клімат»). Невеликого зросту, носить щетинисту бороду і крислатий капелюх, знає чотири мови. Розумний і хитрий, вірний товариш, вміє знаходити вихід зі складних ситуацій. Не впускає нагоди що-небудь поцупити. Німецькою «Фукс» (Fuchs) означає «лис». Адмірал Хамура Кусакі — головний лиходій книги. Адмірал мілітаристської Японії, колишній член «Товариства захисту китів», насправді займається їх винищенням. Постійно чинить підступи екіпажу «Біди». Має великий вплив, жорстокий і вельми підступний.

Маршрут навколосвітнього плавання Врунгеля На основі дослідження. Пропущені очевидні місця (Червоне море), а також міста, де «Біда» не робила зупинок (Суец). Прапори взяті на 1936 рік (у окремих редакціях згадується франкістська Іспанія). Якщо територія належить двом і більше державам — прапор опускається. ПунктЦитата ЛенінградУ тексті не згадується, але в довоєнні часи був основним портом СРСР у Балтійському морі.протока Ересунн (Зунд)«Не встигли ми оглянутись, як пройшли Зунд, Каттегат, Скагерак…»протока Каттегатпротока СкагерракБереги Норвегії«І ось на п'яту добу, на світанку, туман розвіявся, й по правому борту в нас відкрилися береги Норвегії».Доггер-банка«Виявляється, майже поряд з нами норвезький парусник зазнав аварії: сів на мілину на Доггербанці, має пробоїну, ось-ось піде на дно». Ставангер«Прийшли назад у Норвегію, в місто Ставангер». Гамбург«Тут якраз прийшла й відповідь з наказом здати білок у Гамбург». Роттердам«Мене, як моряка, зрозуміло, зацікавило це останнє, і я вирішив завернути в Роттердам, познайомитися з оселедцьовим ділом».протока Ла-Манш (Англійський канал)«І якраз, знаєте, місце зручне: в той час ми вже ввійшли в Англійський канал, тут Франція під боком, порт Кале, а в Кале завжди повно безробітних моряків.». Кале, приєднується Фукс о. Уайт«Поблизу острова Уайт я звернув направо й пішов у Саутгемптон, в Англію». Саутгемптон Портсмут«Того ж дня я одержав дозвіл і ввів увесь табун у портсмутський адміралтейський док». о. Уайт«Ну, ми пішли не поспішаючи, а за годину на горизонті з'явився острів Уайт». півострів Бретань«Ось так, знаєте, благополучно, не поспішаючи, ми обігнули Бретань і вступили в Біскайську затоку».Біскайська затокаГібралтарська протока«Пройшов, як по дзеркалу, та й далі все було гаразд, доти, поки ми не ввійшли в Гібралтар». Александрія«Ну, пішли. Цього разу без пригод, рівно через два дні благополучно прибули в Александрію, стали на якір…» Каїр«Так, цілим караваном і прибули в Каїр.». річка Ніл«Синяк у нього вже пройшов, і ми вирушили вверх по Нілу». Суецький канал«Звідти наш шлях лежав у Червоне море, через Суецький канал». АденДо 1937 — частина Британської Індії.«А потім вже, в Адені, розкрили ящик, дивимось — самі шкаралупки лишилися.». Сомалійський півострів«Ну, а на другий день я обігнув мис Гвардафуй і пішов прямо на південь».Антарктика, загублені «Біда» і Лом«Пройшли помірні широти, наблизились до Полярного кола». ГонолулуДо 1959 — залежна територія США, яка залишила британський прапор у крижі., знайшлася інформація про «Біду»«А в іншому — тут просто рай земний: багата рослинність, ананаси, банани, пальми. А головне — пляж Уайкікі». річка Амазонка«Вам, юначе, не доводилось плавати по Амазонці? Ні. От і чудово, й не поривайтеся.». місто Белен (Пара)«Нарешті все-таки прибули в порт Пара». Ріо-де-Жанейро, знайдені «Біда» і Лом«Ми розташувалися по-панськи й поїхали у Ріо-де-Жанейро пасажирами.». мис Горн«…обігнули мис Горн, пройшли повз Нову Зеландію і благополучно прибули в Сідней, в Австралію». Береги Нової Зеландії Сідней Австралійська пустеля«А тут навкруги пустеля — орієнтирів нема». Сідней«А там, у Сіднеї, повернув бумеранги власнику, попрощався з партнером по гольфу, підняв прапора».Береги Нової Гвінеї, загублено Лома«Тільки минули береги Нової Гвінеї, нас наздогнав тайфун дивовижної сили…». Береги Японії, «Біда» затоплена«Даремно, Фукс, — відказую, — там усе-таки берег, різні красоти, священна гора Фудзіяма…» Фудзіяма Канада, Лом знайдений«І от, нарешті прибули ми в Канаду». Форт-Юкон«Й ось відкривається форт Юкон за поворотом». Острів Святого Лаврентія«До острова Лаврентія добре проїхали, а тут вийшла затримка». Петропавловськ-Камчатський«Запрягли ми своїх рисаків востаннє і помчали прямим курсом на Петропавловськ». Яким чином Врунгель і Фукс з Антарктики дісталися на дошках аж до Гонолулу (не менше 10 тис. км і безліч островів Океанії), в книзі не згадується.

Переклади українською 1959 р.: «Пригоди капітана Врунгеля», переклав Ф. Ю. Маківчук. 1984 р.: «Пригоди капітана Врунгеля», переклав Ф. Ю. Маківчук.