Василь Миколайович Доєнін ( , місто Ялта — , місто Москва) — радянський державний діяч, міністр машинобудування для легкої і харчової промисловості та побутових приладів СРСР. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1966—1976 роках. Член ЦК КПРС у 1976—1977. Депутат Верховної Ради СРСР 7—9-го скликань.
Біографія Народився в родині золотопромисловця (робітника). Трудову діяльність розпочав у 1926 році слюсарем Владивостоцького морського порту.
У 1926—1931 роках — студент механічного факультету Далекосхідного політехнічного інституту в місті Владивостоці. Одночасно працював слюсарем на лісопильному заводі і на ремонті криголама «Добрыня Никитич», механіком заводу «Красный металлист», електрозварником майстерень Далекосхідного політехнічного інституту.
У 1931—1934 роках — інженер зварювального комбінату тресту «Оргметал» у Москві.
У 1934—1937 роках — інженер, заступник завідувача бюро зварювання, начальник конструкторського бюро Горьковського автомобільного заводу імені Молотова. У 1937—1944 роках — начальник відділення, заступник начальника і начальник пресового цеху Московського автомобільного заводу імені Сталіна.
Член ВКП(б) з 1940 року.
У 1944—1945 роках — начальник Головного управління транспортного машинобудування Наркомату середнього машинобудування СРСР. У 1945—1946 роках — начальник Головного управління мотоциклетної і велосипедної промисловості (Головмотовелопрому) Наркомату середнього машинобудування СРСР. У 1946—1948 роках — начальник Головного управління мотоциклетної і велосипедної промисловості (Головмотовелопрому) Міністерства автомобільної (і тракторної) промисловості СРСР.
У 1948—1950 роках — директор Московського заводу малолітражних автомобілів.
У 1950—1952 роках — головний інженер Головавтотракторозбуту Міністерства автомобільної і тракторної промисловості СРСР. У 1952—1953 роках — головний інженер Головного управління автомобільних і автоскладальних заводів Міністерства автомобільної і тракторної промисловості СРСР.
У 1953—1954 роках — заступник начальника Головного управління тракторної промисловості Міністерства машинобудування СРСР.
З 1954 року — в Міністерстві автомобільного, тракторного і сільськогосподарського машинобудування СРСР: в.о. головного інженера (травень — липень 1954 року), головний інженер, заступник начальника (1954—1955) Головмотовелопрому.
У 1955—1957 роках — начальник Головного управління Міністерства автомобільної промисловості СРСР.
У червні 1957 — березні 1960 року — начальник управління автомобільної промисловості Московської Ради народного господарства міського економічного району.
У березні 1960 — січні 1961 року — заступник, у січні 1961 — грудні 1962 року — 1-й заступник голови Московської Ради народного господарства міського економічного району.
У грудні 1962 — травні 1963 року — 1-й заступник голови Всеросійської Ради народного господарства (з квітня 1963 року — РНГ РРФСР).
У 1963 — березні 1965 року — голови Московської Ради народного господарства міського економічного району.
23 березня — 7 жовтня 1965 року — голова Ради народного господарства РРФСР і заступник голови Ради Міністрів РРФСР.
2 жовтня 1965 — 23 лютого 1977 року — міністр машинобудування для легкої і харчової промисловості та побутових приладів СРСР.
Похований на Новодівочому цвинтарі Москви.
Нагороди та звання два ордени Леніна орден Трудового Червоного Прапора два ордени «Знак Пошани» медалі
Джерела Депутаты Верховного Совета СССР. Девятый созыв. — : Издательство «Известия Советов депутатов трудящихся», 1974.