Івар Крюгер (; 2 березня 1880 — 12 березня 1932) — шведський інженер, фінансист, підприємець і промисловець. У 1908 році був співзасновником будівельної компанії Kreuger & Toll Byggnads AB, яка спеціалізувалася на нових технологіях будівництва. Агресивними інвестиціями та інноваційними фінансовими інструментами він побудував глобальну сірникову і фінансову імперію. Між двома світовими війнами він домовився про сірникову монополію з європейськими, центральноамериканськими і південноамериканськими урядами і згодом контролював до 75 % світового виробництва сірників та отримав прізвисько «Сірниковий король»Kreuger Genius And Swindler by Robert Shaplen (Alfred A. Knopf Inc. New York; 1960, p.9).
Фінансова імперія Крюгера була описана біографом Алленом Черчіллем як «фінансова піраміда», заснована на нібито фантастичній рентабельності його монополійThe Incredible Ivar Kreuger by Allen Churchill (Weidenfeld, London; Rinehart & Co., New York; 1957). Незважаючи на те, що Крюгер дійсно виплачував дивіденди раннім інвесторам зі своїх власних коштів або коштів наступних інвесторів, він також контролював багато законних і часто дуже прибуткових підприємств, крім сірникових, а також володів банками, нерухомістю, шахтами та целюлозно-промисловими компаніямиThe Match King by Frank Partnoy c. 2009 Frank Partnoy(Public Affairs, New York; 2009) pp.13;51. Багато з них збереглися до наших днів. Фінансова імперія Крюгера розпалася під час Великої депресії.
У березні 1932 року Івар Крюгер був знайдений мертвим у спальні своєї квартири у Парижі. Поліція дійшла висновку, що він вчинив самогубство, але десятиліттями пізніше його брат Торстен стверджував, що він був убитий.
Біографія
Раннє життя Крюгер народився в Кальмарі у родині Ернста Августа Кройгера (1852—1946), промисловця в індустрії сірників у цьому місті, і його дружини Дженні Емелі Кройгер (уродженці Форссена; 1856—1949). Івар Крюгер мав п'ять братів і сестер: Інгрід (1877 р.н.), Хельгу (1878 р. н.), Торстен (1884 р. н.), Грету (1889 р. н.) І Бритту (1891 р.).
У школі Івар пропустив два класи, взявши приватні уроки. У віці 16 років Крюгер почав навчання в Королівському технологічному інституті в Стокгольмі, де отримав ступінь магістра у галузях механічного та цивільного будівництва у віці 20 років.
Життя у Сполучених штатах Америки На початку 20-го століття Крюгер провів сім років, подорожуючи і працюючи за кордоном, як інженер в США, Мексиці, Південній Африці та інших країнах, але проводив більшу частину часу в США. У Південній Африці він керував рестораном на короткий час разом зі своїм другом Андерсом Джордалем, але незабаром вони його продали . Згодом Крюгер ознайомився з «системою Кана» для залізобетонних конструкцій, що експлуатувалася компанією Trussed Concrete Steel американського інженера та винахідника Юлія Кана, під час роботи в різних інженерних компаніях, серед яких була компанія Consolidated Engineering & Construction Co. і Purdy & Henderson в Нью-Йорку. Ця нова технологія не була впроваджена в Швеції на той час. У 1907 році йому вдалося отримати представницькі права для системи як на шведському, так і на німецькому ринках, а наприкінці 1907 року він повернувся до Швеції з метою впровадження нових методів в обох країнах одночасно. У той час один з експертів у Швеції у сфері залізобетонних конструкцій був його двоюрідний брат Генрік Крюгер, який працював у Королівському технологічному інституті у Стокгольмі.
Підприємницька кар'єра
Будівельні компанії та інновації
У травні 1908 року Крюгер створив будівельну фірму Kreuger & Toll у Швеції разом з інженером Полом Толлом, який тоді працював у будівельній компанії Kasper Höglund AB, і його двоюрідним братом Генріком Крюгером, який зголосився стати інженером-консультантом для компанії. У Німеччині утворив компанію Deutsche Kahneisengesellschaft разом з колегою, з яким він працював в Америці, Андерсом Джордалем.
Новий спосіб будівництва не був повністю прийнятий у Швеції на той час, а для того, щоб продати нову техніку, Крюгер провів декілька лекцій і написав ілюстровану статтю на цю тему у провідному інженерному журналі Teknisk Tidskrift.
Ця нова технологія будівництва була успішною, і фірма виграла кілька престижних контрактів, таких як будівництво Стокгольмського олімпійського стадіону (1911—12); фундамент нової Стокгольмської ратуші (1912—13) та універмагу Nordiska Kompaniet (1913—14) у Стокгольмі. Головним інженером цих передових проектів був Генрік Крюгер.
Інновації в будівельному бізнесі також включали певне зобов'язання завершити будівництво вчасно. Досі фінансовий ризик затримок приймався клієнтами. Kreuger & Toll була першою фірмою в Європі, яка взяла на себе зобов'язання завершити проекти на певну дату, таким чином переклавши ризик на будівельника, який, зрештою, був зацікавлений у зменшенні затримок. Коли Крюгер виграв контракт на будівництво шестиповерхового хмарочоса, він пообіцяв, що якщо будівництво не завершиться до певної дати, то Kreuger & Toll надасть клієнтові часткове відшкодування в розмірі 1200 доларів (близько 18 000 доларів у сьогоднішній валюті) кожного дня затримки, незважаючи на те, що весь капітал компанії Kreuger & Toll покрив би лише два дні запізнення. Клієнт, у свою чергу, погодився виплачувати бонус за кожен день, коли будівля була закінчена до терміну. Kreuger & Toll закінчили будівництво ранніше і згодом отримували бонуси по завершенню кожного проекту. Протягом кількох років Kreuger & Toll вважалася найкращою будівельною компанією в Швеції і однією з провідних фірм у всій ЄвропіThe Match King by Frank Partnoy c. 2009 Frank Partnoy(Public Affairs, New York; 2009) p.33.
Протягом шести років після заснування, Kreuger & Toll отримали річний прибуток у розмірі близько $200,000 і сплачували значні дивіденди у розмірі 15 %Kreuger Genius And Swindler by Robert Shaplen (Alfred A. Knopf Inc. New York; 1960)p.44. У 1917 році компанія була розділена на дві окремі компанії: Kreuger & Toll Construction AB, більшість акцій яких належали Полу Толлу. Івар Крюгер не був членом правління будівельної компанії. Якою частиною компанії володів Івар Крюгер — невідомо. Пол Тол володів 60 % компанії у 1917 році, а близько 1930 року — 66 %. Компанія Kreuger & Toll Construction ніколи не з'являлася в організаційних схемах Kreuger & Toll Holding.
Kreuger & Toll Holding став фінансовим холдингом, а Івар Крюгер — генеральним директором і головним акціонером. Рада директорів складалася з Івара, його батька, Пола Толла та двох близьких колегThe Match King by Frank Partnoy c. 2009 Frank Partnoy(Public Affairs, New York; 2009) pp.8–9.
Після того, як Івар був залучений у фабрики сірників свого батька в Кальмарі, він почав більше зосереджуватися на «будівництві» нових компаній або контролі над іншими корпораціями — зазвичай платячи власними цінними паперами. Таким чином, до 1927 року Івар купив банки, гірничодобувні компанії, залізниці, лісопромислові та паперові фірми, дистриб'юторів, нерухомість у кількох європейських містах, а також контрольний пакет акцій в L.M. Ericsson & Co., провідної телефонної компанії Швеції. Він контролював близько 50 % світового ринку залізної руди і целюлози, а також володів шахтами по всьому світу, включаючи шахту Боліден у Швеції, яка мала один з найбагатших золотих родовищ поза межами Південної Африки, окрім інших корисних копалинThe Match King by Frank Partnoy c. 2009 Frank Partnoy(Public Affairs, New York; 2009) pp.112 — 113.
Крюгер сформував компанію Swedish Match, об'єднавши справи свого батька з іншими фабриками, які він купував під час Першої світової війни. Початковий капітал становив близько 10 мільйонів доларів (150 мільйонів доларів у сьогоднішній валюті), а Івар володів приблизно половиною і контролював всі керівні посади ради директорівThe Match King by Frank Partnoy c. 2009 Frank Partnoy (Public Affairs, New York; 2009) p.8.
Шведський банкір Оскар Ридбек (1878—1951) став близьким сподвижником і важливим вчителем Івара у фінансуванні бізнесу. Він працював у Kreuger & Toll консультантом з 1912 року до Краху Крюгера в 1932 році і був членом його ради директорів. Через те, що він не виконував своїх обов'язків директора, був засуджений на 10 місяців після смерті Івара.
Сірниковий бізнес У 1911 і 1912 роках фабрики сім'ї Крюйгера в Кальмарі, Фредріксдалі і Мьонстері, які керували його батько Ернст Крюгер, дядько Фредрік Крюгер і його брат Торстен Крюгер, зіткнулися з фінансовими проблемами. Після цього Оскар Ридбек порадив перетворити заводи на акціонерну корпорацію, щоб залучити більше капіталу. Це стало відправною точкою для реформування шведської індустрії сірників, а також великих компаній-партнерів у Норвегії та Фінляндії. Мета полягала в тому, щоб отримати контроль над усією індустрією сірників у Скандинавії.
У 1912 році компанія Крюгера спочатку заснувала шведську корпорацію AB Kalmar-Mönsterås Tändsticksfabrik. Його батько, Ернст і дядько Фредрік, стали головними акціонерами, а генеральним директором був призначений його брат Торстен. Івар став членом ради.
Після злиття цієї компанії з кількома іншими малими компаніями-партнерами в Швеції, була заснована компанія AB Svenska Förenade Tändsticksfabriker у 1913 році, Івар Крюгер — генеральний директор. Пізніше, злившись з найбільшою компанією в Швеції, AB Jönköping-Vulcan, Івар заснував Svenska Tändsticks AB в 1917 році. Крюгер спочатку намагався переконати AB Jönköping-Vulcan об'єднатись у грудні 1912 року, але вони не були зацікавлені, оскільки вони були домінуючою компанією у Швеції. Потім Івар почав купувати всі компанії-гравці, а також більшість сировинних компаній, які він міг знайти в Швеції і навколо нього, а потім нарешті змусив AB Jönköping-Vulcan прийняти злиттяKreuger Genius And Swindler by Robert Shaplen (Alfred A. Knopf Inc. New York; 1960) p.44.
Загальна кількість акцій у новій компанії склала 450 тисяч. Івар Крюгер особисто володів 223 тисячами акцій і своєю новою холдинговою компанією, Kreuger & Toll Holding AB.
Ця група компаній охопила всю індустрію сірників у Швеції, включаючи всі великі компанії, які виготовляли виробничі машини, що використовуються на заводах. Загальна кількість працівників, які працювали в цій індустрії у Швеції 1917 року, становила близько 9000. Він також мав контроль над великими компаніями постачання сировини для виробництва сірників. За цей час Крюгер також придбав найбільші компанії-виробники в Норвегії (Bryn і Halden) і у Фінляндії (Wiborgs і Kekkola).
Однак Крюгер не тільки придбав компанії, але й запровадив новий спосіб мислення у шведській промисловості сірників з великомасштабними виробничими потужностями, ідеями підвищення ефективності виробництва, управління, дистрибуції та маркетингу.
Завдяки новій структурі компаній, індустрія сірників у Скандинавії стала головним конкурентом великим виробникам в інших країнах. Методи Івара були подібні до тих, які Джон Д. Рокфеллер використовував у формуванні Standard Oil, перетворюючи десятки фабрик на сильну і прибуткову монополіюThe Match King by Frank Partnoy c. 2009 Frank Partnoy (Public Affairs, New York; 2009) pp.34 — 35. Ці методи стали незаконними у США через антимонопольні закони, але в той час монополії не були заборонені у Швеції.
Шведи поліпшили дизайн сірника за допомогою більш безпечного червоного фосфору, який вони нанесли на поверхню сірникової коробки. Вони називали їх «безпечними сірниками». Крюгер зробив Швецію провідним експортером сірників у світі; у Швеції сірники стали найголовнішим товаром експортуThe Match King by Frank Partnoy c. 2009 Frank Partnoy(Public Affairs, New York; 2009) p.6.
Розширюючи компанію Swedish Match шляхом придбання утворених урядом монополій, шведська компанія стала найбільшим у світі виробником сірників. Крюгер створив філію в компанії Kreuger & Toll AB у Сполучених Штатах, а разом з Lee, Higginson & Co. Згодом ця група контролювала до 75 % світового виробництва сірників.
Інші підприємства