Олена Яківна Трунова, в шлюбі Гречаніна (, Харків, СРСР — , Харків, Україна) — українська фахівець у галузі медичної генетики, член-кореспондент АМН України, доктор медичних наук, професор, лауреатка Державної премії України в галузі науки і техніки, академік екологічної академії України, експертка Національної комісії з радіаційного захисту населення.

Життєпис і професійна діяльність Олена Трунова народилась у родині службовців. У 1959 році закінчила Харківський медичний інститут, до 1962 року працювала лікаркою-акушеркою-гінекологом Сєвєродонецького медичного об'єднання.

У 1965 році закінчила аспірантуру кафедри акушерства і гінекології Харківського медичного інституту і залишилася працювати на цій кафедрі асистентом (до 1984 року). У 1966 році захистила кандидатську дисертацію «Сравнительная оценка методов диагностики токсоплазмоза в акушерской клинике». Учениця професора Грищенко Івана Івановича. Під час роботи на кафедрі, в Санкт-Петербурзі у професора С. Ф. Давиденкова здобула другу спеціальність — клінічну генетику. У цьому році було відкрито першу в Україні лабораторію клінічної генетики на базі акушерської клініки на чолі з О. Я. Гречаніною.

Трунова вдосконалювала допологову діагностику, а з появою ультразвукових апаратів у 1979 році, однією з перших оволоділа ультразвуковою пренатальною діагностикою та впровадила морфологічну соматогенетичну оцінку внутрішньоутробного плода за допомогою ультразвуку.

У 1979 році лабораторія клінічної генетики, що була створена у 1965 році за підтримки професора І. І. Грищенка, реорганізована у медико-генетичну консультацію, а потім в Міжобласний медико-генетичний центр, де й надалі розвивалася генетична наука — з'явилися удосконаленні моделі структури медико-генетичної допомоги населенню, інвазивні, неінвазивні та імуноферментні методи діагностики вроджених вад розвитку плода, клінічна цитогенетика.

У 1980 році Олена Трунова спільно з програмістами створила програму для жіночих консультацій міста Харкова, за допомогою якої проводили генетичні обстеження.

З 1984 по 1989 роки — завідувачка медико-генетичної консультації обласної клінічної лікарні Харкова.

З 1989 по 1993 рік — зав. кафедри медичної генетики та ультразвукової діагностики Українського інституту удосконалення лікарів, створеної з ініціативи О. Я. Гречаніної у 1989 році.

У 1991 році захистила дисертаційну роботу на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук на тему «Пренатальное исследование в профилактике структурных аномалий плода». Вчене звання професора отримала у 1992 році.

З 1993 по 2000 рік працювала у Харківській медичній академії післядипломної освіти, будучи проректором з навчальної роботи і займаючи посаду зав. кафедри клінічної генетики та ультразвукової діагностики.

З 2000 по 2015 роки — завідувачка кафедри медичної генетики ХНМУ, директор українського інституту клінічної генетики ХНМУ.

З 2015 року — професор кафедри медичної генетики ХНМУ.

З 2000 по 2014 рік — генеральний директор Харківського спеціалізованого медико-генетичного центру.

У 2003 році обрана член-кореспондентом НАМН України за спеціальністю «Медична генетика».

3 грудня 2025 року Харківський міжобласний спеціалізований медико-генетичний центр — центр рідкісних захворювань в один день відзначив відразу дві визначні дати: 60 років від започаткування на Харківщині медико-генетичної служби та особистий ювілей її засновниці — всесвітньо відомої докторки медичних наук, професорки Олени Гречаніної, лауреатки державної премії України, почесної громадянки міста Харкова та області,

Померла 16 січня 2026 року на 91-му році життя.

Основні напрями наукової діяльності Медико-генетичне консультування; метаболічні спадкові захворювання; мітохондріальні хвороби; пренатальна діагностика природжених вад розвитку та скелетних аномалій; лікування, диспансеризація та реабілітація хворих із спадковою патологією; первинна профілактика природженої та спадкової патології. Вперше розробила і втілила в життя програму неонатального скринінгу, допологове виховання дитини, діагностику гамартрозів, мітохондріальних та гетерохроматинових хвороб; систему первинної профілактики генетичних дефектів — прекнцепційну профілактику; розробила систему діагностики природжених вад розвитку ще до народження дитини; розробила і втілила в життя напрями інтеграції медицини і генетики, оцінку плоду як частини родини; заснувала Харківську школу клінічних генетиків.

Авторка понад 500 наукових публікацій, в тому числі 7 монографій, 28 методичних рекомендацій, 10 авторських свідоцтв, 17 патентів і 22 раціоналізаторських пропозицій. Підготувала 3 докторів та 24 кандидати медичних наук. Головний редактор журналу «Ультразвукова пренатальна діагностика», член редакційних рад ряду фахових журналів України та Росії.

Основні наукові праці «Актуальні питання діагностики в клінічній генетиці» (1995). «Атлас ультразвуковой пренатальной диагностики» (1998). «Генетика репродуктивних втрат» (2003). «Проблемы клинической генетики» (2003). «Медична генетика» (2004).

Громадська діяльність Голова правління Національного фонду соціального захисту матерів та дітей «Україна — дітям Харківщини». Президент Харківської регіональної громадської Асоціації фахівців-генетиків та родин дітей, хворих на фенілкетонурію. Президент Харківської міської асоціації лікарів ультразвукової діагностики в пренаталогії та гінекології. Президент Асоціації фахівців-генетиків та родин дітей, хворих на лізосомні хвороби накопичення. Президент Асоціації фахівців-генетиків та родин дітей, хворих на муковісцидоз. Голова обласної спілки медичної генетики. Заступниця голови Українського товариства медичних генетиків. Представниця Національного Фонду «Україна — дітям». Голова Наглядової Ради Харківського обласного благодійного Фонду «Майбутнім поколінням». Член Американського Інституту «Ультразвук в медицині». Почесний член Міжнародної спілки вроджених порушень метаболізму.

25 жовтня 2015 р. обрана до Харківської обласної ради VII скликання. Член Постійної комісії з питань соціальної політики, охорони здоров'я, реабілітації учасників бойових дій та АТО при Харківській обласній раді.

Відзнаки та нагороди Лауреатка Державної премії України в галузі науки і техніки (1997). Заслужений діяч науки і техніки України (2006). Почесний професор ХНМУ (2006). «Харків'янин року» (2002—2006). Нагороджена орденом «Украина — детям» за особистий внесок у захист дитинства та материнства, орденами «За трудовые достижения» IV ст., Княгині Ольги III ст. (1999), бронзовою медаллю «За достигнутые успехи в развитии народного хозяйства СССР», медаллю Української федерації учених «За вагомий внесок в розвиток вітчизняної науки» (2005 р.), відзнакою Харківської облдержадміністрації «Слобожанська слава», Всесвітньою медаллю Свободи (США, 2009). У 2007 році Олену Яківну названо Почесним громадянином міста Харкова. Почесна громадянка Харківської області (2016) .

Примітки

Джерела літератури Гречаніна Олена Яківна. Життєпис. Гречаніна Олена Яківна на сайті кафедри педіатрії ХНУ. Вчені Харківського державного медичного університету / за ред. А. Я. Циганенка. — Х.: ВАТ Видавництво «Харків», 2002. — 470 с.: ил. Гречаніна Олена Яківна— С.314-315 Гречаніна Олена Яківна / Ю. С. Паращук // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. — Режим доступу: https://esu.com.ua/article-26999. Вірні клятві Гіппократа: розповіді про тих, хто є взірцем для прийдешніх поколінь лікарів / за ред. В. М. Лісового, В. А. Капустника, Ж. М. Перцевої ; укладачі: Ж. М. Перцева, І. В. Киричок, О. В. Семененко ; Харківський національний медичний університет. — Харків: ХНМУ, 2020. — 624 с. С.553-556. Режим доступу:https://web.archive.org/web/20210415101250/http://repo.knmu.edu.ua/bitstream/123456789/28094/2/Вірні%20клітві%20Гіппократа.pdf

Посилання