Наталія Яківна Мілютенко (до шлюбу Міщенко; 1922, Київ — 2013, Київ) — українська акторка театру та кіно, педагог, Народна артистка Української РСРАмвросій Бучма. 1. У Королівстві арлекінів «Укрінформ».

Життєпис Наталка Мілютенко народилася 18 січня 1922 року в Києві. Її батько Яків Міщенко — хоровий диригент, був керівником Хорової капели «Дніпро»Народна хорова капела «Дніпро» виступит у стінах історичного музею Дніпровський національний історичний музей імені ЯворницькогоХоровій капелі КНУ імені Тараса Шевченка «Дніпро» 165 років «Хрещатик».

1938 року вступила до Київського театрального інституту, навчалась на курсі Амвросія Бучми та Гната Юри, разом з Нонною Копержинською. Театральний інститут закінчила з відзнакою.

У 1944 — 1947 роках — акторка Київської оперети. Під час німецько-радянської війни працювала на фронті у складі 1 фронтової бригади м. Києва. Дала 192 концерти, має подяку від начальника політуправління 3-го Українського фронту.

З 1947 до 1962 року — акторка Драматичного театру ім. І. Франка. У 1962 — 1989 рока у театрі поезії «Слово».

З 1962 року Наталка Мілютенко працювала на громадських засадах у Бюро пропаганди художньої літератури при СПУ, була активною членкинею Ліги «Матері і сестри – воїнам України». У 1962-2012 роках Наталія Мілютенко працювала за сумісництвом викладачкою культури мови та майстерності актора у студіях з підготовки акторських кадрів при Національному заслуженому академічному хорі імені Григорія Верьовки та Національній заслуженій капелі бандуристів імені Георгія Майбороди. З 1989 року до 2001 року — викладачка сценічної майстерності Музичного училища імені Рейнгольда Глієра.

Наталія Яківна Мілютенко померла 27 травня 2013 року в київському госпісі. Похована на Байковому цвинтарі у одній могилі зі своїм чоловіком Дмитром Мілютенком (могила № 3334)Мілютенко Наталія Яківна «Могила».

Особисте життя Перший чоловік — Аджатулла Ібадулаєв, радянський гімнаст, абсолютний чемпіон СРСР з гімнастики. Дмитро Мілютенко другий чоловік.

Фільмографія

Примітки

Література

Посилання Спогади. Нона Копержинська «UA: Перший»