Левантійське море — найсхідніша частина Середземного моря.
Географія Левантійське море обмежено Туреччиною з півночі, Сирією, Ліваном, Ізраїлем і сектором Гази на сході, Єгиптом на півдні, і Егейським морем на північному заході. Західна межа до відкритого Середземномор'я (також знаного як Лівійське море) визначається як лінія від мису у Лівії до острова Гавдос, на південь від Криту. Найбільшим островом Левантійського моря є Кіпр. Найбільша глибина — 4384 м у жолобі Пліній, приблизно за 80 км на південь від Криту. Левантійське море має площу 320 000 км².
Північна частина Левантійського моря між Кіпром і Туреччиною називається Кілікійським морем. Також на півночі розташовані дві великі затоки: Іскендерун (північний схід) та Анталія (північний захід).
Басейни Газове поле Левіафан розташоване під Левантійським басейном у південно-східній частині Середземномор'я.
На захід від Левантійської котловини розташована котловина дельти Нілу, за якою розташовано басейн Геродоту, площею 130 тис. км² і глибиною до 3200 мHydrocarbon Potential in Herodotus Basin, Eastern Mediterranean , p. 2, підмурівком є найдавніша відома океанічна кора — 340 млн років.
Екологія Суецький канал було побудовано в 1869 році, що пов'язує Левантійське море з Червоним морем. Рівень Червоного моря вище, ніж у Східному Середземномор'ї, тому канал служить , що виливає воду Червоного моря в Середземне море. Гіркі озера, які є природними озерцями, що входять до складу каналу, блокували міграцію червономорських видів у Середземне море протягом багатьох десятиліть, але, як солоність озер поступово зрівнялася з водою Червоного моря, перешкода для міграції була усунута, флора і фауна з Червоного моря почала колонізувати східне Середземномор'я. Ця міграція видів відома як , на честь Фердинанда де Лессепса, головного інженера каналу.
Будівництво Асуанської греблі на річці Ніл в 1960-х роках зменшило подачу прісної води і мулу в Левантійське море. Це зробило море відносно солонішим і біднішим на поживні речовини, ніж раніше, що призвело до краху історично важливого рибальства сардин і надало додаткову перевагу видам Червоного моря, які пристосовані до солоного та бідного поживними речовинами Червоного моря.
Примітки
Література Özsoy, E. and H. Güngör (1993). The Northern Levantine Sea Circulation Based on Combined Analysis of CTD and ADCP Data, In: P. Brasseur (editor), Data Assimilation: Tools for Modelling the Ocean in a Global Change Perspective, NATO ASI Seeries, Springer-Verlag, Berlin. Sur, H. İ., Özsoy, E., and Ü. Ünlüata, (1992). Simultaneous Deep and Intermediate Depth Convection in the Northern Levantine Sea, Winter 1992, Ocean.
Посилання
Study and Analysis of Water Masses Formation in the Levantine Sea Long Term Ecological Research