Гарячківка

Гаря́чківка — село в Україні, у Городківській сільській громаді Тульчинського району Вінницької області. До 2020 року Гарячківка входила до складу Крижопільського району Вінницької області. За переписом 2001 року, постійне населення села становило 2334 людини. Село складається з трьох частин: «Гуцулівки», «центра» і «яру». За іншою версією, Гарячківка поділяється на дві умовні частини: куток «Гуцулівка», де жили гуцули, що переселилися з Карпат, та куток «Бондарівка», де жили Бондарі. З 18 століття в Гарячківці також існував поділ на дві парафії — Старо-Гарячківку (старіша частина села) та Слободо-Гарячківку.

За часів Гетьманщини Гарячківка входила до складу Брацлавського полку, зокрема як сотенне містечко. У період входження до складу Речі Посполитої село було частиною Брацлавського воєводства. Наприкінці 17 століття Гарячківка також входила до складу Османської імперії. Після другого поділу Речі Посполитої село увійшло до складу Ольгопільського повіту Подільської губернії Російської імперії. В Українській РСР Гарячківка входила до М'ястківського району Тульчинської округи та Крижопільського району Вінницької області. Під час Другої світової війни село було включено до румунської зони окупації з тимчасовою румунською цивільною управою — губернаторства Трансністрія.

Географія

Через село тече річка Гарячківка, ліва притока Вільшанки (басейн Дністра).

За описом, поданим у виданні «Парафії та церкви Подільської єпархії» (1901), Старо-Гарячківка була розташована на рівній місцевості, якою протікав невеликий струмок, що витікав із місцевих колодязів. Слободо-Гарячківка описувалася як розташована на двох пологих пагорбах зі східної та західної сторін, розділених безіменною річкою, що текла з півночі на південь. Кліматичні умови місцевості характеризувалися як сприятливі для здоров'я, ґрунти — чорноземні й родючі.

Адміністративна належність

У Речі Посполитій 17 та 18 століття Гарячківка входила до складу Брацлавського воєводства. В українській державі 17 століття (Гетьманщині) Гарячківка була частиною Брацлавського полку: спочатку в складі Гарячківської сотні як сотенне містечко (1648—1651), потім у складі М'ястківської (Містківської) сотні (з 1652) та згодом — Вільшанської сотні (після 1654—1655). У Російській імперії Гарячківка входила до складу М'ястківської волості Ольгопільського повіту Подільської губернії. В Українській СРР Гарячківка увійшла до М'ястківського району, створеного в 1923 році при встановленні нового адміністративно-територіального поділу Поділля. М'ястківський район з 1923 до 1930 року входив до складу Тульчинської округи, у червні 1930 року був приєднаний до Вінницької округи, у вересні 1930 року переведений у пряме підпорядкування Української СРР. У лютому 1931 року район було розформовано, і Гарячківка відійшла до Крижопільського району, який у 1932 році був включений до складу новоствореної Вінницької області. Під час румунської окупації (1941—1944) Гарячківка в складі Крижопільського району (Raionul Crijopol) була віднесена до Жугастрівського повіту (Județul Jugastru) губернаторства Трансністрія, що знаходилося під тимчасовою румунською цивільною управою. У подальший період Гарячківка залишалась у складі Крижопільського району Вінницької області як центр Гарячківської сільської ради. У результаті адміністративно-територіальної реформи в Україні у 2020 році з ліквідацією Крижопільського району село Гарячківка увійшло до Городківської сільської громади в складі укрупненого Тульчинського району Вінницької області. У 2021 році в межах Городківської сільської громади було створено Гарячківський старостинський округ із центром у селі Гарячківка, який включає села Гарячківка та Одаї.

Назва

Існує кілька версій походження назви села Гарячківка:

За першою версією, назва Гарячківка походить від назви Ганчарське поле, що позначала місцевість, через яку в 16 столітті проходив Дністровський тракт — шлях уздовж краю лівобережної тераси Дністра. За переказами, цей шлях був небезпечним через часті напади грабіжників та розбійників, які вдавалися до вбивств подорожніх. Назва «Ганчарське поле» відсилає до біблійного сюжету про Юду Іскаріота, який після зради Ісуса Христа за 30 срібняків відчув каяття, повернув гроші первосвященникам і повісився. Первосвященники, вважаючи ці гроші «заплатою за кров», не могли використати їх на церковні потреби й купили за них «гончарське поле» для поховання померлих паломників, яке стало називатися «полем крові». За цією версією, назва «Ганчарське поле» на позначення небезпечної місцевості на Дністровському тракті згодом трансформувалася в назву Ганчарівка та пізніше в сучасну назву Гарячківка. За другою версією, назва Гарячківка пов'язана із джерелом Гуркало, що мало гарячу воду. За переказами, джерело «бурлило й гуркотіло на всю округу» та згодом почало збільшуватися і пробиватися крізь землю, тому пан наказав засипати його піском і залити смолою. Також, за місцевою легендою, джерело мало цілющу силу: нібито один кріпак, якого пан побив і покинув біля джерела, отямився завдяки гарячій воді, що пекла його рани.

На карті Брацлавського воєводства, створеній Гійомом Левассером де Бопланом у середині 17 століття, на місці Гарячківки позначено місцевість Oreskowa abo Hanielpole (у джерелах також зустрічаються форми Oreskowa, Haniepole, Oreskowa albo Hanielpole та Орешкова або Горілполе). За версією, викладеною в Анни Лимич та Євгена Годованого, це мало означати «Гатне поле, тобто місце, де розбіяки гатили проїжджих».

В історичних джерелах та літературі на позначення села також використовувалися такі форми назви, як Хораджкоука (Horajkoka), Горячківське (Горятчковское), Ганчарполе (Hanczarpole), Горачківка (Horaczkowka), Горчаківка (Горчаковка), Горячівка, Горячківка.

Історія

Археологічні пам'ятки

На території села Гарячківка виявлено вісім археологічних пам'яток. Зокрема, це чотири поселення трипільської культури (4—3 тисячоліття до н. е.), три поселення черняхівської культури (2—4 століття н. е.), а також одне двошарове поселення трипільської та черняхівської культур. Ці об'єкти були відкриті та досліджені в 1993 році під керівництвом В. Т. Загоруйко та включені до переліку пам'яток археології місцевого значення Вінницької області.

17 століття

Дата заснування села невідома. У період до 1648 року Гарячківка належала коронному хорунжому Олександру Конецпольському, сину коронного гетьмана Станіслава Конецпольського, та перебувала в складі Брацлавського воєводства Польського королівства. У ході Великого повстання 1648 року Гарячківка (містечко Гарячківське) увійшла до складу української держави (Гетьманщини) і стала сотенним містечком Брацлавського полку, осідком Гарячківської сотні («сотні Горянкоцької»). У 1649 році гарячківським сотником був Ярема.

Унаслідок Білоцерківської україно-польської угоди 1651 року Гарячківка разом з усім Брацлавським полком відійшла до Польського королівства, але в 1652 році всі ці землі були знову повернені до складу української держави. Проте Гарячківську сотню не було відновлено й Гарячківка увійшла до складу М'ястківської (Містківської) сотні. Після скасування М'ястківської сотні внаслідок руйнувань, яких вона зазнала під час походу 1654—1655 років Станіслава Потоцького на Умань, Гарячківка увійшла до складу Вільшанської сотні.

Під час Хмельниччини через Гарячківку Дністровським трактом пройшли війська Тимоша Хмельницького, сина Богдана Хмельницького. На своєму дипломатичному шляху через село проїжджав посол Семигородського князя Ракоці. У 1654 році під час подорожі з Близького Сходу до Московії через Україну Гарячківку відвідав патріарх Антіохійський та всього Сходу Макарій III, про що відомо з подорожніх нотаток Павла Алеппського, сина патріарха.

Станом на 1672 рік село значилось як польське містечко Ганчарполе. У цьому ж році на Поділля вторглося військо Османської імперії. Разом з іншими поселеннями колишнього Брацлавського полку, на підставі Журавненської польсько-турецької угоди 1676 року, Гарячківка увійшла до складу Турецького цісарства. У 1699 році містечко повернулося до складу Речі Посполитої.

У складі Речі Посполитої: 18 століття

Станом на 1716 рік історичні документи свідчать про спустошення Гарячківки: «Гарячківка пуста, мертва як Ганчарське поле, велике й порожнє…», та вже в 1748 році було зафіксовано, що життя в селі тривало. На цей час жителі села були греко-католиками. У другій половині 18 століття, коли населення збільшилось, село було розділено на дві парафії. За старою, первісно утвореною частиною села залишилася назва «Стара-Гарячківка», а новоутворена парафія була відома під назвою «Гарячківки Іоанно-Богословська парафія», а згодом «Слободо-Гарячківка». Стара-Гарячківка та Слободо-Гарячківка не були відокремлені одна від одної проміжним простором, а представляли одне суцільне поселення.

На середину 18 століття власником Гарячківки був брацлавський воєвода князь Станіслав Любомирський, який у 1752 році видав презенту священнику Іоанно-Богословської парафії Олексію Альчинському. Пізніше власником Гарячківки став Антоній Бельський. У 1768 році повз Гарячківку проходили загони барських конфедератів. Того ж року у селі ненадовго зупинялися залишки розбитих в Умані гайдамацьких загонів Івана Ґонти й Максима Залізняка. У 1788 році Гарячківка була позначена на мапі польського географа Севериновського на Побережжі — краї між Дністром і Південним Бугом.

У складі Російської імперії

У 1793 році мешканці Гарячківки стали підданими Російської імперії. Наприкінці століття відбулося приєднання місцевих парафій до російської православної церкви. У 1798 році парафіяни Старо-Гарячківки побудували нову дерев'яну церкву на честь Різдва Пресвятої Богородиці (згодом була перебудована в 1849 році). На цей час маєток Гарячківки з М'ястківським ключем, що належав Антонію Бельському, купив Микола (Міколай) Ярошинський, який обрав Гарячківку за свою основну садибу. Він мав тут великий мурований дім, навколо якого був посаджений парк.

Після смерті Миколи Ярошинського в 1805 році Гарячківка перейшла до його сина Яна Ярошинського, маршалка шляхти Ольгопільського повіту. У 1821 році в парафії Слободо-Гарячківки було побудовано новий кам'яний храм на честь святого апостола Іоанна Богослова. Після смерті Яна Ярошинського в 1842 році (за іншими даними — в 1849) його власністю до 1856 року розпоряджалася його дружина Юлія Ярошинська. У 1848 році в Гарячківці, як і в низці інших сіл Поділля, на тлі революційних подій у Європі та на західноукраїнських землях відбулися заворушення селян проти поміщицького гніту.

У 1856 році, із досягненням повноліття, Гарячківку отримав у власність Вітольд Ярошинський, син Яна Ярошинського від другого шлюбу. За даними на 1882 рік, власницею Гарячківки була вже Констанція Ярошинська, дружина Вітольда, дочка Юзефа Паєвського. На цей час Гарячківка межувала з одного боку зі Ставками (власність Зигмунта Ярошинського), а з іншого — з М'ястківкою (власність Кочубея, раніше Ярошинських).

Станом на 1882 рік у Гарячківці серед зернових культур найбільше вирощували пшеницю та кукурудзу. Місцеві чорноземи обробляли плугом за старою трипільною системою без використання добрив. Усе зерно та інші місцеві продукти продавали залізницею до Одеси (у 1870 році було прокладено Києво-Балтську залізницю та в 8 верстах від Гарячківки відкрито станцію Крижопіль). У Гарячківці було два ставки, на одному з яких був млин, що працював лише навесні під час весняних повеней. Навколо села та полів ріс дубовий ліс. Лугів не було; сіно збирали переважно лісове та з кормових трав.