Во́льфганг Арту́р Ра́йнгольд Ке́ппен (; ,  — , Мюнхен) — німецький письменник, одна з провідних постетей німецької літератури післявоєнного часу. Відомість Кеппену принесла його романна «Трилогія невдач», написана на початку 1950-х років.

Біографія Народився 23 червня 1906 року позашлюбною дитиною. Його батько, окуліст та приват-доцент Грайфсвальдського університету, не визнав батьківство. 1908 року Вольфганг разом з матір'ю переселяється з Грайфсвальда до Ортельсбурга, що в Східній Пруссії.

Під час Ваймарської республіки Кеппен працював актором і драматургом. Наприкінці 1920-х, початку 1930-х років працював редактором-фейлетоністом в газеті «Berliner Börsen-Courier». За цей час він опублікував понад 200 рецензій про літературу, театр, фільми, а також свої есе й репортажі. Після приходу до влади націонал-соціалістів він втратив роботу і невдовзі виїхав до Нідерландів. Саме в той час, 1934 року, з'явився його перший роман «Нещасна любов». 1939 року повернувся до Німеччини і заробляв на життя написанням сценаріїв для кіностудій UFA та Bavaria Film. У зв'язку з його роботою для кіно був звільнений від призову. Під час одного з авіанальотів йому вдалося втекти з-під нагляду офіційних органів. 1943 року переїха до містечка Фельдафінг поряд з Мюнхеном.

1947 року Кеппен отримує завдання описати спогади свідка Голокосту Якоба Літтнера. Літтнер — польський єврей, довго жив у Мюнхені, був змушений тікати з Німеччини в 1939 році та зумів вижити в Польщі та Україні. Кеппен скоротив, обробив і доповнив спогади Літтнера, записані після війни. 1948 року вони вийшли під назвою «Записи з нори», видані на кошти Літтнера, який не прийняв редактуру Кеппена. Перевидання 1992 року під авторством Кеппена призвело до колізії, в результаті якої був виявлений і виданий оригінальний текст Літтнера.

Кеппен був одним з перших, хто після 1945 року повернув у німецьку літературу традицію монтажного роману, одним з найвідоміших представників якої до 1933 року був Альфред Деблін (роман «Берлін Александрплац»). Характерною рисою Кеппена є так звані «бліци», тобто короткі, часто повторювані, в контексті потоку свідомості раптові й часто злегка змінені думки.

Романами «Трилогії невдач» («Голуби в траві», 1951; «Теплиця», 1953; «Смерть у Римі», 1954) він зобразив детальну картину нової післявоєнної Німеччини (ФРН). У повоєнний час Кеппен залишається аутсайдером, який у своїх творах спирається на традицію класичного модерну. Водночас вінн пав помітний вплив на таких письменників, як Гюнтер Грасс і Петер Рюмкорф.

Починаючи з середини 1950-х років Кеппен відвідував за завданням Альфреда Андерша, тодішнього головного редактора Південнонімецького радіо, різні країни і створював для радіо численні есе. 1955 року він був у Іспанії, 1956 — в Італії, 1957 — в СРСР, Польщі, Нідерландах та Великій Британії, 1958 — у США, 1959 — у Франції. Ці есе також публікувалися в журналах і окремих виданнях. До пізніх творів належать автобіографічне есе про дитинство та юність в Грайфсвальді («Юність», 1976) та написаний у співавторстві сценарій про Венецію («Я охоче буваю у Венеції, чому», 1980)

В 1960-ті роки Кеппен був відзначений за свій літературний доробок численними преміями та почесними відзнаками.

Незабаром після свого 90-річчя Вольфганг Кеппен помер у Мюнхені. Похований на кладовищі «Нордфрідгоф».

З 1998 року місто Грайфсвальд присуджує Премію Вольфганга Кеппена. Університет Грайфсвальда придбав приватний архів Кеппена та відкрив літературний центр Передньої Померанії, який носить ім'я письменника і містить його архів.

Визнання 1962. Премія Георга Бюхнера 1965. Велика літературна премія Баварської академії образотворчих мистецтв 1967. Премія Імермана 1971. Премія Андреаса Грифеуса 1974. Літературна премія Бергена 1982. Почесний культурний приз Мюнхена 1984. Премія Арно Шмідта 1986. Померанская культурна нагорода 1987. Нагорода Франца Набля 1987. Почесний громадянин Грайфсвальда 1990. Почесний доктор Грайфсвальдского університету

Екранізація «Теплиця», режисер Петер Гедель, 1987

Примітки

Посилання

Wolfgang-Koeppen-Archiv am Institut für Deutsche Philologie der Universität Greifswald (Архів письменника) Website der Wolfgang-Koeppen-Stiftung