Luxembourg Leaks (іноді скорочено Lux Leaks або LuxLeaks) — назва фінансового скандалу, висвітленого в листопаді 2014 року в журналістському розслідуванні, яке провів Міжнародний консорціум журналістських розслідувань. Воно ґрунтується на конфіденційній інформації щодо Люксембургу, прийнятих компанією PricewaterhouseCoopers з 2002 по 2010 рік на користь своїх клієнтів. Результатом цього розслідування стало винесення судового вироку про ухилення від сплати податків понад трьом сотням транснаціональних компаній, розташованих у Люксембурзі.
Оприлюднення інформації LuxLeaks привернуло міжнародну увагу та викликало коментарі про схеми уникнення податків у Люксембурзі та інших країнах. Цей скандал сприяв впровадженню заходів, спрямованих на зменшення податкового демпінгу та врегулювання схем уникнення податків, вигідних для багатонаціональних компаній.
Судові аспекти цієї справи стосуються осіб, яких Люксембурзьке правосуддя звинувачує в участі у розголошенні інформації. Жодній багатонаціональній компанії не висунули звинувачень. Судовий процес LuxLeaks відбувся навесні 2016 року й призвів до засудження двох викривачів. Рішення апеляційного суду, що підтвердило грошові штрафні санкції та зменшило тривалість покарання для Дельтура винесли у березні 2017 року.
Викриття
Дві хвилі викриттів від МКЖР 5 листопада 2014 року Міжнародний консорціум журналістських розслідувань (МКЖР) у Вашингтоні (округ Колумбія) випустив розслідування LuxLeaks. Вісімдесят журналістів із медіа організацій по всьому світі взяли участь у співперегляді 28 тис. сторінок документів. Усі документи доступні онлайн, у зручній для пошуку базі даних, що класифікована за галузями та корпораціями, опублікованій МКЖР та іншими вебсайтами. Документи розкривають податкові правила між Люксембургом та понад 340 компаніями зі всього світу з метою зниження їх податкових платежів. Luxembourg Leaks дають уявлення про 548 податкових рішень, у період з 2002 по 2010 рік.
9 грудня 2014 року МКЖР відкрив нові назви близько 30 великих компаній, які користуються податковими рішеннями та схемами уникнення податків у Люксембурзі. Цю другу хвилю назвали «LuxLeaks 2» у доповнення до першої хвилі викриття в листопаді, під назвою «LuxLeaks 1».
Викриття LuxLeaks мали всесвітній вплив, оскільки МКЖР співпрацював з багатьма ЗМІ у всьому світі: CNBC (США), CBC (Канада), The Irish Times (Ірландія), Le Monde (Франція), Tagesanzeiger (Швейцарія), Süddeutsche Zeitung (Німеччина), Asahi Shimbun (Японія) та багатьма іншими.
У лютому 2015 року, після публікації розслідування LuxLeaks, МКЖР присудили одну з найвищих нагород Сполучених Штатів у галузі журналістики, Премію Джорджа Полка в категорії Бізнес-репортаж (МКЖР також став спів-володарем двох інших нагород). У червні 2015 року на конкурсі Data Journalism Awards МКЖР також присудили нагороду «Розслідування року» за розслідування LuxLeaks та Swiss Leaks.
Незважаючи на те, що LuxLeaks МКЖР та WikiLeaks схожі за назвою та режимом роботи (як онлайнові міжнародні некомерційні журналістські організації, що публікують конфіденційну або секретну інформацію), між ними не існує жодного відомого зв'язку.
Як висвітлювали люксембурзький податковий режим
Викриття LuxLeaks проливають світло на податковий режим у Люксембурзі, надзвичайно вигідний для багатонаціональних компаній. Іноземні корпорації почали облаштовуватись у Люксембурзі у великій кількості на початку 1990-х років, коли країна перенесла у своє національне законодавство директиву ЄС, що дозволила компаніям сплачувати податки в тій країні, де розташована їх європейська штаб-квартира, а не там, де працюють їх філії.
Великі бухгалтерські фірми («велика четвірка») встановили на користь своїх клієнтів, багатонаціональних компаній, а потім їх затвердила люксембурзька податкова адміністрація. Податкові рішення включають схеми переказу доходів до Люксембургу. Трансфертне ціноутворення є одним з механізмів, що використовується транснаціональними корпораціями для перерозподілу прибутку. Іншим можливим механізмом є внутрішньогрупові кредити: компанія, що знаходиться в країні з високими податками, надає позику під низьку процентну ставку дочірній компанії в Люксембурзі. Процентна ставка відображає кредитний рейтинг групи компаній, наприклад 1 %. Дочірнє підприємство в Люксембурзі, як правило, створюється з метою кредитування грошей під високі процентні ставки, наприклад, 9 %, іншому дочірньому підприємству за межами Люксембургу. Оскільки податковий режим у Люксембурзі призначений для того, щоб бути вигідним для фінансового підрозділу багатонаціональних компаній, прибутки, що отримуються там, оподатковуються за дуже низькими ставками. Такі механізми є ефективними засобами для зниження податкових баз у країнах з високими податковими ставками та для переміщення прибутку до країн, де вони оподатковуються менше (див. також Розмивання оподатковуваної бази й виведення прибутку з-під оподаткування).
У багатьох випадках присутність компаній у Люксембурзі є лише символічною. Наприклад, 1600 компаній зареєстровано за однією адресою — 5, рю Гійом Кролл — у Люксембурзі.
Законність податкових правил під сумнівом Законність податкових рішень є сумнівною. Навіть якщо вони існують у багатьох європейських країнах, податкові рішення, як правило, вважаються державною допомогою, що здатна викривити конкуренцію. В останні роки Генеральний директорат з питань конкуренції Європейської Комісії розпочав декілька розслідувань.
У жовтні 2015 року Європейська Комісія дійшла висновку, що податкові рішення на користь компаній Fiat Finance and Trade у Люксембурзі та Starbucks у Нідерландах є незаконною державною допомогою. Під час прес-конференції Комісар Європейської Комісії з питань конкуренції Марґрете Вестаґер підтвердила: «Ми використали інформацію з LuxLeaks, як ринкову інформацію […] Викривач також тут відіграє важливу роль.»
Після розкриття LuxLeaks було проведено кілька розслідувань щодо інших багатонаціональних компаній. З грудня 2015 року компанія McDonald's є предметом розслідування, розпочатого Генеральним директором з питань конкуренції Європейської Комісії. Вона розглядає систему ліцензій, оплачених європейськими дочірніми компаніями McDonald's власній філії в Люксембурзі. Понад один мільярд євро податкових збитків, завданих європейським державам, поставлено на карту за період з 2009 по 2013 рік. McDonald's не став чекати висновків розслідувань, і у грудні 2016 року оголосив про перенесення своєї податкової філії з Люксембургу до Сполученого Королівства. Зараз також провадять розслідування, що відкрили проти компаній Amazon у 2014 році та GDF-Suez (нині Engie) у 2016 році за їх податкові схеми у Люксембурзі. ЄС також тримає на своєму радарі компанію Ikea.
11 січня 2016 року Європейська Комісія дійшла висновку, що система пільгових податків, створена в Бельгії 2005 року, є незаконною. Отже, тридцять п'ять великих багатонаціональних компаній, які скористалися цією незаконною податковою системою, повинні будуть відшкодувати дефіцит податку, який оцінюється щонайменше у 700 мільйонів євро. Посилаючись на зміну вектора щодо корпоративного оподаткування в Європі, Комісар ЄС з питань конкуренції Марґрете Вестаґер сказала: «Я думаю, що кожен повинен подякувати і викривачу, і журналістам-слідчим, які вкладають у цю справу багато зусиль».
Вплив LuxLeaks
Після витоку інформації вплив LuxLeaks на громадську думку був надзвичайно високим, оскільки він вивів на перший план суперечливу роль Жана-Клода Юнкера, президента Європейської Комісії, призначеного за кілька днів до витоку. Юнкер був прем'єр-міністром Люксембургу в той час, коли прийняли багато постанов, що уможливлювали ухилення від сплати податків у його країні. Міністр фінансів Люксембургу П'єр Граменна назвав витік «найстрашнішим нападом», що його коли-небудь зазнавала його країна. LuxLeaks створив дискусію про уникнення податків у Люксембурзі та інших країнах.
Наступні дії в Європейському Парламенті Після скандалу LuxLeaks групи, що виступають проти ЄС у Європейському Парламенті, включаючи Партію незалежності Великої Британії та французький Національний Фронт, висловили вотум недовіри команді Європейської Комісії разом з її президентом Ж.-К. Юнкером. Результатом голосування 27 листопада 2014 року стало відхилення Європарламентом вотуму недовіри, оскільки головні політичні групи підтримали Жана-Клода Юнкера.
12 лютого 2015 року Європейський парламент створив спеціальний комітет з питань податкових рішень у країнах-членах Європейського Союзу. Комітет складається з 45 членів і спочатку в нього було шість місяців, щоб повідомити про свої висновки. Цей спеціальний комітет обрали замість комісії з розслідування, у якої могло б бути значно більше повноважень. Деякі парламентарі розглядали такий вибір як політичну готовність не перешкоджати Жану-Клодові Юнкеру. У контексті своїх розслідувань спеціальна комісія надіслала запити на інформацію до Єврокомісії та держав-членів, організувала брифінги щодо розслідування, провела громадські слухання, а також делегації комітету відвідали кілька країн Європи. Комітет зіткнувся з небажанням багатонаціональних корпорацій давати свідчення. 26 жовтня 2015 року, наприкінці свого мандату, Комітет опублікував звіт з кількома рекомендаціями: подавати звіти по кожній країні щодо транснаціональної діяльності; представити Спільну консолідовану базу оподаткування корпорацій (СКБОК) у Європі; включити Європейську Комісію до автоматичного обміну інформацією щодо податкових постанов; та краще захистити викривачів. Наприкінці листопада 2015 року Європейський Парламент схвалив цей звіт на пленарному засіданні.
До червня 2016 року спеціальний комітет Європейського Парламенту відновили. Повторна активація комітету відбулася після розкриття у пресі документів, які продемонстрували, що деякі країни Європейської комісії понад десять років перешкоджають будь-якій реформі тих систем, які дозволяють агресивно уникати податків. Новий спеціальний комітет включає тих самих членів, що й попередній. Його метою є наслідування та поглиблення попередніх розслідувань щодо податкових постанов та податкової політики в країнах-членах Європейського Союзу.
Наступні дії в Європейській Комісії Першим кроком на рівні Європейської Комісії був Пакет податкової прозорості, який представив комісар П'єр Московісі 18 березня 2015 року. Головним чином він полягав у створенні системи автоматичного обміну інформацією про між податковими адміністраціями держав-членів. Неурядові організації (НУО) та члени Європейського Парламенту вважають ці заходи недостатніми, оскільки публічного оприлюднення рішень не очікують. У технічному документі, що супроводжує Пакет прозорості податків, LuxLeaks вважається головним мотивом рішення Комісії запобігати уникненню корпоративного податку. Ось чому деякі політики-антифедералісти побоюються, що Європейська Комісія використає LuxLeaks для просування стандартизації оподаткування.
У жовтні 2015 року європейські міністри фінансів дали оцінку даній системі автоматичного обміну інформацією про податкові правила між адміністраціями держав-членів, залишивши, втім, Європейську Комісію та громадськість взагалі поза цим інформаційним обміном. Автоматичний обмін інформацією щодо попереднього податкового рішення між податковими адміністраціями держав-членів набуває чинності з 1 січня 2017 року.