Городи́ще — село в Україні, у Літинській селищній громаді Вінницького району Вінницької області. Населення становить 1273 осіб. Колишня назва — Вонячин (Войначин).

Назва 7 червня 1946 село Вонячин отримало назву «Городище» і Вонячинську сільську Раду названо Городищенською.Указ Президії Верховної Ради УРСР від 7 червня 1946 року «Про збереження історичних найменувань та уточнення і впорядкування існуючих назв сільських рад і населених пунктів Вінницької області». Сучасна назва походить від назви давньої фортеці «городище», залишки якої знаходяться на південно-західній околиці села. Побудовано воно десь у 1600 р., з метою захисту від турецьких поневолювачів.

Археологія На північ від села Городище, в урочищі Поляна — трипільське поселення.

На південний схід від села Городище — трипільське поселення.

На південь від села Городище, в урочищі Рибгосп — трипільське поселення.

На східній околиці села городище на площі 10 гектарів на високій (до чотирьох метрів) першій надзаплавній терасі лівого берега річки Згар, при впадінні струмка — трипільське поселення площею шість гектарів.

На південно-західній околиці села — черняхівське поселення.

Вороново городище давньоруського часу за 600 метрів на південний захід від села (колишнє село Вонячин біля лісу).

Легенда про заснування В пам'яті місцевих старожилів збереглася цікава версія походження назви Вонячин. За переказами село виникло на горбі під лісом ще десь в XIII ст., і звалося Курені. Один із поселенців на прізвище Войнач переселився зі своєю сім'єю ближче до річки в долину, а потім інші жителі покинули Курені, перебравшись ближче до Войнача. Згодом нове поселення стало називатися Вонячин.

За іншими даними, село відоме з 1566 р. За переказом, раніше воно знаходилося в іншому місці, де ур. Церковний Хутір. Там була і церква.

Історія Поселення вперше згадується у грамоті подільського князя Федора Коріатовича, яку він видав 20 червня 1391 своєму слузі Гриньку як підтвердження передачі тому міста Соколець та низки сіл, серед яких названо і Вонячин:

На початку XVI ст. село належало козацькому ватажку Остапу Дашкевичу. У 1538 Вонячин коло Вінниці від королеви Бони Сфорци отримав Барський староста Бернард Претвич, але згодом довелося повернути його назад через протести литовських бояр, бо Б. Претвич був іноземцем.Andrzej Tomczak. Pretwicz (Pretfic) Bernard herbu Wczele (ok. 1500-ok. 1563) / Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1985.- Tom XXVIII/3. — Zeszyt 117. — S. 433.

Семен Кмітич, королівський дворянин і власник Чорнобильського замку, у відшкодування збитків, завданих йому татарами, отримав Вонячин і володів ним у 1541—1547. Після нього Вонячином отримав князь Дмитро-Байда ВишневецькийBoniecki A. Poczet rodów w Welkiem Księstwie Litewskiem w XVI i XVI wieku. W. 1883. str. 132 .

В 1757 у Вонячині була збудована дерев'яна церква, яку зруйнували в 1933. В 1999 р. розпочалося будівництво нової церкви на тому ж самому місці.

Перша церковно-приходська школа відкрилася у селі в 1876 році.

Старшина Української галицької армії Павло Лах, ад'ютант отамана Якова Шепеля описує с. Вонячин як «невелике, але не дуже приступне село серед горбів, порослих лісом», мешканці якого «відзначаються національною свідомістю, ненавистю до всего, що нагадувало б червоних комісарів. Дев'ять місяців село це в злуці з двома иншими, Івчем і Соснами, сміло ставило чоло набігам червоних банд з Винниці і Хмільника»Українська галицька армія. Збірка спогадів. — Львів, 2002. — С.38-39..

Після визвольних змагань у селі було побудовано медпункт на дві кімнати. У 1987 р. ФАП перейшов у нове приміщення. Зараз тут працюють фельдшер, акушерка та санітарка.

У 1969 році під керівництвом П. І. Хавлюка у селі було знайдено слов'янське городище Х-ХІ ст. н. е.

У 1969 році встановлено пам'ятник 133 воїнам — односельчанам, загиблим під час Другої світової війни.

У 1983 році на кладовищі встановлено могилу воїна — афганця Панасюка П. І.

В 1993-94 рр. в Городищі був збудований молитовний будинок баптистів.

У 1972 у селі збудована загальноосвітня школа I—III ступенів.

12 червня 2020, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», увійшло до складу Літинської селищної громади.

19 липня 2020, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Літинського району, село увійшло до складу Вінницького району.

Інфраструктура

У селі розташовано: 4 магазини та кіоск школа та дитячий садок 2 дитячі майданчики та стадіон дитячий оздоровчий табір «Казкова долина» бібліотека ФАП 2 церкви 3 автобусні зупинки сільський клуб фермерське господарство

Колись у селі функціонували ГЕС, столярний цех, кафе.

Населення

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська126699.45 %російська70.55 %Усього1273100 %

Відомі люди Вонячинським державцем був Дмитро Іванович ВишневецькийThe Brankovici В селі народився повстанський отаман Яків Шепель.

Примітки

Джерела

Посилання Погода в селі Городище .