Середі́вка — село в Україні у Броварському районі, Київської області.

На 1 січня 2012 року населення становило 704 особи.

З 2020 року входить до складу Згурівської селищної громади.

Історія

Адміністративно-територіальна приналежність Середівка входила до складу:

Басанської сотні, Переяславського полку (1625–1781), Козелецького повіту, Чернігівського намісництва (1782–96), Пирятинського повіту, Малоросійської губернії (1797–1802), Прилуцького повіту, Полтавської губернії (1802–1923), Турівського району, Прилуцького округу, Чернігівської області (1923–30), Згурівського району, Київської області (1935–63), Яготинського району, Київської області (1963–86), Згурівського району, Київської області (1986–2020), Броварського району, Київської області (2020–дотепер)

XVII–XVIII ст. Хутір Серединка (Середівка) заснував й дав йому назву київський міщанин Леонтій Середа.Центральний державний історичний архів України, м.Київ (ЦДІАК України), ф. 51 оп., 3 спр., 19857. Серед відомих козацьких старшин, що мали маєтність в Серединці був Яків Джулай (1742–80) — син козака Петра Джулая, який розпочав службу у 1760 році полковим канцеляристом, з 1762 року був військовим товаришем Переяславського полку та його дружина, Марія Василівна (1749–80), донька протопопа.

В сердині XVII ст. Середівка входила в складу Басанської сотні, яку складали селяни і козаки Бикова і навколишніх поселень. В 1764 році хутір разом з усією Биківською волостю перейшов у власність гетьмана Кирила Розумовського. В цей час поселенням активно заселялося і мало вже 20 хат, що належали посполитим, різночинним, козацьким підсусідкам та підсусідкам владики.Центральний державний історичний архів України, м.Київ (ЦДІАК України), ф. 57, оп. 1, кн. 166, арк. 1; кн. 179, арк. 1—59. В 1781 році село нараховувало вже 37 дворів.Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела / АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6. — С. 102, 108

XIX ст. Після смерті Розумовського 1803 року хутір перейшов у власність до його сина, а на початку XIX століття — до доньки Розумовського Анни й її чоловіка князя Олексія Васильчикова. Він збудував тут економію, спорудив фільварки в Олекині (колишній хутір між Середівкою та Олександринівкою), де знаходилися кінні та овечі заводи. Заснував Олексіївку де були викопані ставки в тодішному хуторі Великій Олексіївці та в Куті — так звані «мийки» для миття овець перед стриженням. Центральна економія мала винокурню, а поруч з нею — відгодівельний пункт для волів. Помістя Васильчикова в Новому Бикові мали земельні угіддя від села Миколаївки на 12 км до села Петрівки. Наприкінці XIX століття княгиня Лівен поруч з хутором Велика Олексіївка збудувала фільварки і заснувала село Малу Олексіївку та заселила селянами з різних сіл на місці знищених фільварків.В.М.Проценко Домени Згурівської провінції стор.91

У 1803 році в Середівці було 70 дворів та мешкало 279 осіб. У 1850 році — 99 дворів та мешкало 472 особиДАЧгО, ф. 1462, оп. 1, спр. 10802.. У 1881 — мешкало 1388 осіб.

XX ст. У 1912 році село нараховувало вже 1663 мешканців. Список населенных мест Полтавской губернии, с кратким географическим очерком губернии. Издание Полтавского губернского статистического комитета. Полтава. Электрическая типография Д.Н. Подземского, Петровская ул., соб. дом. 1912., с.307

У цей час до села Середівки відносився і хутір Воловиця (нині не існує), розташований за 1,5 версти від села. У 1910 році Воловиця мала 24 господи, та 161 жителів у тому числі кравець, два ткачі, два займалися інтелігентними, ще четверо —іншими неземлеробськими заняттями. Все інше доросле населення займалося землеробством на 337 десятинах чорноземів.

До 1917 року в Середівці був один помішик, один священнослужитель, 20 заможних селян, 100 середняків, а решту населення складали незаможники. Тому, коли наприкінці січня 1918 року в Прилуках був організований Краснощоком загін Червоної армії, до нього влилися і добровольці із Середівки. У квітні 1920 року в Середівці створено комітет незаможних селян. В 1920-х Середівка, Мала і Велика Олексіївка входили до колишнього КСП імені газети «Сільські вісті».

У 1925 році з незаможників та середняків утворено садовий кооператив, на площі 7 га посаджено сад, що 1930 року було передано сільськогосподарській артілі. У 1930 році в селі організовано колгосп «Жовтень» і завершено примусову колективізацію. За переписом 1925 року в хуторі було 32 двори і 183 мешканці, а у 1930 році — 33 двори, 177 мешканців.В.М.Проценко Домени Згурівської провінції стор.91-92.

Голодомор 1932–33 років на сусідньому хуторі Велика Олексіївка пережили лише 9 осіб. Хутір в середині минулого століття повністю занепав.

1941 року розпочалася німецько-радянська війна, усіх чоловіків було мобілізовано до лав Червоної армії. Село було окуповане німецькими військами, молодь повезли на примусові роботи до Німеччини. За часи війни селу завдано великих збитків: знищено багато будівель, забрано худобу, коней, свиней, птицю тощо. За допомогу радянським партизанам, участь у діверсійних актах проти окупаційної влади німцями були розтріляні місцеві мешканці І. Марійко, П. Герасюк, О. Стукало, І. Лук'яненко, Р. Міхно. З фронтів німецько-радянської війни додому не повернулося 215 середівців та олексіївців. Серед тих, хто повернувся з тої війни, слід відзначити, Героя Радянського Союзу гвардії лейтенанта Григорія Литвиненка, а також О. Шипка, Л. Товмаша, С. Шипка, П. Волковського, П. Бігуна, Я. Стукала та багатьох інших.

У 1972 році радгосп «Жовтень» та колгосп «Зоря комунізму» об'єднано в одне господарство. Наприкінці 1985 року колгосп «Зоря комунізму» розділено на два колгоспи — імені Ленінського комсомолу (село Аркадіївка) та імені газети «Сільські вісті» (села Середівка і Мала Олексіївка).

Після аварії на Чорнобильській АЕС в Середівці збудовано 150 будинків садибного типу для переселенців з Чорнобильської зони відчуження — мешканців села Бобер Поліського району. Нині в селі працює середня школа, ФАП, 4 магазини, їдальня, здійснено газифікацію, заасфальтовано вулиці. Функціонують ТОВ «Наташа-Агро» та СТОВ «Богдан», які спеціалізуються на вирощуванні зернових культур, цукрового буряку, займаються тваринництвом.

26 серпня 2022 в процесі дерусифікації було перейменовано 3 вулиці: вул. Дідика на вул. Незалежності, вул. Московських студентів на вул. Вишнева, вул. Чкалова на вул. Миру.

Населення

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська76197.94%російська151.93%інші/не вказали10.13%Усього777100%

Відомі люди Народилися Вдовенко Володимир Дмитрович (1895—1981) — професор, репресований у 1936 році, після повернення зі сталінських таборів, оселився у Згурівці. Викладав у школі історію та географію, зробив великий внесок у дослідження минувшини краю. Кривда Григорій Федосійович — український письменник Литвиненко Григорій Євлампійович — педагог, учасник німецько-радянської війни, Герой Радянського Союзу.

Мешкали, працювали Проценко Володимир Миколайович — український письменник, заслужений діяч мистецтв України. Навчався у місцевій школі. Присвятив селу ряд ліричних творів.Проценко Владимир Николаевич Енциклопедія Сучасної України (Електронний ресурс);

Див. також Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Київська область)

Примітки

Джерела Облікова картка села у ВРУ Детальна карта с. Середівка Село Середівка на офіційному сайті Згурівської РДА