Рудольф Ернст Макс Паннір (; 10 липня 1897, Гера — 19 серпня 1978, Гамбург) — німецький офіцер, штандартенфюрер СС і оберст охоронної поліції. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Життєпис 1 травня 1917 року призваний на службу в Імперську армію, служив у 9-му армійському корпусі. Після закінчення першої світової війни був членом фрайкорів, які діяли у Шлезвіг-Гольштейні та Курляндії. 7 січня 1920 року поступив на службу в поліцію.

З 1 квітня 1942 року воював на Східному фронті, командир 1-го батальйону 2-го поліцейського стрілецького полку. 11 травня 1942 року вступив у СС (посвідчення №465 891) і переведений у війська СС. У червні-липні 1942 року — начальник штабу командира військ СС в Нідерландах, після чого призначений командиром призовного відділу 4-ї поліцейської дивізії СС. В жовтні-листопаді 1943 року — командир відділу підкріплень СС і поліції в Центральній Росії. З листопада 1943 року — командир 33-го винищувального полку СС. З 23 вересня 1944 року і до кінця війни — командир 31-го гренадерського полку військ СС (галицького №3) 14-ї гренадерської дивізії військ СС (галицької №1). 9 травня 1945 року був важко поранений у боях під Віднем.

Звання

Запасний рекрут (1 травня 1917) Унтер-вахмістр поліції (7 січня 1920) Вахмістр поліції (1923) Обер-вахмістр поліції (1923) Лейтенант поліції (1 квітня 1924) Обер-лейтенант поліції (1 липня 1927) Гауптман поліції (1 квітня 1932) Майор охоронної поліції (5 січня 1942) Штурмбаннфюрер СС (11 травня 1942) Оберштурмбаннфюрер СС і оберст-лейтенант охоронної поліції (30 січня 1943) Штандартенфюрер СС і оберст охоронної поліції (9 листопада 1943)

Нагороди

Балтійський хрест (1919) Почесний хрест ветерана війни з мечами (1934) Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку у сріблі Пам'ятна військова медаль (Угорщина) (1937) Пам'ятна військова медаль (Австрія) з мечами (1938) Медаль за участь у Європейській війні (1915—1918) з мечами (Третє болгарське царство) Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року» (1939) Почесний знак Служби повітряного захисту 2-го ступеня (8 січня 1942) Залізний хрест 2-го класу (27 січня 1942) Нагрудний знак «За поранення» в чорному (28 січня 1942) Залізний хрест 1-го класу (5 лютого 1942) Штурмовий піхотний знак в сріблі (10 травня 1942) Лицарський хрест Залізного хреста (11 травня 1942) Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (1 серпня 1942) Медаль «За вислугу років у поліції» 3-го і 2-го (30 січня 1943) ступеня (18 років) Хрест Воєнних заслуг 2-го класу з мечами (1 грудня 1943) Офіцер ордена Заслуг (Угорщина) з військовою відзнакою і мечами (22 лютого 1944) Золота медаль «За хоробрість» (Угорщина) для офіцерів Відзнака для східних народів 2-го класу в сріблі (7 квітня 1944) Німецький хрест в золоті (28 квітня 1944)

Галерея

Примітки

Література Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939—1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 978-5-903339-37-2 Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941—1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002 Schneider J.W., Their Honor was Loyalty!, R. James Bender Publishing, 1977