Убру́с (також обрус, плат, рантух, пінка, півка, завійка, рубець, ширінка, ширинка, пелена, оковит, рубова хустка, , , ) — архаїчний східнослов'янський головний убір чи частина головного убору одруженої жінки у вигляді рушника, як правило, білого кольору, багато прикрашеного вишивкою. Укладався навколо голови поверх підубрусника — м'якої шапочки, що закривала волосся, — і зав'язувався під підборіддям, заколювався шпильками чи його кінці вільно спускали на плечі. Іноді убрус притримували на голові обручем. Поверх убруса могли надягати хутряну шапку. У XVII—XVIII століттях відомий у Європейській Росії й Сибіру. У простих жінок убрус був полотняним, у знатних — шовковимЕфимова Л. В. Семиотика как знаковая система костюма. У XIX — на початку XX століття майже не зустрічався. Оксамитні убруси зберігалися в скринях українських селян аж до початку ХХ століття. На зміну убрусу прийшли очіпок і хустка.
У рушниковому уборі прикрасою виступають китиці й бахроми на кінцях і краях полотнищ. Начільна частина виділяється дорогоцінною вишивкою. Рушниковий убір вважається найбільш архаїчним.
Етимологія Слово убрус, обрус () походить від , що являє собою префіксальне утворення із префіксами o-, u- від кореня *brus-, який зберігся в («прибирати»), («стерти»), («гладити, точити»), пор. брус. На думку М. Фасмера, первісне значення — «рушник, утирач». Слова зі схожими значеннями є і в південнослов'янських і західнослов'янських мовах: , («хустка, рушник»), , , , .
Опис
Опис убруса, зроблений Павлом Мельниковим-Печорським у 1881 році:
Убрус являє собою прямокутне полотнище 2 метри в довжину й 40—50 см в ширину. Матеріал залежав від заможності власниці. Найбільш поширений варіант — прикрашене вишивкою чи облямівкою лляне полотно чи інша щільна тканина. Знатні жінки носили убрус з білого чи червоного полотна або парчі. Часто поверх нього надягалася маленька шапочка з декором з тканини чи хутра.
В «Українській малій енциклопедії» Є. Онацького убрус описується як головний убір на Волині з широкого полотна 1,5-2 м завдовжки, кінці якого вільно звисають на плечі.
Способи пов'язування Первісно одним кінцем тканини обв'язували голову й сколювали шпильками під підборіддям. Другий прикрашений край лягав на плече. Пізніше убрус набув трикутної форми, його кінці сколювалися під підборіддям і зав'язувалися невеликим вузлом на верхній частині голови, тобто «головкою». Під подборіддям вузол стали зав'язувати на початку XIX століття, можливо, ця традиція прийшла з Німеччини. Траплялися також варіанти пов'язування на тіменіГоловной убор убрус (womanadvice.ru).
Примітки
Література
Убрус. Церковное шитьё: история и современность. — , 2004—2005. — Вып. 2—3.