Українська революція у Бахмутському повіті — революційні події доби Української революції 1917-1921 років на території Бахмутського повіту Катеринославської губернії.
Історія Про Лютневої революції яка почалася 27 лютого 1917 року в Бахмутському повіті дізналися через 3 4 дні про це, повідомили тривожні гудки на шахтах і транспорті. Першими на численних мітингах в Гришиному і повіті виступили есери члени Партії Соціалістів Революціонерів їх організація існувала в регіоні ще до революції. Вони ж приступили до організації місцевої влади розіславши по селах і волостях своїх представників які організовували громадські комітети і добровольчі дружини з охорони громадського порядку. До складу громадських комітетів переважно входили представники середнього класу. В Гришине до складу комітету були обрані 6 чоловік серед них були власники, службовці, залізничники, машиністи і лікар, в Сергіївці священик, середняки і один бідняк, в селі Гришине заможні селяни і один бідняк. Всі ці місцеві органи влади на чолі з есерами виступали з підтримкою Тимчасового уряду і "війни до переможного кінця".
Про те який настрій був в селах Бахмутського повіту після лютневих подій можна судити зі спогадів жителя села Гришиного Москалевского:
"Нам з матір'ю це здалося настільки неймовірним, що ми спочатку не повірили. Але тут прибігли сусіди і все підтвердили. Радості не було кінця. Всюди в селі збиралися групи людей, збуджено обговорювали незвичайну новина, радіючи їй і вітаючи один одного, як з великим святом. Тепер-то, сподівався кожен, припиниться, нарешті, війна, і простий люд знайде свободу. "Москаленко К.С. На Юго-Западном направлении. 1943-1945. Воспоминания командарма. Книга II. — М.: Наука, 1973.
У березні в повіті з'явилися перші ради на чолі яких стояли есери і меншовики і безпартійні. З 15 по 17 березня в Бахмуті пройшла I конференція рад Донбасу, на ній були присутні представники від 48 рад Гришинський повіт представляли меншовики. На конференції обговорювалися організаційні моменти і вперше була зроблена спроба організувати роботу рад без урахування старих адміністративних кордонів. Для координації роботи рад в Бахмуті був створений координаційний орган Інформаційне бюро на чолі з Ліпшецем є припущення що це був гришинський купець Абрам Липшиц або один з його синів, а самі ради були об'єднані в шість районних рад. Таке обласне об'єднання рад проіснувало до травня 1917 року.
У травні в повіті з'явилася нечисленна і маргінальна організація більшовиків РСДРП (б)
У квітні травні 1917 року в повіті з'явилися перші українські організації і партії серед них були культурно освітня організація "Просвіта", і політичні Українська партія соціалістів революціонерів, Українська партія соціалістів федералістів, Українська соціал-демократична робітнича партія.
Радянський міф про те що Донбас був більшовицьким форпостом в Україні руйнується спогадами самих більшовиків. Так під час святкування першотравня більшовики зробили спробу виступити на мітингу на руднику але робочі стали кричати "геть більшовиків" і розходилися з мітингу. А під час спроби виступити на загальноміському мітингу в Покровську, більшовиків мало не побили після чого їх заарештували. Таке ставлення до більшовиків збереглося до кінця літа. Про це писав у своїх спогадах Е Медне:
«Мої спогади про революційну роботу в Донбасі почалися з квітня місяця після Лютневої революції 1917 року. Гришинський повіт, куди нас, повернулися із заслання, запросили працювати шахтарі, вдавав із себе не кращий в революційному і пролетарському відношенні район, він вдавав із себе селянську масу і тільки тисяч дванадцять робочих всіх галузей. Ця кількість робочих представительствовал Виконавчий комітет, що складається в більшості з есерів і кілька меншовиків і інтернаціоналістів і жодного більшовика. настрій у всьому районі було проти більшовиків, як на рудниках, так і на селі. До половини липня місяця 1917 року, більшовика не можна було відкрито виступати, його піддавали суду Лінча. Навіть і без всяких виступів більшовиків ловила натовп, наелектрозірованная представниками влади меньшевітско-есерівської коаліції »КАТОРГА и ССЫЛКА Октябрьские бури / Историко-революционный вестник. Под общей редакцией И.А.Теодоровича. Книга 11-12 / Москва 1932 – С. 222-228;
Навесні влітку анархічні організації значно збільшилися в зв'язку з тим що з США в Донбас приїхали анархісти агітатори. Це були анархісти: О. Горелік, М. Коняєв, П, Рибін, М. Черняк, С. Дибець та інші. Анархісти в великій кількості були послані робочими в фабрично-заводські комітети, культурно - просвітницькі робочі організації, професійні спілки, ради та інші робочі організації. Про вплив анархістів в повіті говорить те що деякий час в 1917 році главою Гришинської ради був анархіст Тулупов.
У червні на всіх великих рудниках з'явилися профспілкові організації шахтарів, було обрано районне правління на чолі з А. Беленко, Козаковим, Козинською.
З червня 1917 р. почала виходити газета «Известия Гришинского совета рабочих и крестьянских депутатов». У червні рада висловила підтримку Тимчасовому урядові, а у серпні – засудила корніловський заколот.
У повіті період від лютого до жовтня 1917 протікав без значних подій життя йшло своєю чергою, у всіх населених пунктах йшла політична боротьба за владу між УПСР, УСДРП, РСДРП, ПСР, РСДРП (б) і анархістами. Органи влади Влітку в повіті розгорнув роботу Бахмутський повітовий земельний комітет, комітет вирішував питання використання панських земель, про затримку орендних грошей, про заборону видавання поміщикам з депозиту, про конфіскацію панського майна ці рішення були популярні серед селянства. Завдяки роботі земельного комітету в Гришиному, Сергіївці, Гродівці, і в інших великих селах на орендні гроші за панську землю були створені будинки селянства, бібліотека, школи, агроучастки, сільськогосподарські гуртки, і інші корисні організації.
Отримання Гришиним статусу міста та вибори до міської думи Постановою Тимчасового уряду від 3 червня 1917 р. «Про перетворення 41 сільського поселення в міста з уведенням в них Міського Положення» селище Гриишине отримало статус міста та міську думу у кількости 23 гласних.
У серпні 1917 року проведено вибори Міської думи. Головою Гришинської міської думи був обраний Шевченко П.П., а міським головою – службовець Мельников А.С. (меншовик), помічником міського голови був обраний Лінда М.С. – службовець млина Еліка Маліса і слюсар депо Божченко Й.П.
Погром у Гродівці До осені положення в повіті погіршилося, затяжна війна, дорожнеча, відмова промисловців підвищити заробітну плату робітникам призвело до радикалізації місцевого населення. В районі почастішали конфлікти між робітниками і промисловцями селянами і поміщиками і колоністами. Одним із прикладів конфлікту селян з поміщиками може слугувати події які відбулися в Гродівці:
"Біднота, що збунтувалася, з сіл Гродівка та Марченково під керівництвом активіста І.І. Чуприни розгромила маєток поміщика Рафальського, підпалила майже усі будівлі, забрала хліб, худобу, сільгоспінвентар і роздала усе це бідним селянам. Самого поміщика спалили на розжареній плиті у «білій кухні». За переказами людей, які колись працювали у пана, відгуки про нього були дуже негативні. Пан Рафальський мав великий сад, але яблук своїм робітникам майже не давав, а якщо комусь і давали, то не в руки, а кидали на землю, як худобі. Люди були вкрай обурені і чекали часу, щоб «розплатитись» з паном…"Кордюков В.В. Гришинський район у вирі 1917-1921 років. Стр 17 Прибуття військ Для наведення порядку в повіт прибула 3-тя кавалерійська дивізія під командуванням майбутнього командувача Армії Української Держави Біскупського Василя. Окремі її частини були розквартировані в селах Гришине, Гродівка, Сергіївка і Новоекономічне. Більшовицький заколот У вересні влада в радах в повіту залишалася в руках меншовиків та есерів, але вже до кінця місяця половину місць в раді зайняли більшовики.
Під час Жовтневого перевороту значних подій в повіті не відбувалося, пройшли перевибори рад які так і залишилися під впливом меншовиків та есерів, в повіті і населених пунктах були створені коаліційні військово революційні-комітети до яких перейшла вся повнота влади, був створення коаліційний районний ревком на чолі з Козаковим, Сидоренко, Тараном, і ін., також створений залізничний ревком, в який входили Франц Шнабель, Кондратенко, Череватенко, І. Сурін і Н. Боровий.
Про те що відбувалося в Покровське під час Жовтневого перевороту залишив спогади В. Коваленко
«І, довго не чекаючи, більшовик, машиніст депо Микита Боровий зі своїми товаришами пішов міняти владу. Міська дума була розташована у приміщенні, яке заводчик Вульфович подарував місту, воно знаходилось поруч з нинішньою міськрадою (колишній будинок купця Ліпшиця)». Захоплення влади у місті Гришине більшовиками пройшло без будь-якого спротиву. Коротка розмова відбулася у міській управі, а невдовзі пройшов мітинг біля паровозного депо. На зборах мітингуючим був зачитаний склад ревкому, який очолив більшовик Шнабель. На мітинг прийшли і «колишні» керівники міста, які голосно викрикували: «І хто в них до влади прийшов. Бидло. Сашка Сидоренко на вулицях газети продавав, а тепер комісаром став».газета «Маяк» № 178 за 7 листопада 1964 року.
Велика частина населення повіту яка перебувала під впливом есерів і меншовиків негативно сприйняли переворот. Не дивлячись на те що Мала рада УНР також засудила переворот у Петрограді місцеві організації УПСР і УСДРП в перший день підтримали переворот а вже на наступний день виступили проти перевороту єдиним блоком з РСДРП і ПСР. Після перевороту есери відмовилися співпрацювати з більшовиками, відомий есер і який був довгий час головою виконкому Гришинського вугільного району Давидов назвав переворот "авантюрою" і заявив що "він з сміховинним міністерством працювати не бажає".
Разом з більшовиками виступили ліві есери на чолі з Бродським.
Доба Української Народної Республіки (20(7) листопада 1917 - 29 квітня 1918) Докладніше: 3-тя кавалерійська дивізія
Після того як УЦР 7 листопада 1917 затвердила III Універсал, в якому проголосила Українську Народну Республіку (УНР) велика частина рад робітничих і солдацьких депутатів і всі ради селянських депутатів гришинського повіту визнали верховенство влади Української Центральної Ради в Києві. Частини 3-ї кавалерійської дивізії під командуванням В. В. Біскупського що знаходилися в повіті українізувалися і стали міцною опорою для української влади в районі. З Бахмута в повіт прийшло постанова про ліквідацію всіх рад і створення замість них "Радянських спілок" і "Селянських спілок".
Головною причиною поразки українських сил в повіті була пасивність неузгодженість і відсутність загального плану дії.
Бачачи що мирним шляхом захопити владу не вийде в листопаді в Донбас приїхав емісар совнаркому РРФСР Петровський який зібрав в Микитівці місцевих більшовиків. На зборах був вироблений план повстання і захоплення влади в Донбасі. Після зборів в Микитівці не зустрічаючи опору з боку Армії УНР більшовики зміцнили своє становище в повіті для організації червоної гвардії в Гришино і повіті Москвою були виділені гроші і зброя але організовувати її почали тільки в грудні 1917 року , в частині 3-й дивізії були послані агітатори для роззброєння, на телефонних і телеграфних станціях були поставлені контролери з червоноармійцями. На залізничних станціях була посилена більшовицької комендатура.
Незважаючи на те що більшовики наприкінці 1917 року зміцнили свої позиції в коаліційних ревкомах, їм ще доводилося рахуватися з представниками інших партій. Так на перший Вседонбаський з'їзд ревкомів підконтрольних більшовикам який проходив 4 грудня 1917 в Микитівці від Покровська ні хто не прибув.«Летопись революции» 1927. № 5-6 (26-27) Історичний журнал. Стр 132