Кварта́л вілл — історичний квартал приватної забудови заможних мешканців австрійського і румунського періодів, який виник на початку ХХ сторіччя у Чернівцях. Розташований біля сучасного парку імені Тараса Шевченка й окреслений нинішніми вулицями Ю. Федьковича (колишня Ґартенґассе, ), О.Щербанюка (колишня Флюрґассе, , згодом Ієремії Мовіла), Героїв Майдану (Кучурмареґассе, ) і Садовою (ерцгерцога Євгена, ). Назву отримав у 1930-х роках.

Історія

1825 року місцевість на півдні Чернівців віддали для військових навчань і стрільб. Для цієї мети тут побудували стрілецький тир. 1904 року міська влада розділила територію на ділянки й розпродала під забудову. Першими пролягли вулиці Ґартенґассе (Ю. Федьковича), ерцгерцога Карла (В. Аксенина), Бляйлібенґассе (Суворова) і Кампельмахерґассе (О. Гузар). Незабаром район між народним садом (парком імені Тараса Шевченка), Ботанічним садом, луками і казармами перетворився в затишний елітний квартал, забудований віллами, шале та котеджами в найрізноманітніших архітектурних стилях: віденської сецесії, функціоналізму, конструктивізму, модерну, а також у тірольському стилі. Однак у кварталі найбільше переважали будинки, архітектура яких поєднувала елементи різних стилів і напрямів.

У 1920-1930-х роках румунські архітектори намагалися впровадити власний стиль, характерний для доби Константіна Бринковяну, відомий як стиль необринковяну. У цей період у Чернівцях спостерігався будівельний бум. У центрі міста зводяться ансамблі із багатоповерхових будинків. Ближче до околиць будувались односімейні особняки. Архітектура Чернівців зазнала значного впливу тенденцій, що сформувались тоді в архітектурі Бухареста. Водночас творчість самих румунських архітекторів особливо в 1930-х роках розвивалась під сильним впливом архітектури Франції й частково Італії. Селезінка В. М. Місто моєї любові / Василь Селезінка. — Чернівці: Крайова освіта, 2002. Ч. 2. — 2006. — с. 104—106.

Олекса Повстенко, який разом із київськими архітекторами улітку 1940 року відвідав Буковину, згадував:

Після приєднання Буковини до Румунії старі мешканці вілл, переважно австрійці, виїхали за межі країни. З радянською окупацією особняки націоналізувала держава. У 1940 році в них заселився командний склад радянського гарнізону, розміщеного на сусідніх вулицях у казармах.

Визначні пам'ятки

Вулиця Ю. Федьковича № 5 і 58 — однотипні вілли. № 8 — будинок з елементи румунського стилю для приватної забудови, зведений у 1920-1930-х роках. № 11 — Ботанічний сад Чернівецького національного університету, пам'ятка архітектури та садово-паркового мистецтва. Заснований ректором університету Костянтином Томащуком й Едуардом Танглом 1876 року. № 14 — будинок приблизно 1910 року. У 1913—1914 роках у ньому із сім'єю мешкав Ганс Ган, вчений-математик, автор трьох напрямків математичного аналізу, який мав вплив на розвиток вищої математики впродовж XX століття. Його жінкою була Елеонора (Лілія) Мінор, дочка відомого германіста, яка захистила наукову працю з геометрії. Їхня донька Нора стала актрисою. № 15 — житловий будинок 1920-1930-х років. Архітектурна пам'ятка місцевого значення. № 16 — політехнічний технікум, одна з небагатьох громадських споруд на вулиці. Архітектурна пам'ятка місцевого значення. Колишня бурса імені Юрія Федьковича. Будівництво організував у 1906 році визначний громадський і політичний діяч, учасник українського національного відродження на Буковині, перший голова Українського народного дому у Чернівцях Володимир Корнич-Ясеницький. Архітектурний проект підготовив будівельний комісар Вільгельм Кунц. Будівництвом безплатно керував інженер Юлій Бохнер. № 18 — будинок у стилі швейцарського шале і віденської сецесії. Стіни пофарбовані в оливковий колір сецесії і прикрашені елементами флористики. № 24 — вілла з вензелями у стилі сецесії, пам'ятка місцевого значення. Її власником був лікар Г'юґо Рубачек. Будинок збудований 1913 року. № 25 — особняк, у якій мешкала родина Павлюхів, греко-католиків із Відня. Генерал Захарій Павлюх — художник, автор портрета Івана Франка, з яким мав товариські стосунки. Його донька Ольга Гузар, діячка жіночого руху на Буковині. № 27а — аристократична вілла у стилі модерн XIX століття з елементами неоготики, пам'ятка архітектури місцевого значення. Має вигляд замку-палацу. На стінах — облицювальна бордова цегла (вишнівка), черепичні ламані дахи, картуш із гербом, барельєф великого птаха. Власником був радник крайової рахункової палати Меєр Горовіц. За неперевіреними фактами, віллу проєктував львівський архітектор Іван Левицький. № 28 — будинок у стилі раціонального функціоналізму з елементами віденської сецесії. У ньому жила родина Лукашевичів. Антін і Георгій — визначні політичні діячі Буковини. Ванда Лукашевич, дружина Антона, була головою жіночої громади українців у Чернівцях. № 30 — вілла з елементами раціоналістичного функціоналізму. Тепер тут розмістилася екологічна інспекція. № 32 — вілла, зведена 1900 року для фінансового радника Гайнріха Шиллера. У будинку збереглася ліпнина, маскарони та елементи швейцарського стилю шале. № 38 — будинок, в якому мешкав Штефан Вольф. Він працював у Відні у «Терезіанумі» — найелітнішому аристократичному навчальному закладі. У першій половині XIX сторіччя приїхав до Чернівців на прохання цісаря Франца Йосипа I, щоб очолити цісарсько-королівську гімназію (нині школа № 1) і підняти її на вищий рівень. Згодом цей заклад очолив його син Карль Вольф, який також мешкав у будинку № 38. № 54 — житловий будинок 1920-1930-х років. Архітектурна пам'ятка місцевого значення.

Вулиця В. Аксенина

№ 3 — вілла у стилі модерну (необринковяну), архітектурна пам'ятка місцевого значення. Будівля зведена близько 1930 року. Один із перших музичних салонів Чернівців. У ньому мешкала Катерина Мандичевська, сестра відомих тоді братів композиторів Мандичевських. Катерина закінчила теологічний факультет Чернівецького університету, працювала вчителькою у жіночому православному ліцеї, викладала музику, керувала хором, перекладала з румунської на українську, з української на німецьку, з німецької на румунську. У будинку був домашній квартет Мандичевських. У гості до сестри із Відня приїжджав композитор, викладач, музикознавець Євсебій Мандичевський, якого в Австрії називали «живою музичною енциклопедією». № 6 — будинок, зведений 1907 року. Архітектурна пам'ятка місцевого значення. Школа для дітей із вадами слуху і зору. Будівництво школи присвятили до 60-річчя правління цісаря Франца Йосипа І. № 8 — будинок із невеликою вежею. № 10 — будинок у стилі класичного конструктивізму 1940-х років. Має круглі віконечка, відкриті тераси. № 11 — румунська класична споруда № 15 — будинок із дерев'яним ґанком, зведений в австрійський період у швейцарському стилі з дерев'яними елементами. У ньому винаймали помешкання викладач університету, комерсанти і чиновники. № 21 — будинок, зведений 1909 року. Від первинного вигляду залишилася тільки табличка з датою зведення будівлі. № 31 — вілла, зведена 1911 року у стилі віденської сецесії, модерну з елементами українського модерну. Архітектурна пам'ятка місцевого значення. Збудував будинок 28-річний фінансист, директор банку «Ощадна каса Буковини» і поет Остап Луцький. Він був одружений з Орисею Смаль-Стоцькою — дочкою професора Степана Смаль-Стоцького. 1912 року в будинку поселився доктор права Франц Екснер, який приїхав із Відня викладати право у Чернівецькому університеті. Згодом він брав участь у роботі Нюрнберзького процесу як захисник генерала Альфреда Йодля, шефа генерального штабу та командування Вермахту. З-поміж інших мешканців були генерал Йон Крайовеану, залізничний директор Ромуальд Земянковський. № 35 — будинок, зведений 1935 року. На фасаді зберігся напис румунською «Cernăuți» № 38 — будинок простої архітектури. У ньому мешкав письменник, сценарист, журналіст, актор і людина світу Грегор фон Реццорі.

Вулиця О. Щербанюка № 35 — архітектурна пам'ятка місцевого значення. № 57 — Вілла Йозефіни на розі Щербанюка і Достоєвського (колишня адреса: вул. Флюрґассе, 46), архітектор Юлій Госбейн (1867—1941).

Вулиця Петрищука № 6 — будинок з черепичним дахом, побудований 1920 року, аби поселити там офіцерів. До 1870 року на цьому місці розміщувалася міська шибениця.

Примітки