Олександр Григорович Макси́менко (18 листопада 1916, Вільхуватка — 15 березня 2011, Київ) — український живописець і педагог; член Спілки радянських художників України з 1947 року. Лауреат Сталінської премії III ступеня за 1948 рік. Заслужений художник УРСР з 1972 року. Батько художниці Галини Максименко.

Біографія Народився року у селі Вільхуватці (нині Полтавський район Полтавської області, Україна). У 1933—1938 роках навчався в Дніпропетровському художньому училищі, де його педагогами були Юрій Бондар, Михайло Панін. У 1938—1941 роках продовжив навчання у Київському художньому інституті в Олексія Шовкуненка, Костянтина Єлеви, Сергія Єржиковського, Олександра Фоміна, Михайла Шаронова та у 1941—1943 роках — на українському відділенні Московського художнього інституту в Самарканді та Загорську, де був учнем Ігоря Грабаря, Сергія Герасимова.

Брав участь у німецько-радянській війні, як військовий художник 1-го Українського фронту. Під час війни створив галерею портретів офіцерів Червоної армії, замальовки сцен солдатського життя, місць бойових дій. 1947 року закінчив Київський художній інститут. Дипломна робота — картина «Господарі землі»Київський державний музей українського мистецтва. Каталог художніх творів (експозиція). Державне видавництво образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР. Київ, 1958, С. 59..

Член ВКП(б) з 1948 року. Протягом 1949—1951 років викладав композицію на графічному факультеті Київського художнього інституту, після чого перебував на творчій роботі. Мешкав у Києві у будинку на вулиці Філатова, № 10а, квартира № 23 та у будинку на вулиці Лариси Руденко, № 9, квартира № 21Максименко Олександр Григорович / Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998. С. 91.. Помер 15 березня 2011 року. Похований у колумбарії Байкового кладовища.

Творчість Працював у галузі станкового живопису, у реалістичному стилі створював натюрморти, пейзажі, портрети, жанрові картини. Серед робіт:

«Базар біля мечеті Бібі-Ханим» (1943); «Самарканд» (1943); «Загорськ. Лавра» (1944); «Господарі землі» (1947, Національний художній музей України; варіант — 1951, Харківський художній музей); «Під осінь» (1948, Полтавський художній музей); «Новатори колгоспних ланів» (1950); «Земля. Рілля» (1952, Дніпровський художній музей); «Колгоспне поле» (1956, Донецький художній музей); «Венеція. Канал» (1956); «Колгоспний сторож» (1957); «Вода прийшла» (1957, Луганський художній музей; варіант — 1959); «Перед сівбою» (1960); «На полі» (1961); «Седнів. Хата, в якій перебував Тарас Шев­ченко» (1961); «Кобзар Петро Тищенко» (1961); «Натюрморт із лимоном» (1961); «Доярка Люба» (1962); «Думи хлібороба» (1963, Сумський художній музей); «Спогади. Тарас Шевченко в Літньому саду» (1964); «Перші кроки» (1964—1965); «Хліборобка» (1965); «Кол­­госпниця» (1966); «Золота осінь» (1968); «Зміна» (1968); «Седнівський краєвид» (1969); «Мати» (1969); «У вільну хвилину» (1969—1970); «Журавлі летять» (1970); «Батьківська журба» (1971); «Про хліб» (1972); «Полудень» (1973); «Троянда» (1973); «Зелені овочі» (1973); «Колгоспний ярмарок» (1974); «Річка Сула» (1975); «Вечір. Шефи» (1976); «Полтавські колгоспниці» (1976); «Дніпрові далі» (1976); «Осінній натюрморт» (1976); «Хліб, цибуля і яйця» (1976); «Так починалося» (1977); «Седнів. Садиба Лизогуба» (1978); «Яблуня» (1978); «Восени» (1978); «Седнів. Ранкові тумани» (1978); «До нового життя» (1978); «Рання весна» (1980); «Під вечір» (1980); «На Січ» (1982); «Журавлі летять» (1984); «Матері» (1987); «Тарас Шевченко на Чернечій горі» (1990—1994); «Портрет ветерана війни А. П. Нагорного» (1991); «Кабаки» (1993); «Тарас Шевченко в Полтаві» (1994—1995); «Льон» (2009); «Базарчик» (2010); серії «Пейзажі» (2000-ті); «Натюрморти» (2000-ті). </div> Крім згаданих музеїв, роботи художника зберігаються у Московському історичному музеї, Національному музеї історії України у Києві, Дніпровському історичному музеї, Чернігівському художньому музеї, Музеї історії міста Києва.

Брав участь у республіканських та всесоюзних виставках з 1947 року, зарубіжних — з 1949 року. Персональні виставки відбулися у Києві у 1950-х, 1982, 1996, 2006 роках.

Зауваги

Примітки

Література

Максименко Олександр Григорович // ; Максименко Олександр Григорович // ; Максименко Олександр Григорович // ; Максименко Олександр Григорович // ; Максименко Олександр Григорович // ;