Вільгельм Фармбахер (; 19 вересня 1888, Цвайбрюккен — 27 квітня 1970, Гарміш-Партенкірхен) — німецький воєначальник, генерал артилерії вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.
Біографія 18 липня 1907 року поступив на службу в Баварську армію. Учасник Першої світової війни. 28 лютого 1919 року вступив у фрайкор. 29 жовтня 1919 року продовжив службу в рейхсвері.
З 15 серпня 1940 по 25 жовтня 1940 року — командир 5-ї піхотної дивізії. Учасник Польської і Французької кампаній. З 25 жовтня 1940 по 8 січня 1942 року — командир 7-го армійського корпусу. Учасник битви за Москву: корпус Фармбахера діяв у районі Мінського шосе. 7 січня 1942 року був відправлений у відпустку за станом здоров'я. З 1 травня 1942 по 10 червня 1944 і з 16 червня 1944 по 8 травня 1945 року — командир 25-го армійського корпусу. Після війни захоплений у полон американськими військами і переданий французькій владі. Перебував у французькому полоні до 1950 року.
З 15 березня 1951 по серпень 1958 року — військовий радник в Єгипті. Разом із десятком інших німецьких офіцерів відіграв важливу роль у створенні єгипетської армії.
Звання
Фанен-юнкер (18 липня 1907) Фанен-юнкер-унтерофіцер (31 жовтня 1907) Фенріх (9 березня 1908) Лейтенант (7 березня 1910) Оберлейтенант (19 травня 1915) Гауптман (22 березня 1918) Майор (1 лютого 1928) Оберстлейтенант (1 лютого 1932) Оберст (1 квітня 1934) Генерал-майор (1 серпня 1937) Генерал-лейтенант (1 червня 1939) Генерал артилерії (20 жовтня 1940)
Нагороди
Золота медаль принца-регента Луїтпольда (12 березня 1913) Залізний хрест 2-го класу (2 жовтня 1914) Орден «За військові заслуги» (Баварія) 4-го класу з мечами (15 листопада 1914) Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою (6 квітня 1917) Залізний хрест 1-го класу (16 червня 1917) Нагрудний знак «За поранення» в чорному (1918) Почесний хрест ветерана війни з мечами (15 грудня 1934) Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років) (2 жовтня 1936) — отримав 4 медалі одночасно. Нагрудний знак керівника гірських частин Орден Заслуг (Угорщина), командорський хрест (16 листопада 1937) Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» (21 листопада 1939) Застібка до Залізного хреста 2-го класу (21 травня 1940) 1-го класу (11 червня 1940) Лицарський хрест Залізного хреста (24 червня 1940) Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (10 серпня 1942) Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами Німецький хрест в сріблі (30 жовтня 1943) Лор'янський щит — неофіційна нагорода.
Бібліографія
Wilhelm Fahrmbacher: Lorient. Entstehung und Verteidigung des Marine-Stützpunktes 1940/1945. Prinz-Eugen-Verlag, Weissenburg 1956.
Примітки
Література
Dermot Bradley (Hrsg.), Karl-Friedrich Hildebrand, Markus Rövekamp: Die Generale des Heeres 1921–1945. Die militärischen Werdegänge der Generale, sowie der Ärzte, Veterninäre, Intendanten, Richter und Ministerialbeamten im Generalsrang. Band 3: Dahlmann–Fitzlaff. Biblio-Verlag. Osnabrück 1994. ISBN 3-7648-2443-3. S. 402–403. Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945. Friedburg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 3-7909-0284-5. Veit Scherzer: Die Ritterkreuzträger 1939-1945. Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs. Scherzers Militaer-Verlag. Ranis/Jena 2007. ISBN 978-3-938845-17-2. S. 302. Reichswehrministerium (Hg.): Rangliste des Deutschen Reichsheeres, E.S. Mittler & Sohn, Berlin 1930, S. 123