Павло Іванович Бондаренко (09 (22) грудня 1917, місто Катеринослав, нині Дніпро - 15 листопада 1992 Москва) — український та радянський скульптор. Заслужений діяч мистецтв (1960); Народний художник РРФСР (1965); Дійсний член Академії Мистецтва СРСР, професор (1972) Народний художник СРСР (1978). Лауреат Сталінської премії першого ступеня (1950). Учасник Другої світової війни. Член ВКП(б) з 1942.
Біографія П. І. Бондаренко народився 4 січня 1918 1917 в Катеринославі. У 1940 закінчив Дніпропетровське художнє училище, де його викладачем був Михайло Погребняк.
У 1949 закінчив Санкт-Петербурзький державний академічний інститут живопису, скульптури та архітектури імені І. Ю. Рєпіна (викладачі М. Г. Манізер, В. В. Лішев). Дійсний член Академії мистецтв СРСР з 1983, (член-кореспондент з 1975).
З 1970 — ректор Московського художнього інституту.
Учасник мистецьких виставок з 1949 року.
Творчість Барельєфи «В. І. Ленін і І. В. Сталін — засновники та керівники Радянської держави» (1949; гіпс; зі співавторами) Пам'ятник В. І. Леніну в Севастополі (1957; бронза, граніт; зі співавторами) Ленінський меморіал в Ульяновську (1967—1970; зі співавторами) Пам'ятник А. В. Кольцова на Радянській площі Воронежа (1976; граніт) Пам'ятник Ю. А. Гагаріну на Ленінському проспекті в Москві (1980; зі співавторами)
Примітки
Бащенко Р. Д. Бондаренко Павло Іванович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. : І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2003. — Т. 2 : Б — Біо. — 872 с. — 10 000 прим. — ISBN 966-02-2681 — С. 268