Олександр Георгійович Сова ( 29 травня 1972, м. Мена, Чернігівська область) — український приватний підприємець, політикСписок кандидатів у депутати від партії «Слуга Народу» sluga-narodu.com. Народний депутат України 9-го скликанняХто проходить в Раду від «Слуги народу»: список Дзеркало Тижня (21 липня 2019).

Життєпис Олександр Георгійович Сова народився 29 травня 1972 року в місті Мена Чернігівської області.

Навчався на інженерно-фізичному факультеті НТУУ «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського». На момент балотування до Верховної Ради України у 2019 році мав загальну середню освіту.

До обрання народним депутатом займався підприємницькою діяльністю. Був фізичною особою-підприємцем, а такоє співзасновником і директором ТОВ «Сова-Консалтинг» та ФОП «Сова Олександр Георгійович», діяльність яких була пов’язана з агентствами працевлаштування та оптовою торгівлею.

З 2000 року працював у сфері ювелірного бізнесу. Був пов’язаний із ювелірним брендом SOVA.

На позачергових парламентських виборах 2019 року балотувався до Верховної Ради України від політичної партії «Слуга народу» під № 70 у виборчому списку партії. 24 червня 2019 року був зареєстрований кандидатом у народні депутати, 3 серпня 2019 року визнаний обраним народним депутатом України.

Є головою підкомітету з питань митної справи Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики. Також входить до складу тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України щодо можливих протиправних дій, які могли завдати шкоди економічній безпеці України.

Є членом кількох груп з міжпарламентських зв’язків, зокрема з Канадою, Молдовою, США, Індією, Японією, Великою Британією, Австрією та Філіппінами.

Згідно з декларацією за 2025 рік, Олександр Сова задекларував 2,2 млн доларів США, 450 тис. євро та 2,6 млн грн готівкою. Його дружина Людмила Сова задекларувала 440 тис. доларів США та 118 млн грн готівкою. Також у декларації зазначено земельні ділянки, два приватні будинки та дві квартири.

Скандали

У листопаді 2020 року журналісти програми «Схеми» опублікували розслідування про використання народними депутатами депутатських звернень. У матеріалі йшлося, що після обрання до Верховної Ради Олександр Сова звертався до Державної податкової служби України із проханням надати детальну інформацію про фізичних осіб-підприємців, які працюють у сфері виробництва, гуртової та роздрібної торгівлі ювелірними виробами. Журналісти зазначали, що така інформація могла становити інтерес для ювелірного бізнесу родини депутата. У коментарі «Схемам» Сова заперечував, що діяв в інтересах родинного бізнесу, і пояснював звернення питаннями регулювання галузі.

У квітні 2026 року низка українських медіа повідомила про оприлюднення «Українською правдою» частини так званих «плівок Міндіча» — записів, які, за даними журналістів, були долучені до процесуальних документів у справі щодо корупції в енергетиці. У переказі цих матеріалів зазначалося, що в одній із розмов колишній перший помічник президента Сергій Шефір згадував «Кісєля і Сову»; журналісти припускали, що йдеться про народних депутатів Юрія Кісєля та Олександра Сову.

Під час судового засідання у Вищому антикорупційному суді прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, цитуючи фрагмент розмови Тімура Міндіча та колишнього першого помічника президента Сергія Шефіра, зазначив, що в ній ідеться про народних депутатів на прізвища Кісєль та Сова.

Видання Focus також писало, що в оприлюднених матеріалах згадуються «Кісєль» і «Сова», однак зазначало, що щодо Олександра Сови правоохоронні органи на той момент не оголошували процесуальних рішень. Сам Сова, за повідомленням видання, заявив, що здивований своєю згадкою на «плівках Міндіча». Примітки

Посилання

Сова Олександр Георгійович Слово і Діло