Ада́мівка — село в Україні, у Погребищенській міській громаді Вінницького району Вінницької області. Розташована за 15 км від центру громади міста Погребище, за 2 км від залізничної станції Погребище Перше.Адамівка. //  — С.528. Населення становить 638 осіб (2001).

Географія Селом протікає річка Коза, права притока Росі.

Клімат

Адміністративна приналежність У другій половині 19 століття село перебувало у складі Погребищенської волості Бердичівського повіту Київської губернії.

Після встановлення радянщини Адамівська сільрада перебувала в складі Погребищінського району Бердичівської округи на Київщині. З 1 липня 1925 року — перечислена до складу Плисківського району Бердичівської округи на Київщині.Постанова ВУЦВК і РНК УСРР № 109 від 27 березня 1925 «Про зміни в адміністраційно-територіяльному поділі Київщини й Поділля» З 27 лютого 1932 після утворення Вінницької області, село разом з районом перейшло до складу Вінницької області.Розділ III додатка до постанови IV позачергової сесії ВУЦВК XII скликання від 9 лютого 1932 «Про утворення областей на території УСРР» (затверджена постановою ЦВК СРСР від 27.02.1932) З 30 грудня 1962 року, після укрупнення районів й переходу Плисківського району до складу Погребищенського району,Указ Президії Верховної Ради Української РСР 30 грудня 1962 року ««Про укрупнення сільських районів Української РСР».» Адамівка — в складі Погребищенського району.

Історія До кінця 18 століття село називалося Прицівка. Воно належало до Погребищенського маєтку. 1819 року тут було побудовано дерев'яну каплицю, що існувала принаймні до середини 19 століття. 1864 року в селі проживало 594 мешканця.Л. Похилевич. Сказанія о населенныхъ мѣсностях Кіевской губерніи. — Кіевъ, въ тіпографіи Кіевопечерской лавры. — 1864. — С. 264.

.

У 1900 році в селі налічувалося 183 подвір'я, мешканців обох статей було 985 осіб, з них чоловіків — 471, жінок — 514. Головним зайняттям мешканців було хліборобство. Телеграфна й поштова станції знаходиися на хуторі Босий Брод, за 7 верств від села, поштова земська станція була у місті Погребищах. В селі лічилося землі 1405 десятин, з них належало поміщику М. П. Ігнатьєву 633 десятини, селянам — 730 десятин, іншим станам — 42 десятини. Господарство в маєтку поміщика вів орендар, дворянин В. М. Козинський. Селяни й орендар вели господарство за трипільною системою. В той час в селі була 1 церква, 1 каплиця, 1 церковно-приходська школа, 6 вітряних млинів, й 2 кузні, що належали селянам. В селі також була пожежна частина, що утримувалася коштом селян.Списокъ населенныхъ мѣст Кіевской губерніи . / Издание Киевского губернского статистического комитета. — К., 1900. — 1976 с. — С. 378.

Під час Голодомору 1932—1933 років, вчиненого радянською владою, у селі загинула велика кількість людей. В книзі «Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні» згадано імена 137 осіб (данні 2008 року).Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні. Вінницька область. — Вінниця. — ДП «ДФК». — 2008. — 1360 с.: карта, фото. — С. 540—541. ISBN 978-966-7151-87-4

Під час Другої світової війни село було окуповано фашистськими військами у другій половині липня 1941 року. Червоною армією село зайняте 1 січня 1944 року.Вінниччина в період Великої вітчизняної війни 1941—1945 рр. Хроніка подій. — К.: Наукова думка, 1965. — С. 47.

На початку 1970-х років в селі був розміщений відділок радгоспу «Дружба», що входив до складу Погребищенського цукрокомбінату. Відділок обробляв 1270 га землі, у тому числі 792 га орної, вирощував насіння цукрових буряків. В Адамівці була 8-річна школа, бібліотека, медичний пункт.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», увійшло до складу Погребищенської міської громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Погребищенського району, село увійшло до складу Вінницького району.

Населення За даними перепису 2001 року населення села становило 638 осіб, із них 98,59 % зазначили рідною мову українську, 1,25 % — російську, 0,16 % — білоруську.Розподіл населення за рідною мовою, Вінницька область (у % до загальної чисельності населення). // +Населення Адамівки в різні роки Рік ~1864 ~1880 1897 ~1900 ~1972 1989 2001 Кількість осіб 594 594 1027 985 1278 810 638

Пам'ятки історії У південно-східній околиці села виявлено поселення черняхівської культури, що належить до III—IV ст. н. е.Каталог-довідник: Пам'ятки історії та культури України. Зошит 5. Вінницька область / НАН України. Інститут історії України; Центр досліджень історико-культурної спадщини України. — К., 2015. — 482 с. — С. 335—336. [Електронний ресурс] В селі також є дерев'яна Церква святого великомученика Димитрія Солунського, розташована на Центральній вулиці. Церква побудована у 1903 році і є пам'яткою архітектури.

Транспорт За 1 км від села знаходиться залізнична станція Погребище І, де можна сісти на приміські дизель-поїзди Козятин-Погребище, Козятин-Жашків і Козятин-Христинівка.

Районного центру можна дістатися, проїхавши дизель-поїздом одну зупинку до ст. Ржевуська.

Посилання

Розклад руху приміських поїздів у селі Адамівка Погода в селі Адамівка

Виноски