Афанасіївська культура — південносибірська археологічна культура бронзової доби (III—II тисячоріччя до н. е.). Назва культура отримала від Афанасієвської гори (біля села Батени у Боградському районі Хакасії), де у 1920 році було досліджено перший могильник цієї культуриТеплоухова, С. А. Давні поховання в Мінусинському краї. Матеріали з етнографії, т. III, 2 ст. Л., вид. Російського Музею. Л., 1927..

Крім основного району — Алтаю (Ело 1-2, Біке 1, Печеркін Лог та інші) й Хакасько-Мінусинської улоговини, ареал пам'яток включає Східний Казахстан, Західну Монголію й китайський Сіньцзян.

Артефакти Афанасіївська культура — перший етап епохи палеометала у степах Південного Сибіру, що є відправною точкою у розумінні розвитку історично-культурних процесів у житті стародавнього населення цієї території. В основному представлена стародавніми могильниками; поселення зустрічаються значно рідше.

Мідь використовувалась для прикрас, голок, шил, невеликих ножів. Афанасіївські майстри ще не знали лиття, мідні предмети оброблялися куванням.

Кераміка афанасієвської культури різноманітна за розмірами і формою. Переважали високі гостродонні посудини з ялинковим орнаментом. Візерунок наносився затупленною паличкою або гребінчастим штампом.

Господарство афанасієвців було комплексним. Поряд з традиційними для неолітичного Сибіру мережевим рибальством й полюванням, отримали розвиток скотарство й у меншій ступені землеробство. Знахідки кісток домашніх тварин у могилах й культурному шарі поселень свідчать, що афанасьєвці розводили корів, коней, овець. Комплексне господарство дозволило їм жити осіло у постійних оселях.

Незважаючи на наявність металевих прикрас, знаряддя були кам'яними. Посуд робили з глини й дерева. Глиняний посуд різноманітний: в основному, це яйцеподібні горщики ємністю від 1,5 до 3 літрів. Горщики заривали у землю, й їжа варилася жаром вогнища. Серед посудин зустрічаються й великі, ємністю до 200 літрів .

Небіжчиків ховали у курганах.

Афанасіївські пам'ятники представлені могильниками й поселеннями Баликтуюль, Єло, Кара-Тенеш, Теньга, Великий Толгоєк, Арагол, Курота та інші .

Походження та етнічна приналежність Ймовірно культура була створена мігрантами зі Східної Європи, зокрема, носіями ямної культури, що асимілювали місцеве населення.

Змінилася карасукською й окуневською культурами.

Спадкоємцями афанасієвців були племена тагарської культури, що дожила до III сторіччя до н. е.. За іншою версією, тагарці були скіфами, а нащадки афанасієвців — тохарами, яких саме скіфи-тагарці витіснили у Сіньцзян. Більшість дослідників асоціюють афанасієвську культуру з (прото-)тохарамиJ. Mallory, V. H. Mair. The Tarim Mummies: Ancient China and the Mystery of the Earliest Peoples from the West. London.Клейн Л. С. Міграція тохаров у світлі археології // Stratum plus. Т. 2. С. 178—187..

Останні дані антропологіїКозінцев А. Р. Про ранніх міграціях європеоїдів у Сибір і Центральну Азію (у зв'язку з індоєвропейської проблемою) // Археологія, етнографія і антропологія Євразії. 2009. № 4 (40). С. 133., як й генетикиHollard C, Zvénigorosky V, Kovalev A, et al. New evidence of genetic affinities and discontinuities between bronze age Siberian populations // Am J Phys Anthropol. 2018:1-11., свідчать про те, що Таримські мумії залишили нащадки не афанасієвців, а андроновців.

Антропологічний тип Афанасіївці були носіями протоєвропеоїдного антропологічного типу. Афанасіївці з території Хакасії характеризуються дуже довгим, досить широким, середньовисоким доліхокранним черепом, дуже сильно похилим лобом, а також сильно розвиненим надбрів'ям, низькими й широкими орбітами, більше прямокутної форми, великою межорбітною відстанню, високим носом… Таким чином, контакти між європеоїдами й монголоїдами на даній території, можливо, відбувалися вже на самих ранніх етапах.Найбільшу краніологічну схожість з афанасієвським населенням демонструють ямники Волго-Уралля. З їх міграцією на Алтай зв'язується поява афанасієвської культуриХохлов А. А., Солодовников К. Н., Рикун М. П., Кравченко Р. Р., Китів Е. П. Краніологічні дані до проблеми зв'язку популяцій ямної і афанасієвської культур Євразії початкового етапу бронзового століття // Вісник археології, антропології та етнографії. 2016. № 3 (34). С. 86-106. Як й у ямників, у геномі афанасієвців переважають алелі, пов'язані зі світлою шкірою й блакитними очима.

Палеогенетика Представниці афанасієвської культури мали мітохондріальні гаплогрупи J2a2a, T2c1a2 й U5a1a1. У афанасієвців з Батені (Bateni) визначена мітохондріальна гаплогрупа T1a1 й Y-хромосомна гаплогрупа R1b1a1a2a2Vagheesh M Narasimhan et al. The Formation of Genomic South and Central Asia , March 31, 2018, у хакаських афанасієвців визначено Y-хромосомна гаплогрупа R1b, у монгольського афанасієвця — Y-хромосомна гаплогрупа QHollard C. Peuplement du sud de la Siberie et de l Altai a l'age du Bronze: apport de la pfleogenetique , 2014. Більшість чоловіків афанасієвської культури належало до однієї субгаплогрупи R1b1a1aClémence Hollard et al. New evidence of genetic affinities and discontinuities between bronze age Siberian populations, 2018.

Див. також Лоуланьська красуня Чемурчецька культура

Примітки

Література Владимиров Ст. Н., Степанова Н. Ф. Дослідження Афанасьевского поховального обряду методом автоматичної класифікації Грязнов М. П. Афанасієвський культура на Єнісеї. СПб., 1999. Афанасієвський культура// Стародавні культури Бертекской долини (Гірський Алтай, плоскогір'я Укок) / А. П. Дерев'янко, в. І. Молодин, Д. Р. Савінов. — Новосибірськ:, 1994. — С. 130—135. Матющенко в. І. Західна Сибір в системі давніх культур Євразії// Вісник Омського університету, 1997, Вип. 2. С. 43-46. Солодовников К. Н. Матеріали до антропології Афанасієвської культури Теплоухова С. А. Досвід класифікації давніх металевих культур Мінусинського краю : (кр. викладі) // Матеріали з етнографії. 1929. Т. 4, вип. 2. С. 41-62