Мико́ла Васи́льович Го́голь (, прізвище при народженні Яно́вський, з 1821 року — Го́голь-Яно́вський; року, Сорочинці, Миргородський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія — року, Москва, Російська імперія) — російський письменник українського походженняGogol Nikolai Vasilievich // Encyclopædia Britannica 15th ed. (second version, Micropædia) Vol. 5: F — H (1985—2010: 2007). 982 p.: p. 333 (онлайн html версія) Gogol, Nikolai // Encyclopedia of Ukraine. Volume II: G-K (1989). 758 p.: 63-65 (онлайн html версія ) Чижевський Д. Гоголь, Микола // Енциклопедія українознавства. Том 1: Абаза Микола — Голов'янко Зиновій. (1955). 400 стор.: С. 391 (онлайн html версія )Крутікова Н. Є.,[Гоголь Микола Васильович] // Українська Літературна Енциклопедія. Т 1.: А-Г. (1988). 536 стор.: С. 429—444 (онлайн html версія )Ю. Манн, Гоголь Микола Васильович // Зарубіжні письменники: енциклопедичний довідник. У 2 т. Т.1: А-К / ред. Н. Михальська та Б. Щавурський. Тернопіль: «Навчальна книга-Богдан», 2006. С. 386—393 (онлайн html версія)Гоголь Микола Васильович // Радянська енциклопедія історії України. том 1: Абазин — державець. (1969). 552 стор.: 428—430Гоголь Микола Васильович // Український радянський енциклопедичний словник. Український радянський енциклопедичний словник. том 1: А — Кабарга. (1986). 752 стор.: 478Гоголь Микола Васильович // Українська радянська енциклопедія 2 вид. Том 3: Гердан — Електрографія (1979). 551 стор.: 75 (версія) з відомого українського роду Гоголів-ЯновськихКулікова Л. Б. Гоголь Микола Васильович // . Вважається класиком російської літератури, найвизначнішим з представників її «української школи». Окрім внеску в російську літературу, Гоголь також справив вплив і на українську літературу й українську культуру загалом, а також займався збиранням українського фольклоруІрина Фісак. Гоголь–дослідник і збирач українського фольклору. Філологічні науки. 2012. No 11. С. 45-51. ISSN 2075—1486.Світлана Литвинська, Тетяна Чухліб. М. Гоголь як український етнограф та етнопсихолог. Гуманітарна освіта у технічних вищих навчальних закладах. 2010. No. 21. С. 247—258.Українські народні пісні // Гоголь, Микола Васильович. Зібрання творів у семи томах / Т. 7: Історична проза. Статті. Матеріали / Гол. ред. кол. М. Г. Жулинський; [упоряд. П. В. Михед; пер.: Т. В. Михед, В. М. Шкляра; комент.: П. В. Михеда, Т. В. Михед]; Національна академія наук України, Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка. — : Наукова думка, 2012. — С. 135—252. — ISBN 978-966-00-1174-8 (т. 7).
Життєпис
Родина
Микола Васильович Гоголь народився року (за іншими даними )Стаття «Nikolay Gogol» — енциклопедія Britannica у містечку Великі Сорочинці Полтавської губерніїВ. В. Вересаев, «Гоголь в жизни». Том 1. «Выпись из Метрической книги Спасо-Преображенской церкви местечка Сорочинец, Миргородского уезда, 1809 год», № 25: «Месяца марта 20 числа у помещика Василия Яновского родился сын Николай и окрещён. Молитвовал и крестил священно-наместник Иоанн Беловольский. Восприемником был господин полковник Михаил Трахимовский». Русская старина, 1888, ноябрь, с. 392.. Згідно із сімейними переказами, він походив зі старовинного українського козацького роду і був нащадком відомого козака Остапа Гоголя, що був гетьманом Правобережної України наприкінці XVII століття. У смутні часи української історії деякі з його предків приставали і до шляхти, і ще дід Гоголя, Панас Дем'янович Гоголь-Яновський (1738—1805), писав в офіційному папері, що «його предки, прізвищем Гоголь, польської нації»,Процес становлення сучасної польської нації розпочався лише в кінці XVIII ст. До того існував «польський народ політичний» — шляхта, що складався з різних етнічних груп Od narodu historycznego do wspólnoty etnicznej. Przemiany w polskiej refleksji nad narodem po 1864 roku. І власне до стану, а не етносу й апелював дід Гоголя. хоча більшість біографів схильні вважати, що він все ж був «малоросом».
Родовід Яновських
Яків Гоголь Ян (Іван) Якович (о. Іоанн), (бл. 1670 — після 1723) Дем'ян Іванович (о. Даміан) Опанас Дем'янович (1738—1805) Василь Опанасович (1777—1825) Микола Васильович (1809—1852) Кирило Дем'янович (? — 1797) Меркурій Кирилович Степан Меркурійович Сава Кирилович Володимир Савич Федір Якович Петро Федорович Іван Петрович (бл. 1740 — ?) Микола Іванович (1781 — ?) Василь Іванович
Прапрадід Ян (Іван) Якович, вихованець Київської духовної академії, «вийшовши в російську сторону», оселився в Полтавському краї (нині — Полтавська область, Україна), і від нього пішло прізвисько «Яновських». За іншою версією, вони були Яновськими, оскільки жили в місцевості Янові. Отримавши дворянську грамоту в 1792 році, Панас Дем'янович змінив прізвище «Яновський» на «Гоголь-Яновський». Сам Гоголь, будучи хрещеним «Яновським», мабуть, не знав про справжнє походження прізвища і згодом відкинув його, кажучи, що його поляки вигадали. Батько Гоголя, Василь Панасович Гоголь-Яновський (1777—1825), помер, коли синові було 15 років. Вважають, що сценічна діяльність батька, який був оповідачем і писав п'єси для домашнього театру українською мовою, визначила інтереси майбутнього письменника — у Гоголя рано виявився інтерес до театру.
Мати Гоголя, Марія Іванівна (1791—1868), до шлюбу Косяровська, видана в шлюб 1805 року у віці 14 років. Наречений був удвічі старший за неї. Крім Миколи, в сім'ї було ще одинадцять дітей, з яких залишилися жити лише старший син Микола і три сестри. Коли після пологів померли перших двоє, Василь і Марія вже при надії переїхали до Сорочинців, де проживав відомий доктор М. Я. Трохимовський. У маєтку Трохимовського і народився хлопчик, якого назвали Миколою.
22 березня (3 квітня) 1809 року в Спасо-Преображенській церкві він був охрещений. Хрещеним батьком був полковник М. М. Трохимовський, син лікаря М. Я. Трохимовського, що приймав пологи в матері Гоголя.
Мовно-музична культура рідної землі знаходила свій вияв у виховній практиці бабусі Тетяни Семенівни, маминої мами. Уже з дитячих літ вона закладала в юного Миколу любов до мови та відчуття слова. Згодом він захопився збиранням українських народних пісень,Пѣсни, собранныя Н. В. Гоголемъ. Южно-русскія пѣсни // Памяти В. А. Жуковскаго и Н. В. Гоголя. — 1908. — Вип. II. — С. 123—412. прислів'їв та приказок, готував матеріали до українсько-російського словникаГоголь Н. В. Лексикон малороссийский // Гоголь Н. В. Полное собрание сочинений: [В 14 т.] / АН СССР. Ин-т рус. лит. (Пушкин. Дом). — [М.; Л.]: Изд-во АН СССР, 1937—1952. — Т. 9. Наброски. Конспекты. Планы. Записные книжки, 1952. — С. 495—501.. Пізніше він так писав про українську пісню:
Упродовж усього життя Микола Гоголь захоплювався, цікавився і записував українські народні пісні. Найулюбленішою піснею Миколи Гоголя була пісня «Ой, під вишнею»Винницька Л. І. До питання про фольклорні зацікавлення Миколи Гоголя // Наукові праці Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Філологічні науки. — 2013. — Вип. 32(1). — С. 240—243.Южнорусские песни; Любимая Гоголем украинская народная песня в записи Н. С. Аксаковой «Ой пид вишенькою»; Любимые Гоголем украинские народные песни (по воспоминаниям С. Т. Аксакова, О. М. Бодянского, М. А. Максимовича, записанные П. А. Кулишом) // Гоголь, Н. В. Полное собрание сочинений и писем: В 17 т. Т. 17: Песни, собранные Гоголем. Избранные стихотворения разных авторов. Выписки из журнальных статей / Сост. И. А. Виноградова, В. А. Воропаев. — М.: Изд. Моск. Патр., 2010. — С. 86-422; 422; 423—432. — 936 с. — ISBN 978-5-88017-087-6; ISBN 978-5-88017-087-5..
Освіта і студентські роки
У 1818—1819 роках — навчався в Полтавському повітовому училищі.
У 1821—1828 — у Ніжинській гімназії вищих наук, де вперше виступив на сцені гімназійного театру як актор і режисер-постановник вистав «Едіп в Афінах», «Урок дочкам», «Лукавін» та багатьох інших. Майстерно зіграв роль Простакової у виставі «Недоросль». Учасник цього спектаклю К. Базилі, згодом відомий публіцист і дипломат, згадував:
А товариш Гоголя Т. Пащенко стверджував:
У гімназії Гоголь особливо охоче вивчав давню українську історію, народні звичаї та усну народну творчість, з якими знайомився не лише з друкованих джерел, а й на ніжинських базарах, у передмісті Магерки, де мав багато знайомих. Пізніше ніжинські типи, окремі сценки увійшли до творів письменника.
У Ніжині Гоголь написав свої перші літературні твори й опублікував деякі з них у рукописних журналах та альманахах. Тут з'явилися його вірші «Италия», «Новоселье», «Непогода», «Две рыбки», «Битва при Калке», поема «Ганс Кюхельгартен», сатири «Насмешнику некстати», «Нечто о Нежине, или Дуракам закон не писан», драматичні твори.
Ще в студентські роки Гоголь переймається соціальними негараздами і налаштовується на таку діяльність, «щоб бути по-справжньому корисним для людства»:
У Петербурзі
Мріючи про літературну діяльність, 1828 року Гоголь поїхав до Петербурга. Матеріальна незабезпеченість примусила його вступити на службу чиновником Департаменту уділів.
У 1829 році він опублікував свій перший твір — поему «Ганс Кюхельгартен».
Того ж року в журналі «Отечественные записки» з'явилася повість «Басаврюк, або Вечір проти Івана Купала», перша з циклу «Вечори на хуторі біля Диканьки». Ці твори були романтичної спрямованості, підкріплені ґрунтовними знаннями усної народної творчості. Ліризм, проникливість і любов автора до зображуваного справляли враження на читача.
Наприкінці 1833 року Гоголь клопочеться про місце професора історії в Київському університеті святого Володимира. Спонукала до цього, зокрема, й дружба з Михайлом Максимовичем, професором-земляком, етнографом, фольклористом, істориком, ботаніком, майбутнім ректором цього ж університету. Гоголь писав:
У липні 1833 Гоголь вмовляв попередника Чарльза Дарвіна біолога та етнографа Михайла Максимовича:
А в грудні 1833 Гоголь писав своєму другові:
У цей же час Гоголь працював над книгами «Арабески», «Миргород» (1835).
1835 року займає кафедру історії у Санкт-Петербурзькому Імператорському університеті, але через короткий час змушений полишити професорську діяльність. Він остаточно порвав з педагогічною діяльністю:
З 2-ї половини 1830-х років подальший розвиток таланту Гоголя пов'язаний з драматургією.
Етапною стала його соціальна комедія «Ревізор» (1836).
За кордоном
Невдовзі після прем'єри п'єси Гоголь виїхав на досить тривалий час за кордон, відвідав Німеччину, Швейцарію, Францію, Італію.
В Італії пише перший том поеми-роману «Мертві душі», що виходить друком 1842 року.
Тонке відчуття геніального художника збурювалось нежиттєвістю образів ним створюваних, і тричі друга частина великої поеми, багаторічна праця художника, спалювалася ним.Гоголь, Николай васильевич.— Ст.в: Малая Советская Энциклопедия. Том второй. Ванини—Дротик. М.:Акционерное об-во «Советская Энциклопедия», 1929.— С. 537—540.
Останні роки життя письменника сповнені драматичних пошуків себе в Істині. Про це — у виданні 1847 року «Вибраних місць з листування з друзями», що, як і перший том «Мертвих душ», написані в Італії.
Повернення до Російської імперії 1848 року Гоголь повернувся до Росії, посилено працював над другим томом «Мертвих душ», але (за відомою в СРСР версією) незадовго перед смертю спалив рукопис. Невдовзі після цього Микола Васильович Гоголь помер.
Смерть