Ганс-Людвіг Шпет (; 7 жовтня 1897, Роккенберг — 30 квітня 1985, Гаутінг) — німецький штабний офіцер, генерал артилерії вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Біографія З 1 липня 1915 року служив фанен-юнкером в 47-му (2-му Кургессенському) полку польової артилерії Прусської армії. 1 липня 1916 року спрямований в 17-й Лотаринзький полк піхотної артилерії. Після закінчення Першої світової війни продовжив службу в рейхсвері, в 1924 році був ад'ютантом 6-го прусського артилерійського полку. З 1 серпня 1936 року викладав в Прусській військової академії сухопутних військ.

До початку Другої світової війни за станом на 1 вересня 1939 оберст-лейтенант Шпет був першим офіцером генерального штабу 27-го армійського корпусу. 30 вересня 1940 року відправлений до Генерального штабу німецької військової місії в Румунії. Був начальником генерального штабу 54-го армійського корпусу з 1 квітня по 1 червня 1941 року. Шпет брав участь в боях під Ленінградом і в Криму. З 23 листопада 1942 по 1 грудня 1943 року — начальник Генерального штабу 18-ї армії вермахту. Обіймав посаду командира 28-ї єгерської дивізії з січня до 28 квітня 1944 року. З 1 червня 1944 року і до кінця Другої світової війни керував військовою академією.

Звання

Фанен-юнкер (1 липня 1915) Лейтенант (15 грудня 1917) Обер-лейтенант (31 липня 1925) Гауптман (1 грудня 1932) Майор (20 квітня 1936) Оберст-лейтенант Генштабу (1 квітня 1939) Оберст Генштабу (1 червня 1941) Генерал-майор (1 січня 1943) Генерал-лейтенант (1 січня 1944) Генерал артилерії (1 жовтня 1944)

Нагороди

Залізний хрест 2-го класу (11 березня 1917) Медаль «За відвагу» (Гессен) (25 квітня 1917) Залізний хрест 1-го класу (29 вересня 1918)

Почесний хрест ветерана війни з мечами Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го і 2-го класу (18 років) Медаль за участь у Європейській війні (1915—1918) з мечами (Болгарія) Орден військових заслуг (Іспанія), червоний Великий хрест

Застібка до Залізного хреста 2-го класу (14 березня 1940) 1-го класу (20 травня 1940) Орден Скандерберга, командорський хрест (Албанія) (1941) Німецький хрест в золоті (14 квітня 1942) Орден Михая Хороброго 3-го класу (Румунія) (8 травня 1942) Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (5 серпня 1942) Кримський щит (23 серпня 1942) Медаль «Хрестовий похід проти комунізму» (Румунія) Орден Корони Румунії, великий хрест з мечами на стрічці за відвагу та військову доблесть Орден Зірки Румунії, великий хрест з мечами на стрічці за відвагу та військову доблесть Срібна медаль «За військову доблесть» (Італія) Лицарський хрест Залізного хреста (23 лютого 1944) Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина», офіцерський хрест (1968)

Література

Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9 Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X Rangliste des Deutschen Reichsheeres. — Berlin: Reichswehrministerium, Mittler & Sohn Verlag, 1924. Walther-Peer Fellgiebel. Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939–1945 — Die Inhaber der höchsten Auszeichnung des Zweiten Weltkrieges aller Wehrmachtteile. — Friedberg: Podzun-Pallas, 2000. — ISBN 978-3-7909-0284-6. Veit Scherzer. Die Ritterkreuzträger 1939–1945. Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs. — Ranis/Jena: Scherzers Militaer-Verlag, 2007. — ISBN 978-3-938845-17-2.