Альбер Батте (; 2 липня 1917, Реймс, Франція — 28 лютого 2003, Мейлан, Швейцарія) — французький футболіст та тренер, виступав на позиції півзахисника.
Життєпис
Гравець «Реймсу» (1937—1950)
Народився по завершенні Першої світової війни в родині ремонтника залізниці, виріс у сім'ї з 14-и дітейAlbert Batteux, «Ma famille je lui dois tout!», Football Magazine, no 4, mai 1960, p. 34. Футболом розпочав займатися в скромному «Енержі» (Реймс), проте вже в 1937 році переходить до «Реймсу». У 18-річному віці завдяки глибоким пізнанням з футболу отримав від однолітків прізвисько «Беберт-наука». Завдяки неабиякому таланту став професіональним футболістом, а не залізничником (як його батько). Виступав спочатку на позиції нападника, потім відтягнутого форварда. На заваді футбольній кар'єрі Альбера стала Друга світова війна. У 1937 році дебютував у Другому дивізіоні. Наступного року команда продемонструвала свій найкращий результат — посіла 6-е місце в Другому дивізіоні та дійшла до 1/4 фіналу кубку Франції, де поступилася «Сент-Етьєну» (одній з найкращих футбольних команд країни).
Під час конфлікту «Реймс» адміністративно приєднався до північної групи Першого дивізіону і фінішував 3-м з 10-и команд-учасниць (те змагання так і не завершилося). Під Другої світової війни Реймс потрапив до окупованої частини Франції й брав участь в чемпіонаті цієї території. У 1941 році фінішував четвертим (з 7-и команд-учасниць), а в 1942 році виграв свою групу. Наступного року «Реймс» фінішував 5-м у Північній групі, яка об'єднувала представників «заборонених» та «окупованих» територій. Упродовж сезону 1943/44 років у Франції мали право грати виключно «федеральні команди», створені державною адміністрацією, гравцям яких платила держава. Батте потрапив до федеральної команди «Реймс-Шампань», яка об'єднала «Реймс», «Седан-Торсі» та «Труа», під керівництвом Анрі Жермена. Ця команда поступилася у фіналі кубку Франції та фінішувала в середині турнірної таблиці об'єднаного чемпіонату. Проте експеримент зі створенням об'єднаних клубів не виправдав очікувань й починаючи з сезону 1944/45 років клуби знову стали самостійними — «Реймс» фінішував 4-м у групі «Північ».
По завершенні війни клуб продовжив виступи у Вищому дивізіоні й постійно фінішував на вершині турнірної таблиці. Проте протягом перших повоєнних років він жодного розу не піднімався вище 4-ї сходинки. Провідний нападник «стад» П'єром Сінібальді не зміг завадити «Рубе-Туркуену» виграти Лігу 1 1947 рокуCollectif (sous la direction de Thierry Berthou), " Roubaix ", dans Dictionnaire historique des clubs de football français, t. 2, Pages de foot, 1999 (ISBN 2913146023). Зрештою, через два роки «Реймс» зумів завоювати свій перший чемпіонський титул, це стало можливим завдяки вдалій другій частині, в якій команда виграла 12 з останніх 14-и матчівCalendrier 1948—1949 du Stade de Reims .
«Стад» отримав запрошення для участі в першому розіграші Латинського кубку, в якому до Іспанії прибули, окрім господарів, найсильніші італійські, португальські та французькі клуби, які грали за системою плей-оф. Переможцем першого розіграшу стала «Барселона»Latin Cup . Наступного сезону захистити чемпіонський титул «Реймсу» не вдалося, проте команда завоювала кубок Франції, обігравши в фіналі паризький «Расінг» (2:0)La riche histoire rémoise (portfolio) . У 1950 році головний тренер команди Анрі Руссле подає у відставку. Клуб очолив тандем спортивного директора Анрі Жермена та президента Віктора Канарда, й не порадившись з Батте призначили його наступним головним тренером28 février 2003 : Mort d'Albert Batteux . Після цього Альбер поєднував в команді функції гравця та головного тренера. У 1952 році Батте отримав важку травму, через яку змушений був завершити кар'єру гравця. У 31-річному віці сконцентрувався на тренерській роботі. Сам Альбер згодом так висловився щодо тієї ситуації:Albert Batteux, Isérois de cœur et entraîneur de légende .
Гравець збірної (1948—1949) З 1948 по 1949 рік Албер Батте зіграв усі свої матчі в футболці національної збірної Франції. Нападник «Реймсу» дебютував за збірну 6 червня 1948 року в поєдинку Бельгія-Франція, програному французами з рахунком 2:4. У футболці збірної зіграв 8 матчів, у чотирьох останніх з яких — виводив команду на поле з капітанською пов'язкою. Єдиним голом у складі «триколірних» відзначився 12 червня 1948 року в Празі, у товариському матчі проти Чехословаччини.
Тренер «Реймсу» (1950—1963)
Роки роботи Альбера Батте на тренерському містку «Реймса» відкривають найяскравішу сторінку в історії клубу та одну з найяскравіших сторінок в чемпіонаті Франції.
У своєму дебютному сезоні на тренерському містку привів команду до 4-о місця у французькому чемпіонаті. У квітні 1951 року під час товариського матчу між «Анже» та «Реймсом» (4:4) Батте помічає Раймона КопаKopa par Raymond Kopa, op. cit, p.70-71Raymond Kopa: D'hier et d'aujourd'hui, op. cit, p. 21. Альберу довелося провести важкі переговори з президентом клубу, щоб переконати того заплатити величезну суму відступних за гравця, які вимагав «Анже»«Анже» вимагав 1 800 000 франків, щоб продовжити переговори. Поки тривали переговори юний Копа разом з «Реймсом» відправився в турне по Алжиру. По завершенні турне, Анрі Жермен вражений грою Раймона погоджується сплатити необхідну суму «Анже». В свою чергу Раймон Копа поставив вимогу про збільшення бонусних виплат з 300 000 до 500 000 франків. Президент клубу навідріз відмовився, й лише Альбер Батте переконав його піти на поступку.''Raymond Kopa: D'hier et d'aujourd'hui, op. cit., p. 22''Raymond Kopa: D'hier et d'aujourd'hui, op. cit., p. 23. Щоб компенсувати відсутність П'єра Сінібальді, Батто спершу планує вмовити свого гравця, який завершив кар'єру зіграти декілька матчів, проте зрештою вирішує довіритися молодому Копа й надає йому місце у стартовому складіRaymond Kopa: D'hier et d'aujourd'hui, op. cit., p. 27. Незважаючи на появу нового нападника, «Реймс» фінішував у новому чемпіонаті на 4-у місці.
У сезоні 1952/53 років, з приходом Леона Гловацького, Раймон Копа перейшов на позицію центрального форварда, граючи трохи нижче, ніж Гловацький та Брем Апель, які ділили між собою місце «чистого» нападника. Робота Батто принесла свої плоди, по завершенні сезону «Реймс» стає чемпіоном Франції. Того сезону команда продемонструвала як найкращу атаку в чемпіонаті, так і найнадійнішу оборону. Французи кваліфікувалися для участі до Латинського кубку, де спочатку обіграли «Валенсію», а потім «Мілан» (3:0, дубль Копи), перервавши епоху Гре-Но-ЛіPierre Delaunay, Jacques de Ryswick et Jean Cornu, 100 ans de football en France, Éditions Atlas, 1982 (ISBN 2731201088), p. 199. За підсумками сезону 1953/54 років «Реймс» фінішував у національному чемпіонаті другим, поступившись «Ліллю», проте «Стад» тріумфував у кубку Шарля Драго, а наступного сезону втретє в клубній історії виграв французький чемпіонат. У півфіналі Латинського кубку, який відбувся на «Парк де Пренс» у Парижі, «Реймс» обіграв «Мілан» завдяки золотому голу на 138-й хвилині (3:2). Проте у фіналі поступилися «Реал Мадриду». У той же час вони впевнено перемагають у першому розіграші Суперкубку Франції «Лілль»Hubert Beaudet, Le championnat et ses champions. 70 ans de football en France, A. Sutton, 2002 (ISBN 2842537629), p. 54. У 1955 році Батте отримує пропозицію очолити національну збірну Франції, фахівець погоджується на неї за умови можливості паралельно з цим працювати в клубі.
У 1955 році було засновано Кубок європейських чемпіонів, в якому виступають переможці національних чемпіонатів. «Червоно-білі» концентрують свої зусилля на цьому змаганні, про що свідчить їх десяте місце в національному чемпіонаті. «Реймс» почергово обігрує данський «Орхус», угорський Будапешті Ворош Лобого та шотландський «Гіберніан», після чого вийшли до фіналу, де їх суперником став «Реал Мадрид». Епічний матч на «Парк де Пренс», де іспанці виграли з рахунком 4:3, розпочинався досить вдало для французів, вони двічі вели в рахунку (2:0 та 3:2)Le triplé européen de Raymond Kopa 1955/56 : Le Real ouvre le palmarès Coupe d'Europe 13 juin 1956 Le Real de Madrid bat Reims 4 à 3 . Після цього матчу Раймон Копа залишає «Реймс» та переходить до Мадриду, сума відступних склала 52 мільйони франківRétro 1956 Première pour le Real Madrid .
У лютому 1957 року «Реймс» зрештою фінішував у чемпіонаті на 3-му місці, завдяки 30 забитим голам колишнього гравця «Ніцци»: Жуста Фонтена. Останній поліпшив свій доробок у наступному сезоні, відзначившись 34-а голами в 34 матчах. Багато в чому завдяки його зусиллям червоно-білі оформили «золотий дубль», вигравши національний чемпіонат та кубок Франції. Таким чином, «Реймс» знову грав у Кубку чемпіонів сповнений амбіціями. Після перемог над льєжським «Стандардом» та «Янг Бойз», «Реймс» виходить до фіналу, де має зустрітися з триразовим переможцем турніру «Реал Мадрид». Цього разу Раймон Копа грав за команду суперників. Мадридці знову виходять переможцями. Проте вже наступного сезону до команди повертається Раймон Копа1958/59 : Di Stéfano poursuit la série madrilène .
У 1960 та 1962 роках «Реймс» знову виграє чемпіонат Франції. По завершенні сезону Жуст Фонтен завершив футбольну кар'єру, а «Реймс» наступного сезону фінішував на 2-у місці в чемпіонаті Франції. Невтішні результати в Кубку європейських чемпіонів (поразка у другому раунді в 1960/61 роках від англійського «Бернлі», а також у чвертьфіналі через два роки від «Феєнорда») й відстороненість Альбера від президента клубу Анрі Жермена, який став єдиним власником після відходу Вінсента Канари в 1953 році, привели до того, що наприкінці сезону 1962/63 років контракт з Батте продовжено не було, офіційна версія — через фінансові причини. Після відходу цього харизматичного тренера підходить до завершення й найяскравіша епоха в історії «Реймсу». Новим грандом французького футболу стає «Сент-Етьєн», який Альбер Батте очолив у 1967 році.
Робота у збірній Франції (1955—1962) Перш ніж очолити національну збірну Франції, Батте очолював інші місцеві збірні у наступних матчах: у листопаді 1951 року Саар — Франція Б (0:1), у травні 1952 року Франція (мол.) — Англія (мол.) (7:1) та у грудні 1953 року Франція (мол.) — Люксембург: 8-0Un entraîneur, un palmarès: Albert Batteux . В останньому поєдинку Франція перемогла з рахунком 6:1. Повернувшись Батте запрошує виступати гравців, які грали разом з Жустом Фонтеном. «Блакитні» виграють з рахунком 8:0, а Фонтен у своєму дебютному матчі відзначається 3-а голами«En 58, si on prenait un tir dans la tronche, on avait Alzheimer direct» .
Після невдалого чемпіонату світу 1954 року Альберт Батте був призначений головним тренером, при цьому він залишався ще й головним тренером «Реймсу» після відставки Жюля БіжоRaymond Kopa: D'hier et d'aujourd'hui, op. cit., p. 39. Його дебютний поєдинок — проти Іспанії. У день зустрічі колишній тренер збірної Габріель Ано у колонці L'Équipe написав, що «поразка з різницею в чотири м'ячі буде нормальною, а перемога неможливою». Початок матчу йшов за песимістичним сценарієм Ано — Гаінса відзначився голом у складі збірної Іспанії. Франції не вистачає творчості та натхнення в атаці. Допоки Батте не випустив Раймона Копа. Вийшовши на правий фланг, гравець «Реймсу» розташувався на вістрі, а потім почав вести гру самостійно, як справжній лідер. Копа забезпечив Франції перемогу, відзначившись двома голами (плюс скасований «чистий м'яч» через офсайд), згодом гравець зазначив «Думаю, це був найкращий матч в моїй кар'єрі за збірну Франції»Le jour où l'Espagne a découvert Raymond Kopa .