Тірський пу́рпур ( porphúra; ), також відомий як фінікійський червоний, фінікійський пурпур, королівський пурпур, імперський пурпур або імперський барвник, — червоно-фіолетовий натуральний барвник. Назва «Тірський» відноситься до Тіру, Ліван. Він виділяється декількома видами хижих молюсків родини Muricidae, кам'яних равликів, спочатку відомих під назвою «Murex». У давні часи добування цього барвника включало десятки тисяч равликів і значну працю, тому барвник високо цінувався. Забарвленою сполукою є 6,6′-диброміндиго.

Історія

Біологічні пігменти часто було важко придбати, а деталі їхнього виробництва тримали в секреті. Тірський пурпур — це пігмент, виготовлений зі слизу кількох видів равликів Murex. Виробництво тірського пурпуру для використання як барвника для тканини почалося ще в 1200 році до нашої ери фінікійцями і продовжувалося греками та римлянами до 1453 року нашої ери. Після падіння Константинополя пігмент став дорогим і складним у виробництві, і предмети, пофарбовані ним, стали асоціюватися з владою та багатством. Колір текстилю цього періоду дає змогу зрозуміти соціокультурні відносини в стародавніх суспільствах, а також зрозуміти технологічні досягнення, моду, соціальне розшарування, сільське господарство та торгові зв'язки. Незважаючи на свою цінність для археологічних досліджень, текстиль рідко зустрічається в археологічних пам'ятках. Як будь-який швидкопсувний органічний матеріал, вони зазвичай піддаються швидкому розкладанню, і для їхнього збереження потрібні спеціальні умови, щоб запобігти руйнуванню мікроорганізмами.

Тірський пурпур, можливо, вперше використовувався стародавніми фінікійцями ще в 1570 році до нашої ериMcGovern, P. E. and Michel, R. H. «Royal Purple dye: tracing the chemical origins of the industry». Analytical Chemistry 1985, 57, 1514A–1522A. Існує припущення, що сама назва Фінікія означає «багряна земля». Барвник дуже цінувався в давнину, тому що колір не тьмянів, натомість ставав яскравішим під впливом вивітрювання та сонячного світла. Він був різних відтінків, найбільш цінним був відтінок чорної, згорнутої крові.

Оскільки його було надзвичайно складно виготовити, тірський пурпур був дорогим: Історик IV століття до н. е. Теопомп писав: «Пурпур для барвників досягав ціни на вагу срібла в Колофоні» в Малій АзіїTheopompus, cited by Athenaeus (12:526) around 200 BCE; according to . Ці витрати означали, що пофарбовані у фіолетовий колір тканини стали символами статусу, використання яких обмежувалося законами про розкіш. Найвищі римські магістрати носили тогу praetexta, білу тогу, облямовану смугою тирського пурпуру. Ще більш розкішну toga picta, суцільний тірський пурпур із золотою смужкою, носили генерали-тріумфатори.

До IV століття н. е. закони про розкіш у Римі були настільки жорсткими, що лише римському імператору дозволялося носити тірський пурпур. У результаті «фіолетовий» іноді використовується як метонім до офіційного статусу (наприклад, фраза «одягнув пурпур» означає «став імператором»). Виробництво тірського пурпуру суворо контролювалося в наступній Візантійській імперії та субсидувалося імператорським двором, який обмежив його використання для фарбування імператорського шовку. Пізніше (9 століття) дитина, народжена правлячим імператором, вважалася Багрянородною, порфирородною (porphyrogenitos), «народжена в пурпурі».

Припускають, що барвник, витягнутий з Bolinus brandaris, відомий як () у біблійному івриті. Інший барвник, витягнутий із спорідненого морського равлика, Hexaplex trunculus, створював синій колір після впливу світла, який міг бути відомим як Тхелет ( (), що використовується в одязі для ритуальних цілей.

Виробництво з морських равликів

Барвна речовина — це слизовий секрет гіпобранхіальної залози одного з кількох видів хижих морських равликів середнього розміру, які мешкають у східній частині Середземного моря та біля атлантичного узбережжя Марокко. Це морські черевоногі молюски Bolinus brandaris, колючий dye-murex (спочатку відомий як Murex brandaris Linnaeus, 1758), смугастий dye-murex Hexaplex trunculus, черепашка Stramonita haemastoma 284 pp incl 192 figs. & 32 pls. і рідше ряд інших видів, таких як Bolinus cornutus. Барвник є органічною сполукою брому (тобто броморганічною сполукою), класу сполук, які часто зустрічаються у водоростях та деяких інших морських мешканців, але набагато рідше зустрічаються в біології наземних тварин. Цей барвник відрізняється від дешевшої імітації фіолетового, яка зазвичай виготовляється з використанням дешевших матеріалів, ніж барвники з морських равликів.

У природі равлики використовують виділення як частину своєї хижацької поведінки, щоб заспокоїти здобич, так і як антимікробну підкладку для кладки яєць. Равлик також виділяє цю речовину, коли на нього нападають хижаки або фізично антагонізують люди (наприклад, тицяють). Таким чином, барвник можна зібрати шляхом «доїння» равликів, що є більш трудомістким, але є відновлюваним ресурсом, або шляхом збору та деструктивного подрібнення равликів. Девід Джейкобі зауважує, що «дванадцять тисяч равликів Murex brandaris дають не більше 1,4 г чистого барвника, якого достатньо, щоб пофарбувати лише оздоблення одного одягу». У процесі збирання равликів, який включає екстракцію гіпобранхіальної залози (розташованої під мантією молюска), збирається барвник, що вимагає знання біології. Фарбування на основі Murex має відбуватися поблизу місця, звідки походять равлики, оскільки свіжість матеріалу має значний вплив на результати, кольори, отримані на основі тривалого процесу біохімічних, ферментативних і фотохімічних реакцій, і вимагає зменшення і процеси окислення, які, ймовірно, тривали кілька днів.

Багато інших видів родини Muricidae по всьому світу, наприклад Plicopurpura pansa ; see pp. 406—407. Note: Gould called this species Purpura pansa ; it was later renamed Plicopurpura pansa. з тропічної східної частини Тихого океану та Plicopurpura patulaPlicopurpura patula was originally named Buccinum patulum by Linnaeus in 1758: з Карибської зони західної Атлантики, також можуть виробляти подібну речовину (яка перетворюється на стійкий фіолетовий барвник під дією сонячного світла), і ця здатність інколи також історично використовувалася місцевими жителями в районах, де зустрічаються ці равлики. (Деякі інші хижі черевоногі молюски, також виробляють подібну речовину, хоча це не було досліджено та не використано в комерційних цілях.) Nucella lapillus з Північної Атлантики також може бути використана для отримання червоно-фіолетових і фіолетових барвників .

Королівський синій Фінікійці також виготовляли темно-синій барвник, який іноді називають королівським синім або гіацинтовим пурпуром, який виготовляли з близькоспорідненого виду морських равликів.

Фінікійці заснували допоміжне виробниче підприємство на Iles Purpuraires у Могадорі в Марокко. Морський равлик, видобутий на цьому заводі з виробництва барвників у Західному Марокко, був Hexaplex trunculus, також відомий під давнішою назвою Murex trunculusIn 1758, Linnaeus classified the snail as Murex trunculus.

Цей другий вид барвника мурекс сьогодні зустрічається на середземноморському та атлантичному узбережжі Європи та Африки (Іспанія, Португалія, Марокко).

Історичний фон

Стійкий (невицвітаючий) барвник був предметом розкоші, цінувався римлянами, які використовували його для фарбування церемоніального одягу. Використаний, як барвник, колір змінюється від синього (пікове поглинання при 590 нм, який є жовто-оранжевим) до червонувато-фіолетового (пік поглинання при 520 нм, який є зеленим). Вважається, що інтенсивність фіолетового відтінку покращилася, а не зникла, коли пофарбована тканина старіла. Вітрувій згадує про виробництво Тірського пурпуру з молюсків. У своїй «Історії тварин» Арістотель описав молюсків, з яких був отриманий пурпурний, і процес вилучення тканини, яка виробляла барвник. Пліній Старший описав виробництво тірського пурпуру в своїй «Природній історії» Pliny discusses Tyrian purple throughout Chapters 60–65.The problem with Tyrian purple is that the precursor reacts very quickly with air and light to form an insoluble dye. (Hence Pliny says: «… when [the shellfish] have once discharged their waxy secretion, their juices have no consistency. …») The cumbersome process that Pliny describes is necessary to reverse the oxidation and to restore the water-soluble precursor so that large masses of wool can be dyed. See: See also: C. J. Cooksey (2001) "Tyrian purple: 6,6’-Dibromoindigo and Related Compounds, " Molecules, 6 (9) : 736—769, especially page 761. Indigo, which is chemically very similar to Tyrian purple, behaves similarly. See: http://www.indigopage.com/chemistry.htm: Найсприятливіший сезон для вилову цих [молюсків] — після сходу Собачої зірки або перед весною; бо коли вони одного разу виділяли свій воскоподібний секрет, їхній сік не мав консистенції: це, однак, факт, невідомий у майстернях фарбувальників, хоча це питання першочергового значення. Після того, як його взято, витягується вена [тобто гіпобранхіальна залоза], про яку ми говорили раніше, до якої необхідно додати сіль, секстарій [близько 20 пов. унцій] на кожні сто фунтів соку. Досить залишити їх настоюватися протягом трьох днів, і не більше, адже чим вони свіжіші, тим більшу користь містить напій. Потім її кип'ятять в олов'яних [або свинцевих] посудинах, і кожні сто амфор слід варити до п'ятисот фунтів барвника шляхом застосування помірного вогню; для чого посудину ставлять на кінці довгої воронки, яка сполучається з піччю; при такому кипінні лікер час від часу знімається, а разом з ним і м'якоть, яка обов'язково прилипає до прожилок. Приблизно на десятий день, як правило, весь вміст казана знаходиться в розрідженому стані, після чого в нього занурюють ватку, з якої очищено жир, шляхом спроби; але до тих пір, поки не буде встановлено, що колір задовольнить бажання тих, хто його готує, лікер все ще кип'ятять. Відтінок, який схиляється до червоного, вважається нижчим за той, який має чорнуватий відтінок. Вовну залишають на п'ять годин для замочування, а потім, після чесання, її знову вкидають, поки вона повністю не вбере колір.Археологічні дані з Тіру свідчать про те, що равликів збирали у великі чани та залишали розкладатися. Це створювало жахливий сморід, про який згадували стародавні автори. Про подальші кроки відомо небагато, і фактичний стародавній метод масового виробництва двох барвників мурекс ще не був успішно реконструйований; Вважається, що цей особливий колір «чорнуватої згорнутої крові», який цінувався понад усі інші, досягається подвійним зануренням тканини один раз у барвник індиго H. trunculus і один раз у пурпурно-червоному барвнику B. brandaris .

Римський міфограф Юлій Полідевк, написавши у II столітті (Ономастикон I, 45–49), стверджував, що фіолетовий барвник вперше виявив філософ Геракл із Тиру, точніше, його собака, рот якої був фіолетовим від того, що жував равликів уздовж узбережжя Тира. Цю історію зобразив Пітер Пауль Рубенс у своїй картині «Собака Геркулеса знаходить пурпурову фарбу» . За словами Івана Малаласа, інцидент стався під час правління легендарного короля Тиру Фойника, однойменного прабатька фінікійців, і тому він був першим правителем, який носив тірський пурпур і видав закони про його використання.John Malalas, Chronographia II:9.