Сергій Борисович Клімов ( , Тойпіц, НДР) — український військовик, генерал-лейтенант Збройних сил України, кандидат технічних наук. У 1996—1999 роках був заступником командувача Сил Протиповітряної оборони України з бойової підготовки та військово-навчальних закладів — начальником бойової підготовки, , а після створення Повітряних сил Збройних сил України став їхнім першим начальником штабу — першим заступником командувача.

У 1998 році Клімову було присвоєно військове звання генерал-майора, а 1999 року його нагородили орденом «За заслуги» III ступеня.

Біографія

Ранні роки та освіта

Народився 16 липня 1955 року в місті Тойпіц у тогочасній Німецькій Демократичній Республіці в родині офіцера-авіатора. За наявними в статті відомостями, народження було зареєстроване в консульстві СРСР у Франкфурті-на-Одері.

Мати — Віра Омелянівна Якименко (Клімова), 1929 року народження, батько — Борис Миколайович Клімов, 1928 року народження. Батьки згодом жили в Миколаєві й поховані там.

1961 року, після звільнення батька з військової служби за станом здоров'я, родина переїхала до Миколаєва. У 1962 році Клімов розпочав навчання в школі, яку закінчив 1972 року.

Того ж року розпочав трудову діяльність слюсарем-збирачем Союзного проєктного бюро «Машпроект» у Миколаєві.

У 1973 році був призваний Заводським районним військовим комісаріатом Миколаєва на військову службу та вступив до Вільнюського вищого командного училища радіоелектроніки Протиповітряної оборони. Закінчив його 1977 року, здобувши кваліфікацію інженера з експлуатації радіотехнічних засобів.

У серпні 1985 року вступив на командний факультет Військової командної академії ППО в Калініні (нині Твер), яку закінчив у липні 1988 року, отримавши військову освіту оперативно-тактичного рівня.

2005 року закінчив Національну академію оборони України, де, за наведеними біографічними відомостями, здобув кваліфікацію магістра державного військового управління. 2006 року закінчив Національну академію державного управління при Президентові України за спеціальністю «Державне управління» та здобув кваліфікацію магістра державного управління.

Станом на 2007 рік мав науковий ступінь кандидата технічних наук. За наведеними в біографії відомостями, рішення про присудження ступеня за спеціальністю, пов'язаною з кібернетикою, системами управління та зв'язком, Президія Вищої атестаційної комісії України ухвалила 20 вересня 2007 року.

Служба у Збройних силах СРСР

У 1977—1985 роках проходив службу в підрозділах військ ППО на території Туркменської РСР, зокрема у 12-й радіотехнічній бригаді, що входила до 12-ї окремої армії ППО.

У вересні 1977 — вересні 1979 року був інженером радіолокаційного комплексу в місті Чарджоу, у вересні 1979 — липні 1980 року — начальником відділення з ремонту радіолокаційних станцій об'єднаної майстерні в Марах.

У липні 1980 — грудні 1981 року командував 445-ю окремою радіолокаційною ротою ППО (військова частина 75472), розташованою в районі гори Чеж-Депе. У грудні 1981 — червні 1983 року був начальником окремого радіолокаційного вузла в районі гори Тагарьов, а в червні 1983 — серпні 1985 року — командиром радіотехнічного батальйону в селищі Тахтабазар.

Після закінчення військової академії у серпні 1988 року був направлений до Якутська, де до березня 1992 року був заступником командира, а згодом командиром 157-го радіотехнічного полку ППО. Полк входив до складу 94-ї (26-ї) Мукденської дивізії ППО, а пізніше — 50-го окремого гвардійського корпусу ППО 14-ї окремої армії ППО.

Служба у Збройних силах України

У лютому 1992 року Клімова зарахували в розпорядження командувача 8-ї окремої армії ППО. 8 березня він прибув до України, а 12 березня 1992 року прийняв військову присягу на вірність народові України у військовій частині А1620 (04743) в Одесі.

Після цього очолив 14-ту Одеську радіотехнічну бригаду 60-го корпусу ППО. У наявних біографічних матеріалах його названо першим командиром бригади після переходу формування під юрисдикцію України. На посаді командира бригади, за тими ж відомостями, достроково отримав військове звання полковника.

У вересні 1994 — червні 1996 року був начальником штабу — першим заступником командира 60-го корпусу ППО в Одесі.

З червня 1996 до лютого 1999 року обіймав посаду заступника командувача Сил Протиповітряної оборони України з бойової підготовки та військово-навчальних закладів — начальника бойової підготовки. Ця посада підтверджується указом Президента України від 23 серпня 1998 року, яким полковнику Клімову було присвоєно військове звання генерал-майора.

У лютому 1999 — листопаді 2004 року командував 28-м корпусом ППО у Львові.

Створення Повітряних сил України

Після об'єднання Військово-Повітряних сил і Військ Протиповітряної оборони у 2004 році Клімов був призначений начальником штабу — першим заступником командувача новостворених Повітряних сил Збройних сил України. У пізнішому матеріалі інформаційного агентства Міністерства оборони України АрміяInform його названо першим начальником штабу Повітряних сил.

На посаді начальника штабу — першого заступника командувача Повітряних сил у грудні 2005 року очолював робочу групу командування Повітряних сил ЗС України під час візиту до Білорусі. У науковому журналі «Честь і закон» за 2007 рік Клімова також представлено як генерал-лейтенанта, кандидата технічних наук і начальника штабу — першого заступника командувача Повітряних сил ЗС України.

За біографічними відомостями, Клімов безпосередньо брав участь у формуванні організаційної структури нового виду Збройних сил та переході Повітряних сил на сумісні зі стандартами НАТО принципи управління.

У 2004—2008 роках представляв Україну в комітетах НАТО з питань протиповітряної оборони й управління повітряним рухом та брав участь у приєднанні України до програми обміну даними про повітряну обстановку.

Автоматизовані системи управління

Діяльність після військової служби

2008 року Клімов звільнився з військової служби в запас. У біографічних відомостях причиною його звільнення названо незгоду з кадровою політикою тогочасного військово-політичного керівництва, скороченням Повітряних сил, недостатнім фінансуванням та реалізацією військового майна.

З грудня 2008 року працював за сумісництвом доцентом кафедри та старшим науковим співробітником наукового центру Академії Сухопутних військ ЗС України у Львові.

У березні 2009 — лютому 2011 року працював за сумісництвом віцепрезидентом компанії «Інтеллеком Сервіс» у Києві.

2010 року став одним із засновників товариства з обмеженою відповідальністю «Перший універсальний аутсорсинговий контакт-центр „УНІКОЛЛ“». У державних реєстрах Клімов зазначений серед засновників і як кінцевий бенефіціарний власник товариства. Відомості про виконання ним обов'язків генерального директора потребують окремого підтвердження.

Також був засновником і керівником Західного регіонального відділення Українського фонду соціальних гарантій військовослужбовців та ветеранів Збройних сил України. У попередньому біографічному описі заснування відділення датовано 2003 роком.

З 2022 року зазначається як голова президії громадського об'єднання «Лицар Сталевого Тризубу України».

Після початку російсько-української війни 2014 року займався волонтерською допомогою військовим. За наявними, але не підтвердженими незалежними джерелами відомостями, консультував окремих представників керівного складу Повітряних сил та разом із партнерами й членами родини закуповував і передавав військовим підрозділам обладнання.

Після початку повномасштабного російського вторгнення 2022 року продовжив волонтерську діяльність. У серпні 2023 року брав участь у заходах повітряного командування «Південь» з нагоди Дня Повітряних сил разом із першим командувачем Повітряних сил генерал-полковником Анатолієм Торопчиним.

Наукова та навчальна діяльність

Клімов — кандидат технічних наук. Є співавтором наукової статті «Методичний підхід до визначення часових параметрів життєвих циклів зразків озброєння і військової техніки, що модернізуються», опублікованої 2007 року у фаховому науково-практичному журналі «Честь і закон».

За наведеними біографічними відомостями, є автором навчальних видань із серії «Повсякденна діяльність військ»: «Основи повсякденної діяльності», «Сержант Військ ППО України» і «Техніка безпеки». Також зазначалося, що він працював над їх оновленням та осучасненням.

Каталог Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського містить бібліографічний запис видання «Сили Протиповітряної оборони України», пов'язаний з ім'ям Сергія Борисовича Клімова.

Нагороди та відзнаки

Орден «За заслуги» III ступеня (29 червня 1999) — за вагомий особистий внесок у зміцнення обороноздатності України, високий професіоналізм та з нагоди 8-ї річниці Збройних сил України. Орден «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР». Медаль «За бойові заслуги». Двічі відзначений нагородною вогнепальною зброєю. Нагрудний знак Повітряних сил ЗС України «Майстерність, честь, відвага» — за наведеними відомостями, наказ командувача Повітряних сил ЗС України № 503 від 1 вересня 2022 року. Почесний нагрудний знак «За сприяння війську» — за наведеними відомостями, наказ Головнокомандувача ЗС України № 1080 від 12 листопада 2022 року.

Військові звання

полковник — отримав під час командування радіотехнічною бригадою, за наведеними відомостями, достроково. генерал-майор — 23 серпня 1998 року. генерал-лейтенант — не пізніше 2005 року; у цьому званні згадується як начальник штабу — перший заступник командувача Повітряних сил ЗС України.

Вибрані праці

Войтович С. А., Демідов Б. О., Клімов С. Б., Науменко М. В. Методичний підхід до визначення часових параметрів життєвих циклів зразків озброєння і військової техніки, що модернізуються // Честь і закон. — 2007. — № 4. — С. 25—30. Сили Протиповітряної оборони України — видання, бібліографічний запис якого в каталозі НБУВ пов'язаний з ім'ям С. Б. Клімова. Повсякденна діяльність військ. Ч. 1. Основи повсякденної діяльності. Повсякденна діяльність військ. Ч. 2. Сержант Військ ППО України. Повсякденна діяльність військ. Ч. 3. Техніка безпеки.

Примітки

Посилання

Указ Президента України від 23 серпня 1998 року № 925/98 «Про присвоєння військових звань» Матеріал АрміяInform про День Повітряних сил 2023 року