Сисой Артемійович Косолап ( Касалап Сысой — генерал майор, Перечень казаков Азовского казачьего войска, Гаденко А. П., «Азовское казачье войско (1830—1865 г.)» — Кашира: типография В. А. Третьякова, 1865 — с.24, 26, * — †) — наказний отаман Азовського козацького війська А. Гаденко, Азовское казачье войско (1830—1865 г.). Кашира. 1912, генерал-майор російської імператорської армії, учасник Кавказької та Кримської війн, козацький адміністратор і реформатор.
Життєпис Походив з чорноморських козаків, нащадок козаків-запорожців.
Військова служба 19 червня 1828 року вступає на службу до Чорноморського козацького війська офіцером, і отримує чин урядника. У молодості певний час обіймав посаду сотенного писаря в військовій канцелярії Чорноморського козацького війська.
1831 р. осавул 1-ї сотні чорноморських козаків .
У 1840 р. — осавул у 8-му піхотному полку чорноморських козаків.
Брав участь у Кавказькій війні, де проявив себе вмілим і сміливим командиром, за що був неодноразово нагороджений.
1 жовтня 1852 року полковник Косолап С. А. став наказним отаманом Азовського козацького війська Биографический словарь. «Высшие чины Российской империи (22.10.1721-2.03.1917)», Т.II (И-П). В 4-х томах / Сост. Е. Л. Потемкин. — , 2017—661 с. — .. Змінює на цій посаді Якова Кухаренка, політику якого в цілому продовжує в адміністративно-господарському управлінні військом.
Під час Кримської війни успішно командував обороною Азовського узбережжя, за що у 1853 році був нагороджений орденом Святого Володимира III ступеня. «Список генералам по старшинству на 1856 год» — : Военная типография, 1856 — с.511
У 1855 році як «отрядний начальник» командує всіма військами, зосередженими між містами Бердянськ і Маріуполь Гаденко А. П., «Азовское казачье войско (1830—1865 г.)» — Кашира: типография В. А. Третьякова, 1912 — с.23. В цей час під командою Косолапа перебуває 1321 козак у складі 2 (морського і пішого) батальйонів та 1 (кінної) сотні.РДВІА — ф.405 — оп.6 — спр.15312 — арк.114. Боровся з контрабандою, укріпляв Петровський посад.
4 липня 1855 року англо-французька флотилія підійшла до утримуваного азовськими козаками узбережжя. Після масованих обстрілів азовцям було запропоновано капітулювати, але вони відповіли на це рушничним і гарматним вогнем, і вщент розбили ворожий десант. Завдяки цьому узбережжя і стратегічно важливе місто Бердянськ лишилося під козацьким контролем і противник не зміг розвинути наступ на суходолі.Маленко Л., «Південноукраїнське козацтво і Кримська війна» // Наукові праці історичного факультету ЗДУ — Запоріжжя: «Просвіта» — вип.XIX — с.105
Косолап, який особисто командував азовцями в цьому бою, 8 вересня 1855 року отримав звання генерал-майора «Список генеральских чинов армии, флота и военизированных корпусов Российской империи» (1700—1917), сайт «Генералитет Российской империи (армия, флот и военизированные корпуса)», ; Список используемых сокращений источников, , а Азовське козацьке військо було нагороджене прапором з написом «За хоробрість і зразкову службу у війні проти французів, англійців і турків у 1853, 1854, 1855, 1856 роках» .
У грудні 1855 року Косолапом було сформовано окремий загін у складі 2 морських команд, що ніс службу біля Кримського півострова і в Мінгрелії (по річці Ріоні).
Керівництво козацьким військом В цілому Косолап продовжив політику, розпочату його попередником Яковом Кухаренком: складання списків козаків, що ніколи не проходили службу (колишні державні селяни з сіл Стародубівка і Новоспасівка, а також міщани Петровського посаду); утворення військової каси із власним скарбником.
При військовому штабі було утворено навчальну, горнову і співочу команди з духовим оркестром, а також ухвалено порядок несення служби молодими козаками: протягом 17-19 років життя — внутрішня служба як сторожів і денщиків; з 21 року життя — вступ на дійсну військову службу.
Косолапом було розв'язане земельне питання для азовців: земля надавалася в прижиттєву власність; порожні землі лишалися для молодих козаків, але могли здаватися в оренду; від оренди кожна азовська станиця отримувала кошти на формування свого станичного капіталу. В залежності від козацького чину отримували такі земельні ділянки: по 400 десятин — козацькі штаб-офіцери (військові старшини і осавули); по 200 десятин — козацькі обер-офіцери (сотники і поручники); по 15 десятин — козацькі урядники і рядові козаки.
Такий порядок землекористування зберігався аж до приєднання Азовського козацького війська до Кубанського козацького війська у 1865 році.
Арешт і смерть Навесні 1856 року (після закінчення Кримської війни і смерті імператора Миколи І) Косолап був заарештований. Помер отаман у в'язничній камері незабаром після цього, до рішення суду.
До сьогодні немає жодних відомостей про офіційне звинувачення, яке висувалося отаману. Але цілком очевидно, що цей арешт в подальшому суттєво вплинув на повстання азовських козаків, які не бажали примусового переселення на Кубань.
Нагороди 1831 рік — хрестом Святої Анни IV ступеня за хоробрість «Список генералам по старшинству» (исправлен по 17.02.1856), , 1856 г. — С.511 (Касалапъ Сысой Артемьевичъ XII)., 1836 рік — хрестом Святої Анни III ступеня (з бантом), 1838 рік — хрестом Святого Володимира IV ступеня (з бантом), 1842 рік — хрестом Святого Станіслава II ступеня, 1848 рік — хрестом Святої Анни II ступеня/, 1849 рік — Орден Святого Станіслава 1 ступеня за хоробрість (срібна зірка і великий золотий хрест носився на стрічці біля лівого стегна), 1853 рік — орден святого Володимира III ступеня.
Родина Сини:
(28 грудня) 1834 року в Катеринодарі у хорунжого Азовського козацького війська Сисоя Артемійовича Косолапа народився син ПетроН. Є. Агеєва, «Художник і воїн Петро Сисойович Косолап», № 1, 2024, Науково-популярний журнал для юнацтва «Країна знань» Новосельцев Григорий Петрович, Пётр Сысоевич Косолап, пластун и художник, 2004 г.; Григорій (1843 р.), хорунжий (1868), пройшов навчання на відділенні східних мов при Новочеркаській гімназії .
Примітки
Джерела
/ Составитель Е. Л. Потемкин. — , 2017. — 661 с. — С.161 (Косолап — см. Касалап), — С.70 (Касалап Сысой Артемьевич). «Список генералам по старшинству» (исправлен по 17.02.1856), , 1856 г. — С.511 (Касалапъ Сысой Артемьевичъ), С.XII (Касалапъ). Савинов А. Н., «Петр Сысоевич Косолап» // Очерки о художниках. — , 1958. — С. 579—584. Бардадым В. П., «Петр Сысоевич Косолап» // Кисть и резец. Художники Кубани. — Краснодар, 2003. — С. 112—122. «Косолап Петро Сисойович», Енциклопедія сучасної України. , 2014. — Т.14. — С. 684.