Воро́нівці — село в Україні, в Уланівській сільській громаді Хмільницького району Вінницької області. Населення становить 538 осіб. Розташоване за 25 км від міста Хмільника.

Географія У селі річка Батіжок впадає у річку Снивода.

Герб На щиті, скошеному справа лазуровим та зеленим, срібний хвилеподібний перев'яз справа. На першій частині дві золоті шаблі, покладені в косий хрест. На другій частині золотий сніп. Поверх перев'язу понижене золоте колесо водяного млина.Герб села

Походження назви Назва походить від прізвища керівника укріплення на березі річки Сниводи — Ворона чи Ворони. Укріплення було засноване в другій половині XV ст. Пізніше було зміцнене на вимогу брацлавського старости Костянтина Острозького та кам'янецького старости Предслава Лянцкоронського. Поселення знаходилося на прикордонні польсько-литовських і татарських володінь. Спочатку складалося з кількох укріплень вздовж бродів річки, аж до впадіння в неї притоки Витхли. До 1920—1930-х поселення носило назву Воронинці.

Інша версія говорить, що після знищення татарами попередніх поселень, що були на місці нинішніх Воронівець (а саме: на північ за селом — Селисько, на південь — Головщина, на південний схід — Скаржинці) шляхтичі Вороничі (Воронецькі) отримали тут землі для заселення. Спочатку їх осідок мав назву Воронича (Вороняча) слобода. Невдовзі власники зміцнили поселення, обгородили його, поселення переросло у Воронича (Вороняче) городище. Для цього пристосували навіть колишні, ще домонгольські два вали, що захищали давній осідок на південному сході села. Ця територія була на прикордонні литовсько-татарських володінь і потребувала особливої охорони біля бродів та переправ.

У назві села є також суфікс присвійності –ин (ц) –і, який вказує кому належало село. Варто відзначити, що цей суфікс на Поділлі позначав часто жителів поселень (не обов'язково нащадків). Назва «Воронинці» — утворена від прізвища у формі множини. Це може свідчити, що першопоселенцями була досить велика родина чи навіть декілька родин зі спільним прізвищем. Саме прізвище «Воронич», «Воронячі» чи «Воронецькі» передавалося з покоління до покоління і згодом закріпилося за всіма жителями слободи, городища, села. Таким чином прізвище ставало назвою поселення.

Історія На території села археологами виявлено поселення пізньої бронзи, білогрудівської культури XI—IX ст. до н. е., поселення залізної доби — VIII—III ст. до н. е., ранньослов'янське поселення VII—VIII ст. н. е. та ін.

Існує легенда, що на місцевості, де розташовані Воронівці, відбулася Битва на Синіх Водах (1362) русько-литовських об'єднаних військ на чолі з князем Ольгердом проти ординських ханів Котлубуга, Качибея і Дмитра-Солтана. Начебто з тими подіями пов'язані три майже розорані могили на берегах річки Синьої Води (Сниводи).

На місці означених могил жителі села під час татарських набігів влаштовували спостережливі пункти. З дерева будувалися «вишки». Такий пункт спостереження знаходився й на Хуторах Кривошиїнських. Коли на ньому запалювали вогонь, дозір у Воронинцях запалював своє вогнище, щоб його побачили у сусідніх Пагурцях. Звідти, ніби по естафеті, палили багаття на вежі в іншому поселенні. На дзвіниці церкви чергував дзвонар, котрий сповіщав про небезпеку. Люди забирали дітей, найцінніше майно і втікали у ліси, річкові зарості, де й переховувалися.

У 1508 році тут сталася битва з татарами, яких розбив львівський каштелян Ян Каменецький. Джерела повідомляють про втрати татарського війська у 2000 вояків загиблими.

У 1847—1848 роках у воронинському маєтку княгині Кароліни Івановської-Вітгенштейн гостював угорський композитор, піаніст-віртуоз і диригент Ференц Ліст. Тут він створив цикл музичних творів під назвою «Колоски Воронинців» (Glanes de Woronince).Ференц Ліст Уродженець села, скульптор Микола Шакула, створив пам'ятний знак маестро, який відкрито у 2008 році. Йому ж роботи — пам'ятний знак у селі жертвам Голодомору (1932—1933 рр.).

У 1898 році тут мешкало лише православних 1308 чоловік. Проживали також католики, євреї.

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 307 жителів села.

Населення

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська68098.27 %російська91.30 %білоруська10.14 %інші/не вказали20.29 %Усього692100 %

Відомі люди У селі народилися: Протор'єв Валерій Семенович (1924—1997) — скульптор, кераміст; Очеретний Володимир Феодосійович, лауреат і переможець обласних і республіканських виставок образотворчого мистецтва, фотокореспондент, заслужений журналіст України, почесний громадянин містечка Тиврів. Шлапак Василь Павлович, український краєзнавець, педагог та історик.

Пам'ятки Гідрологічний заказник місцевого значення Снивода.

Примітки

Література Ула́нів // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / П. Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974 — том Вінницька область / А. Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.678 (Воронівці)

Посилання Погода в селі Воронівці