Андреа Калоджеро Каміллері (, ) — італійський письменник, сценарист і режисер.

Життєпис

Ранні роки Народився 6 вересня 1925 року в Порто-Емпедокле на Сицилії в родині торговців сіркою. Син Джузеппе Каміллері, активного фашиста, учасника вуличних сутичок з комуністами і Маршу на Рим, лідера фашистського союзу Порто-Емпедокле, інспектора з трудових питань всіх портів південного узбережжя Сицилії, а з початком 1943 році американської окупації — керівника державної Сицилійської транспортної компанії ().

З 1939 по 1943 рік Андреа Каміллері навчався в класичному ліцеї Агрідженто (раніше був швидко виключений з католицької школи, оскільки кинув яйце в розп'яття) і закінчив його без іспитів зважаючи на висадку союзників на Сицилії і початок бойових дій. Деякий час він витратив на подорож островом пішки або в німецьких і італійських армійських вантажівках, час від часу потрапляючи під обстріл.

У 1944 році вступив на філологічний факультет університету, але не закінчив його. Вступив у Комуністичну партію і з 1945 року почав друкувати оповідання й вірші, з 1948 по 1950 рік навчався в імені Сільвіо д'Аміко.

Кар'єра в театрі й на RAI В 1953 році почав кар'єру театрального режисера, працюючи переважно з п'єсами Артюра Адамова, Семюеля Беккета і Луїджі Піранделло. З 1958 по 1988 рік займався постановками на радіо і телебаченні, бувши співробітником мовної корпорації RAI (1954 році він вже подавав заяву, пройшов усний і письмовий іспит, але не був прийнятий на роботу — на думку самого Каміллері, через його комуністичні переконання). У 1953 році, готуючись до своєї першої театральної постановки, Каміллері познайомився зі своєю майбутньою дружиною Розетті делло Сієста, у 1957 році вона стала його секретарем, і вони одружилися. У 1958 році народилася старша дочка Андреїна, в 1960 — Елізабетта, а в 1963 — молодша, Маріоліна (правда, у той період Каміллері мало часу приділяв сім'ї, працюючи в театрах різних міст, зокрема, коли народилася Андреїна, він знаходився в Барі). У перший період роботи на RAI Каміллері був зайнятий тільки на радіо, в 1961 році перейшов на телевізійний канал і почав працювати на новоствореному другому каналі, де зайнявся постановкою телевистав — зокрема, з 1964 року інсценував детективні романи Жоржа Сіменона. З 1974 по 1990 рік викладав у Національній академії драматичного мистецтва (звідки його виключили як студента), з 1958 по 1968 — в Експериментальному кіноцентрі. У 1978 році опублікував свій перший роман , який написав ще в 1967—1968 роках, але довго не міг знайти видавця. У 1986 році став очевидцем мафіозної перестрілки в одному з кафе Порто-Емпедокле, під час якої загинули шестеро осіб, і зізнавався пізніше, що через отриману тоді психологічну травму не може дивитися американських бойовиків. За час своєї роботи на RAI Каміллері поставив як режисер близько 1300 радіопрограм, 120 п'єс, 80 телефільмів і невстановлену кількість телевізійних програм.

Літературний успіх У 1992 році у видавництві вийшов друком роман (), і Каміллері, у віці 67 років, вперше був помічений читачами і критикою.

У 1994 році побачив світ роман «» () — перший у серії про комісара поліції , яка створила міжнародну славу своєму автору. Ім'я головного персонажа Каміллері запозичив у свого друга, іспанського журналіста і письменника Мануеля Васкеса Монтальбана.

Романи і оповідання про Монтальбано, дія яких відбувається у вигаданому містечку Вігата на Сицилії, в 2004 році були включені видавництвом в його класичну видавничу серію , а пізніше були екранізовані на телебаченні, де образ головного героя втілив . Проте, Монтальбано не став єдиним героєм свого автора. У 2001 році опубліковано роман «» (), дія якого відбувається в XVII столітті (Джирдженті — застаріла назва Агрідженто), потім побачила світ трилогія фантастики: «» (, 2007), «» (, 2008) і «» (, 2009). У 2009 році видано роман про рух гарібальдійців «» (), в 2010 — роман про Сицилію фашистського періоду «» () і трилер, дія якого розвивається в сучасному Мілані — «» (). У першому десятилітті XXI століття також побачила світ серія романів про великих художників: «» про Караваджо (, 2007), «» про Ренато Гуттузо ( — ринок у Палермо і назва відомої картини Гуттузо., 2008) та «» про Ренуара (, 2009).

В період святкування свого дев'яностоліття у 2015 році письменник пообіцяв продовжити серію романів про Монтальбано.

Мова Примітною особливістю мови творів Каміллері є широке використання сицилійського діалекту. Італійський письменник Карло Лукареллі пригадав, як, вперше взявшись за роман Каміллері в поїзді, зразу ж зателефонував своїй видавниці (саме вона публікувала Каміллері), і сказав, що їй слід було б розмістити у книзі поряд з оригіналом переклад тексту італійською мовою. Однак, буквально з другої сторінки раптом виявив, що цілком вільно може читати «каміллерійською». Такий літературний засіб, не обов'язково пов'язаний саме з Сицилією, але з використанням будь-яких діалектизмів в італійській літературі, з часом стали називати «cammilerismo».

Актор У 1999 році на екрани вийшов детективний фільм «» (), в якому Каміллері зіграв роль археолога. Вперше він знявся в 1989 році в ролі другого плану в другому фільмі телевізійного серіалу «Шпигунська війна» () — «Той потяг з Відня» () разом з Жаном Рошфором.

Переконання

8 липня 2008 року на п'яцца Навона в Римі відбулася маніфестація протесту (так званий «No Cav Day»), за участю , а також представників Демократичної партії, Партії комуністичного відродження, і «зелених». Основною метою демонстрації став протест проти законодавчих ініціатив в галузі реформування системи правосуддя, в яких маніфестанти побачили загрозу демократії. Андреа Каміллері декламував там з трибуни п'ять із своїх так званих «Хамських віршів» ().

У 2009 році Каміллері й головний редактор журналу вели переговори з Антоніо Ді П'єтро про створення блоку їхнього «безпартійного списку» з «Італія цінностей» для участі в європейських виборах, але в березні того ж року було оголошено про провал.

У березні 2013 року Каміллері поряд з кількома іншими діячами культури і науки, зокрема Даріо Фо, Франкою Рамі, Маргеритою Хак і , ініціював збір підписів під вимогою заборонити Берлусконі членство в Сенаті на підставі закону № 361 від 1957 року.

21 лютого 2016 року Каміллері разом з великою групою італійських діячів культури підписав звернення до депутатів парламенту із закликом підтримати законопроєкт про визнання .

Нагороди Указом президента Італії від 2 червня 1996 року Андреа Каміллері нагороджений срібною медаллю «За внесок у розвиток культури та мистецтва», а указом від 23 січня 2003 року — званням Великого офіцера ордена «За заслуги перед Італійською Республікою».

Хвороба і смерть 17 червня 2019 року після серцевого нападу доставлений в римську лікарню Святого Духа і поміщений у відділення реанімації.

Помер 17 липня 2019 року.

Бібліографія

Книги

« — організаційна форма італійських театрів, що існують за підтримки месцевої влади.» (Болонья, Cappelli, 1959). «» (Поджібонсі, Lalli, 1978). «» (Мілан, Garzanti, 1980). «» (Палермо, Sellerio, 1984). «» (Палермо, Sellerio, 1992). «Компоненда — за Каміллері, усталена на Сицилії традиція угод між офіційною владою і злочинним світом.» (Палермо, Sellerio, 1993). «» (Палермо, Sellerio, 1995. ISBN 88-389-1098-7). «» (Палермо, Sellerio, 1995. ISBN 88-389-1193-2). «» (Палермо, Sellerio, 1995. ISBN 88-389-1344-7). Премія Спілки читачів, Лукка-Рим (Premio Società dei Lettori, Lucca-Roma) «» (Мілан, Rizzoli, 1999. ISBN 88-17-86083-2). «» (Мілан, A. Mondadori, 2000. ISBN 88-04-48412-8). «Романізована біографія Луїджі Піранделло.» (Мілан, Rizzoli, 2000. ISBN 88-17-86612-1). «» (Рим, Edizioni dell'Altana, 2000. ISBN 88-86772-22-X). «Збірка коротких оповідань, опублікованих раніше в різних щоденних газетах.» (Пістоя, Libreria dell'Orso, 2001. ISBN 88-900411-4-5). «», збірка оповідань (Рим, Edizioni dell'Altana, 2001. ISBN 88-86772-08-4). «» (Палермо, Sellerio, 2001. ISBN 88-389-1668-3). «» (Мілан, Rizzoli, 2001. ISBN 88-17-86888-4). «» (Мілан, Rizzoli, 2002. ISBN 88-17-87011-0). «» (Мілан, Rizzoli, 2002. ISBN 88-17-87050-1). «» (Пістоя, Libreria dell'Orso, 2002. ISBN 88-7415-002-4). «» (Палермо, Sellerio, 2003. ISBN 88-389-1896-1). «» (у співавторстві з , Сіракузи, Lombardi, 2003. ISBN 88-7260-130-4). «» (Палермо, Sellerio, 2005. ISBN 88-389-2030-3). «» (Мілан, Oscar Mondadori, 2005. ISBN 88-04-55027-9). Збірка оповідань Каміллері і Жака Казота «Диявол. Спокусник. Закоханий» (Рим, Donzelli, 2005. ISBN 88-7989-960-0). «Надто незрозуміло» у збірці «Злочини» (, Турин, Einaudi, 2005. ISBN 88-06-17576-9). «» (Мілан, Mondadori, 2006. ISBN 88-04-55434-7). «» (Рим, Datanews, 2006. ISBN 88-7981-302-1). «» (Мілан, BUR, 2007. ISBN 88-17-01488-5). «» (Мілан, Mondadori, 2007. ISBN 978-88-04-56207-8). «» (Палермо, Sellerio, 2007. ISBN 88-389-2203-9). Видання у вигляді новели ніби Боккаччо, не включеної ним у Декамерон: «» (Неаполь, Guida, 2007. ISBN 978-88-6042-260-6). «» (Мілан, Mondadori, 2007. ISBN 978-88-04-57511-5). «» (Палермо, Sellerio, 2007. ISBN 88-389-2248-9). «» (разом з , Рим, Palombi, 2007. ISBN 978-88-6060-089-9). «» (Мілан, Mondadori, 2008. ISBN 978-88-04-57355-5). «» (Палермо, Sellerio, 2008. ISBN 88-389-2302-7). «» (Мілан, Skira, 2008. ISBN 978-88-6130-515-1). «» (Мілан, Corriere della Sera, 2008; Мілан, Rizzoli, 2009. ISBN 978-88-17-03161-5). «» (Мілан, Mondadori, 2009. ISBN 978-88-04-58613-5). «» (Палермо, Sellerio, 2009. ISBN 88-389-2356-6). «Людина сильна» (, у збірці Articolo 1. Racconti sul lavoro, Палермо, Sellerio, 2009. ISBN 88-389-2384-1). «» (Мілан, Skira, 2009. ISBN 978-88-572-0200-6). «Рід рибальської снасті — сіть у формі дзвона с важками в нижній частині і з затягуваною горловиною.» (Палермо, Sellerio, 2009. ISBN 88-389-2436-8). Перше видання італійською мовою роману «Смерть Амалії Сачердоте» (), спочатку опублікованого іспанською і відзначеного Premio Internacional de Novela Negra. «» (у співавторстві з , Мілан, Chiarelettere, 2009. ISBN 978-88-6190-088-2). «» (Мілан, Bompiani, 2009. ISBN 978-88-452-6351-4). на мессінський діалект сицилійської мови п'єси Шекспіра «Багато галасу з нічого» (разом з , Сіракузи, Lombardi, 2009). «» (Палермо, Sellerio, 2010. ISBN 88-389-2453-8). «» (Мілан, Mondadori, 2010. ISBN 978-88-04-59842-8). «» (разом з Саверіо Лодато, Мілан, Chiarelettere, 2010. ISBN 978-88-6190-119-3). «Акрагас — античне грецьке місто на місці сучасного Агрітдженто.» (Мілан, Skira, 2010. ISBN 978-88-572-0741-4). Збірка оповідань «» (Палермо, Sellerio, 2011. ISBN 88-389-2546-1). «» (Палермо, Sellerio, 2011. ISBN 88-389-2589-5). «» (Мілан, RCS Quotidiani, 2011). «» (Мілан, Dieci dicembre, 2011). Оповідання «Суддя Сурра» () для збірки «» (Турин, Einaudi, 2011. ISBN 978-88-06-20597-3). «» (Мілан, Mondadori, 2012. ISBN 978-88-04-61775-4). Збірка оповідань «» (Палермо, Sellerio, 2012. ISBN 88-389-2641-7). «» (Мілан, Skira, 2012. ISBN 978-88-572-1228-9). «» (Мілан, Mondadori, 2013. ISBN 978-88-04-62455-4). «» (Палермо, Sellerio, 2013. ISBN 88-389-3014-7). Збірка оповідань, есе і статей «» (Мілан, Chiarelettere, 2013. ISBN 978-88-6190-442-2). «Магарія» (, Мілан, Mondadori, 2013. ISBN 978-88-04-63202-3). «» (Палермо, Sellerio, 2013. ISBN 88-389-3107-0). «Оповіді Нене» (, Мілан, Melampo, 2013. ISBN 978-88-89533-99-4). «Істота бажання» (, Мілан, Skira, 2013. ISBN 978-88-572-2189-2). «Переслідуючи тінь» (, Палермо, Sellerio, 2014. ISBN 88-389-3169-0). «Жінки» (, Мілан, Rizzoli, 2014. ISBN 978-88-17-07719-4). «» (Мілан, Mondadori, 2014. ISBN 978-88-04-64954-0). «Картина чудес. Тексти для театру, радуо, музики, кіно» (, Палермо, Sellerio, 2015 ISBN 88-389-3292-1). «Летючі вікінгеси та інші історії кохання у Віґаті» (, Палермо, Sellerio, 2015. ISBN 88-389-3417-7). «Певні моменти» (, Мілан, Chiarelettere, 2015. ISBN 978-88-6190-7638).