Спонтанний порядок (), стихійний порядок, який також називають самоорганізацією у природничих науках (), — це спонтанне виникнення порядку з зовнішнього хаосу. Це процес у соціальних мережах, включаючи економіку, хоча термін «самоорганізація» частіше використовується для фізичних змін та біологічних процесів, тоді як «спонтанний порядок» зазвичай використовується для опису виникнення різних видів соціальних порядків із комбінації само-зацікавлених індивідуумів, які навмисно не намагаються створити порядок шляхом планування. Еволюція життя на Землі, мова, кристалічна структура, Інтернет та вільна ринкова економіка можна навести як приклади систем, які розвивалися шляхом спонтанного порядку.
Спонтанні порядки слід відрізняти від організацій. Спонтанні порядки відрізняються тим, що є безмасштабними мережами, тоді як організації — ієрархічними мережами. Крім того, організації можуть бути і часто є частиною стихійних соціальних порядків, але зворотна логіка не вірна. Крім того, в той час як організації створюються і контролюються людьми, спонтанні порядки ніхто не створює, ними ніхто не управляє і вони не є підконтрольними. В економіці та соціальних науках стихійний порядок визначається як «результат людських дій, а не людського задуму».
Фрідріх Гаєк концептуалізував спонтанний порядок як «Космос» (), протиставляючи його «Таксису» () — створеному (штучному) порядку. У межах Австрійської школи економіки теорія спонтанного порядку пояснює не лише функціонування ринку (Каталактика), а й виникнення таких фундаментальних інститутів, як Гроші (за теорією Карла Менгера) та Звичаєве право. Головною перевагою такого порядку є вирішення проблеми знання: він дозволяє використовувати інформацію, яка розпорошена серед мільйонів індивідів і не може бути доступна жодному центральному органу планування. Спонтанний порядок — це рівноважна поведінка між зацікавленими індивідами, яка, швидше за все, розвивається та виживає, підкоряючись природному процесу відбору «виживання найбільш підходящих» (). Yong Tao, Spontaneous economic order, Journal of Evolutionary Economics (2016) 26 (3): 467-500 https://link.springer.com/article/10.1007/s00191-015-0432-6 Історія
За словами Мюррея Ротбарда, Чжуанцзі (369—286 рр. до н.е.) першим розробив ідею стихійного порядку. Філософ відкинув авторитаризм конфуціанства, написавши, що «там було таке поняття, як залишити людство в спокої; ніколи не було такого, як керувати людством [з успіхом]». Він сформулював ранню форму стихійного порядку, стверджуючи, що «хороший порядок виникає спонтанно, коли речі не говорять», концепція, пізніше розроблена особливо Прудоном у ХІХ ст. Rothbard, Murray. Concepts of the Role of Intellectuals in Social Change Toward Laissez Faire , The Journal of Libertarian Studies, Vol. IX No. 2 (Fall 1990) Певні елементи самоорганізації аналізували також античні стоїки та представники Саламанкської школи, які досліджували природне виникнення ринкових цін.
Системне обґрунтування теорія отримала в епоху Шотландського просвітництва. У 1767 році соціолог та історик Адам Фергюсон описав явище стихійного порядку в суспільстві як «результат людських дій, але не виконання будь-якої людської задумки». Девід Г'юм довів, що правила моралі та власності еволюціонують як корисні звичаї, а Адам Сміт (1723—1790) виклав економічну філософію «очевидної і простої системи природної свободи». У праці «Дослідження про природу і причини багатства народів» він продемонстрував, як індивіди, переслідуючи власні інтереси, ненавмисно сприяють суспільному благу через механізм, відомий як невидима рука ринку.
Григорій Сковорода так описував здатність природних систем до самоорганізації: «Яблуню не вчи родити яблука: вже сама природа її навчила. Огороди тільки її від свиней, обріж вовчці, очисти від гусені, відверни спрямовану на корінь її урину і таке інше.»
Австрійська школа економіки на чолі з Карлом Менгером, Людвігом фон Мізесом та Фрідріхом Гаєком пізніше вдосконалила концепцію природного порядку. Карл Менгер пояснив органічне походження соціальних інститутів, зокрема грошей, як результат ринкових взаємодій без участі держави. Фрідріх Гаєк зробив теорію спонтанного порядку центральною у своїй думці, використовуючи її для критики централізованого планування.
Відомий популяризатор ідей австрійської школи Джин Келлаган у праці «Економіка для простих людей» зазначає: Існування окремої економічної науки можна простежити в минуле до моменту, коли було відкрито, що існують певні передбачувані повторення певних явищ у взаємодіях людей у суспільстві, і що ці повторення ніким не були сплановані. Здогадка про такі регулярні прояви, що стоять окремо від механічних регулярних явищ фізичного всесвіту і не стосуються свідомих планів конкретного індивіда, стала першим проявом ідеї спонтанного порядку в західній науковій думці.Келлаган Джин. Економіка для простих людей : Вступ до Австрійської школи економіки / пер. з англ. В'ячеслава Бродового ; ред. Сергій Рачинський. — Київ : Інститут вільної економіки ; Велл Букс, 2025. — 344 с. — С. 18. — ISBN 978-617-8264-24-6.
Приклади
Ринки Багато класичних економічних лібералів, такі як Фрідріх Гаєк, стверджували, що ринкова економіка — це стихійний порядок, «більш ефективний розподіл суспільних ресурсів, ніж будь-який дизайн може досягти». Hayek cited. Petsoulas, Christian. Hayek's Liberalism and Its Origins: His Idea of Spontaneous Order and the Scottish Enlightenment. Routledge. 2001. p. 2 Вони стверджують, що цей стихійний порядок (згаданий як розширений порядок у «Згубній самовпевненості» Ф. Гаєка) перевершує будь-який порядок, який може створити людський розум через специфіку необхідної інформації. Hayek, F.A. The Fatal Conceit: The Errors of Socialism. The University of Chicago Press. 1991. p. 6. Централізовані статистичні дані не можуть передати цю інформацію, оскільки статистика створюється шляхом абстрагування деталей ситуації. Hayek cited. Boaz, David. The Libertarian Reader. The Free Press. 1997. p. 220
В умовах ринкової економіки ціна — це сукупність інформації, отриманої тоді, коли люди, які володіють ресурсами, можуть вільно користуватися своїми індивідуальними знаннями . Тоді ціна дозволяє кожному, хто торгує товаром або його замінниками, приймати рішення на основі більшої кількості інформації, ніж він або вона особисто міг отримати, інформації, яка статистично не передається централізованому органу. Втручання центрального органу, яке впливає на ціну, матиме наслідки, які вони не могли передбачити, оскільки не знають усіх деталей, що стосуються цього.
За словами Нормана Баррі, це пояснюється концепцією невидимої руки, запропонованою Адамом Смітом у «Багатстві народів» . Таким чином, за цим поглядом, діючи на інформацію з більшою деталізацією та точністю, ніж це можливо для будь-якого централізованого органу влади, створюється більш ефективна економіка на благо цілого суспільства.
Констатацією спонтанного порядку ринку, яка здивувала Фредеріка Бастіа, очевидно є його фраза «Париж нагодований!», яку він вигукнув, усвідомивши, що продукти в Париж доставляються селянами у необхідній кількості і у потрібний час без централізованої координації.
Лоренс Рід, президент Фонду економічної освіти, описує стихійний порядок так: Стихійний порядок — це те, що відбувається, коли ти залишаєш людей у спокої — коли підприємці ... бачать бажання людей ... і потім забезпечують їх. Вони реагують на ринкові сигнали, на ціни. Ціни говорять їм, що потрібно і як терміново і де. І це нескінченно краще і продуктивніше, ніж покладатися на жменьку еліт у якійсь далекій бюрократії. Stossel, John (2011-02-10) Spontaneous Order , Reason
Дослідження ігор Поняття стихійного порядку тісно пов'язане із сучасними ігровими дослідженнями. Ще в 40-х роках історик Йохан Хуїзінга писав, що «у міфі та ритуалі великі інстинктивні сили цивілізованого життя мають своє походження: закон і порядок, торгівля та прибуток, ремесло та мистецтво, поезія, мудрість та наука. Всі вони кореняться у первозданний ґрунт гри». Слідкуючи за цим у своїй книзі «Фатальна концепція», Хайєк помітно писав, що «гра справді є явним прикладом процесу, коли дотримання загальних правил елементів, що переслідують різні та навіть суперечливі цілі, призводить до загального порядку».
Анархізм Анархісти стверджують, що держава насправді є штучним творінням правлячої еліти і що справжній стихійний порядок виникне, якби її ліквідували. Побудований деякими, але не всіма, як введення організації в анархістський закон . На думку анархістів, такий стихійний порядок передбачав би добровільну співпрацю людей. Відповідно до Оксфордського соціологічного словника, «робота багатьох символічних інтерактивістів значною мірою сумісна з анархістським баченням, оскільки містить у собі погляд на суспільство як на стихійний порядок».
Соборність Концепцію стихійного порядку можна побачити також у творах російських слов'янофільських рухів та конкретно у творчості Федора Достоєвського . Поняття органічного соціального прояву як поняття в Росії виражається під ідеєю соборності. Соборність також використовувалася Левом Толстим як основа ідеології християнського анархізму. Концепція була використана для опису об'єднувальної сили селянина чи кріпака на Ошчині в дорадянській Росії. Faith and Order: The Reconciliation of Law and Religion By Harold Joseph p. 388 Berman Wm. B. Eerdmans Publishing Religion and law https://books.google.com/books?id=j1208xA7F_0C&lpg=PA388&ots=p0N6U4zWbf&pg=PA388
Останні розробки
Фрідріх Гаєк Мабуть, найвідоміший теоретик соціальних стихійних порядків — Фрідріх Гаєк. У доповнення до аргументації того, що економіка є спонтанним порядком, який він назвав каталактикою (catallaxy), він стверджував, що загальний закон The Constitution of Liberty; Law, Legislation and Liberty і мозок The Sensory Order також є типами спонтанних порядків.
Майкл Поланьї У «Республіці науки» Майкл Поланьї також стверджував, що наука — це стихійний порядок, теорія, яку далі розробили Білл Бутос та Томас МакКуаде у різних працях. Гус ДіЗерега стверджував, що демократія є формою правління стихійного порядку Persuasion, Power, and Polity
Релігія, художня та літературна продукція Девід Еммануель Андерссон стверджував, що релігія в таких місцях, як США, є стихійним порядком , а Трой Кемплін стверджує, що художня та літературна продукція — це стихійні порядки: «Не існує ніякого спеціального класу художників — у широкому сенсі, кожний може стати художником. Таким чином, існує свобода входу і виходу. Більше того, аудиторія мистецтв сьогодні як ніколи величезна. Загальна грамотність робить художню літературу і поезію доступною майже для усіх, а радіо, телебачення і кіно забезпечують повсякмісну і постійну доступність музичного і драматичного мистецтва. Не дивлячись на усе це, щоб бути визнаним як виключний, витвір мистецтва має бути створений митцем у відповідності з певними правилами, які вироблені і виробляються за допомогою зворотного зв'язку з аудиторією» .
Леонард Рід Леонард Рід, засновник Фонду економічної освіти (FEE), у своїй статті «Я, Олівець!» так описує виникнення спонтанного порядку або дію невидимої руки ринку: «Існує більш приголомшливий факт: відсутність єдиного повелителя, будь кого, хто б диктував або примусово керував всіма цими діями, що створюють мене. Неможливо знайти жодних ознак цієї людини. Натомість, ми з'ясовуємо, що тут діє Невидима рука. Урок, який я хочу вам надати, полягає у наступному: Не стримуйте жодні творчі ідеї. Просто організуйте діяльність суспільства в гармонії з цим уроком. Дозвольте законотворчому апарату суспільства усунути будь-які перешкоди. Дозвольте вільно рухатись та розвиватись цим творчим ноу-хау. Вірте, що вільні чоловіки та жінки підкоряться Невидимій руці. І ця віра виправдає себе.»
Пол Хейне