Стеці́вка — село в Україні, у Багачевській міській громаді Звенигородського району Черкаської області.

Географічне розташування Село розташоване по обох берегах річки Шполка за 18 км на південний схід від районного центру та 15 км від залізничної станції .

Історія Село засноване у другій половині XVI століття. Назва села походить від імені першопоселенця Стеця. Одна з місцевостей поблизу називається Стеців Яр, є Стецева криниця. Інша версія назви села — від першого поселенця Стеценка, плюс суфікс — івк(а). Стецівська волость — історична адміністративно-територіальна одиниця в Україні у XIX — першій чверті XX століття. Станом на 1886 рік складалася з 15 поселень, 8 сільських громад та входила до складу Звенигородського повіту, населення складало 4211 осіб (2106 чоловічої статі та 2105 — жіночої), 751 домогосподарство. Збереглася карта села 1804 року.

Село зазнало геноциду українського народу, проведеного радянським окупаційним урядом у 1932—1933 та 1946–1947 роках. Жертвами Голодомору у 1932—1933 роках стало 820 жителів села.

380 мешканців села брали участь у боях під час німецько-радянської війни, 194 з них загинули, 108 нагороджені бойовими орденами й медалями. Воїнам-односельцям, що загинули і воїнам відвоювавшим село, встановлено пам'ятник.

У 1952 році село електрифіковано.

Станом на початок 1970-х років в селі розміщувалась центральна садиба колгоспу імені ХХІІ з'їзду КПРС, за яким було закріплено 2,8 тисяч га сільськогосподарських угідь, в тому числі 2,5 тис. га орної землі. Виробничими напрямками господарства були рільництво і тваринництво, допоміжна галузь — бджільництво. З підприємств працювали — млин, цегельний завод. Також на той час працювали середня школа, клуб, три бібліотеки з фондом 15 тисяч книг, амбулаторія. У 1972 році в селі проживало 3198 осіб.

На околицях Стецівки виявлено поселення Трипільської культури та могильник Черняхівської культури.

Населення Чисельність населення 1886 2001 2006 [ 2008 4211 1953 1750 1747 1732

Мовний склад Рідна мова населення за даними перепису 2001 року: Мова Чисельність, осіб Відсоток Українська 1 936 99,13 % 17 0,87 % Разом 1 953 100 %

Інфраструктура В селі зареєстровані та діють чотири селянсько-фермерські господарства: СФГ «Стецівське», ПП «Стеценко», ПП «Соняшник», ПП «Кохан». Працює млин, цегельний завод, амбулаторія, відділення зв'язку, шість приватних магазинів, один магазин районної споживчої кооперації. Збудовано церкву. Працює Стецівський комунальний заклад загальної середньої освіти І—ІІІ ступенів, при ньому діє дошкільно-навчальний заклад.

Відомі особи Уродженці села: Білозерська Любов Михайлівна —  педагог-новатор, авторка поетичних збірок та прозових творів, громадський діяч. Заслужений вчитель України (1992), Відмінник освіти України (2006), лауреат премії імені О. А. Захаренка (2007) Брусліновський Євген Борисович — Заслужений журналіст України (2018), прозаїк, член НСЖУ (з 1989) Войтко Віталій Іванович — доктор філософських наук, член-кореспондент АПН СРСР (з 1978), директор НДІ психології Міністерства освіти Української РСР Сорока Микола Олексійович — український письменник і журналіст Мізюк Василь Мусійович — співак Національної опери і балету ім. Т. Г. Шевченка Чорновіл Петро Миколайович — віце-президент Народної академії українського козацтва, генерал-лейтенант Шевченко Людмила Григорівна — українська науковиця та поетеса Шинкаренко Іван Олексійович — кошовий Стецівської волості, який став кошовим після організовування Никодимом Смоктієм загону Вільних козаків. Про його життя та політичну діяльність майже нічого не відомо. Після поразки у сутичці із німцями і відступу із села кіш розпався. Після цього він із братами збільшовичилися та стали комісарами. Через їх зраду до них неодноразово звертався Семен Гризло

Див. також Стецівський заказник Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Черкаська область)

Примітки

Джерела

Література

Валерій Бурій. «Я — філософ…»: [В. Войтко] // Місто робітниче. — 2002. — 26 липня — С. 4 (постаті)

Посилання